Українська пісня, як привід набрати 911
На своєму досвіді запевнився, шо існує три речі, які неможливо зробити в цьому житті:
Порахувати зорі на небі
Зї’сти варену картошину з салом. Одну. І зупинитись на цьому
Пояснити людині не з України, що «Піду втоплюся у річку глибоку» — це, життєрадісна оптимістична пісня
Посварилися нещодавно з коханням-усього-мого-життя (непогано знає російську, і зрозуміло, що за стільки років вже і з українською все ок, це важливо для подальшої історії). Я, як людина витончена, замість скандалу продовжую поратися на кухні тихесенько наспівую собі:
“Піду втоплюся у річці глибокій
Шукати будуть не скоро знайдуть
Ти будеш плакать, спливатимуть роки
Мене до смерті не зможеш забуть”
Краєм ока бачу: погляд скляніє, натурально паніка, людина не знає, куди зараз дзвонити і як рятувати, а я ще й з ножем, cauchemar 🙂
Сварки як не бувало, заспокоюю, кажу, все ок, просто у нас років зо тридцять назад пісня така була. Хітяра прям. Вже майже класика
Вмикаю ютуб, показую.
І от тут, здавалось би, мала настати розв’язка.
Але ні.
Бо реакція була приблизно така:
“Тобто це у вас це не суїцидальна пісня, а хіт під який треба придурковато танцювати, я тебе правильно розумію?”
Шо характерно, ютуб з цим… погодився)
Сказав “Le contenu suivant aborde peut-être des sujets liés au suicide ou à l’automutilation.” я хз, як тут скріни кріпити
Швидкофікс: зате тепер знаю, як закріпити сюди цю хітяру (сподіваюсь, це не порушує правил платформи)
І як після цього пояснити людині, що для нас це не “суїцидальний маніфест”, а щось десь між драмою, ностальгією, побутовим катарсисом і просто дуже хорошою піснею під настрій.
Що ж. Напевне, краще не розповідати людині про “червону руту” і чому її шукати не треба. Бо шизонеться остаточно.
Буду співати Сердючку. «Моя любов тобі до сраки» – принаймні тут все прозоро, без підтексту і без приводу викликати швидку.
До чого я це? А, да.
Колись давно написав оповідання. Воно досі висить на сайті. Називається «Труна для Жана» і воно, без жодних сумнівів, найбільш життєстверджуюче з усього, що я коли-небудь створив. Це перша частина серії, решту викладу, як то кажуть, попіздже, бо важко підтримувати такий рівень оптимізму постійно, тож треба дозувати. Якщо цікаво, ось посилання.
Тиць
Оригінал статті на Букнет: Українська пісня, як привід набрати 911
Блог
Факти про героя книги “Тату, я покохала хулігана”2Доброго вечора ❤️
Зроблю вам підбірку фактів про Мішеля з книги “Тату, я покохала хулігана!”. Я вже трохи розповідала про нього, але то було ще коли я публікувала книгу про Алена та Софі “Солодкий
Рецензія “Приватизація спогадів (…)”Вітаю, друзі!
Давно я не писала рецензій, направду, треба виправляти))
Мала за честь ознайомитись із творчістю автора Андрей Романенко (Black Silver), а саме, книгою “Приватизація спогадів: інспектор та майстриня
Чоловік небезпечний чи бажаний — де межа?Є чоловіки, від яких хочеться тікати. А потім ти ловиш себе на тому, що тримаєш його за куртку над прірвою, бо раптом злякалася, що він впаде.
Джо Фокс такий. Небезпечний, нахабний, з’являється коли не треба і зникає коли
Місія здійсненна?Ледь дісталася до свого блогу, щоб відмітити увагою прочитаний мною в рамках Безстрокового марафону твір Тетяни Гищак – “Місія”.
Оповідання із перших рядків бере тебе за руку і такий: «Ну що, поїхали»,
Кохання поза межамиВін – втомлений життям ветеран. Вона – андроїд з ШІ, створений спеціально для нього. Якими були би їхні стосунки? Чи буде це тільки експлуатація, чи, можливо, щось більше? Чи може ШІ навчитися відчувати людські емоції? А якщо
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.