Микола Істин

Микола Істин

Від автора

Микола Істин  (1972 р.н.) –  поет, прозаїк, есеїст.
Живе і працює в Івано-Франківську.
Автор численних поетичних публікацій в інтернет-виданнях, і в друкованій літературній періодиці.
Презентував ряд самвидавчих збірок, зокрема: «Літературне відкриття» (книгарня «Є», м. Івано-Франківськ, 2013 р.), «Поезія некстмодернізму» (Форум видавців, Львів, 2014 р.). Електронні версії книг розміщені в бібліотеках «Java», «Libruk», «Чтиво», та інших.
Оприлюднював свою творчість в ефірі телерадіокомпаній «Вежа», і «RAI».
Есеїстика, в більшості, представлена в інтернет-публікаціях (блогах), а також в друкованих виданнях. Проза друкувалася в журналах «Дзвін», «Дніпро», «Німчич», та інших.
Ініціатор створення і організатор заходів літоб'єднання «Планета Наступного Слова» (м. Івано-Франківськ, 2011- 2013 рр. ).
Засновник некстмодернізму в українській літературі.
Член міжрегіонального поетичного клубу «Об’єднані словом».
Відзначений на літературних конкурсах, з останніх –  в 2015 році нагороджений дипломом фіналіста міжнародної літературної премії імені Олеся Ульяненка.  В 2016 році став  лауреатом і дипломантом  кількох  літературних конкурсів : Всеукраїнського літературного конкурсу імені Леся Мартовича, Всеукраїнського літературного конкурсу «Відродження Дніпра», обласного Івано- Франківського конкурсу «Перший рукопис», нагороджений спеціальною відзнакою Всеукраїнського конкурсу прози «Крилатий лев», за підсумками якого ввійшов в десятку кращих молодих українських прозаїків. В 2017 році став лауреатом міжнародного конкурсу «Смарагдовий Дюк» імені де Рішельє, в номінації поезія.
В 2018 році у видавництві «Час Змін Інформ» вийшла книга віршів автора під назвою «Некстмодернізм постМАЙДАНівського паралельноАТОвського періоду». В 2019 році у видавництві «Терен» видав збірку віршів «Всесвіти душевтілених слів».
Вибрані вірші перекладені французькою та німецькою мовами.

Роботи

Подані нижче тексти захищено законом "Про авторське право і суміжні права". Копіювати чи розповсюджувати можна тільки з дозволу автора чи адміністрації сайту.

  • *****
  • *****
  • ВІЙНА 2022
  • *****
  • *****
  • *****
  • *****
  • *****

Вслухатися в моторошні звуки
сирен тривог повітряних, які завивають
так немов з пащ вовків,
що на місяць уповні виють.
Дивитися як цвіте
весною нареченою в платті білому не вишня,
а війни дерево вогняне
розпускається багатоповерхівок вище.
Укотре переконуватися що Шевченкові вірші
і через століття тримають шви.
А полтавська поема Пушкіна
як відлуння російських пушок.
Зайвий раз перелічувати які
в держав є погані звички,
і одна з найгірших –
нападати на інших.
І що це не мудро коли мир лиш проміжок,
для наступного покоління кроку
від війни
до війни,
картини баталій яких висять в музеях історії,
і вдивляючись в них, часи не змінюють свої настрої..
Просто обороняти добра побудови,
та оберігати паростки життя в гармоніях розмови,
і просунутих політичних домовленостей
як і недомовок,
виявляється замало.
Ми маємо
ставати поетично-прекраснішими,
ідеало-вишуканішими,
аби розірвати ворожнечі замкнене коло,
і перетворити світ
на щастя всесвіт
в собі і навколо…

Поезіє вседобра не мовчи
через те що війна кричить,
віршосяйні світи і всесвіти
ваше небо не затулити,
яке з тонких матерій в душі як вищість
висотою з вічність,
бо із метою всещастя
ви  –  наступні всесвіття,
і якби люди увірували у вірші добрі,
і політика з економікою покладались би на гуманну літературу більше,
то суспільні устрої й настрої планетарно ставали б добродіями,
і життя земне знецінювалось би смертю менше,
і в цьому істинна поетичноцентричність,
що здатна перетворювати все на щастяпрекрасність,
яку довелося захищати ще на підступах,
на перших поверхах культур,
і хочеться сподіватись що все це заради росту
людей і літератур…

Голови
зі злоякісними ідеологіями
знову загарбують життєвий простір,
окуповують пострілами
в життя,
несуть смерть,
і чомусь саме такі, що зло сіють,
вкотре правлять в Росії.
Боремося з їхніми багаточисельними
арміями зомбованими,
із їх псевдоподобою людини,
яка заплямована кров'ю невинних, і пораненої днини.
Обороняємо істинне право бути собою,
відстоюємо добра свободу,
його творчості,
поетичності,
як світові фортеці правди щастя,
Європи щит від путінської напасті,
за це епіцентром війни
стали міста і села України.

Зажди друже хоч у відображеннях,
з другого боку місяця зайди,
лиш не підставляй голову
під сокиру часу несприятливого,
обходь чорні діри обнулень,
чуттєвість надій обчисть від обледенінь,
знаходь інший вихід
аж за безвихідним,
і навіть якщо не запросять на бенкет нобелівський,
а в росах в зоні своїй чорнобильській,
поглянь – затяглись рани,
і картини життя виходять за рами,
у Бога зорі з планетами днями новими родять,
часи наступні пори приводять,
в яких облітатимеш красоти світу
атомами споглядань,
приєднаєшся доторками до сходу вдосвіта
мережею насолод-сподобань,
а колись, мрії, що долетять в словах, –
світитимуть Всесвітами,
і зможуть бути на веслах,

і на ноги встати,
але зараз спуститися маєш нижче
де підтворче,
в копальні, щоб видобувати
енергію із пластів буття,
для побудов і злетів
майбутнього змістів,
дивись, он – для кроків роки,
і є сила в руках,
а потому –
скидати обвуглені роби просякнуті потом,
і вдягатись у білість весен
в їх розквіт сенсів,
в облюбованість
і в обновленість
всещасть
всесвіть…

Важко душі крилатій штовхатися в юрбі
і крутитися лабіринтом в цивілізації грубій,
тому чимало поразок внизу,
і так багато поетичних польотів,
коли вона з тяжінь роззувалася,
і в світах ідей засівала
ідеали серед тамтешніх полів,
для усіх і усього.
Але має повертатися до земного,
допоки тут її гніздо віршоване
рукописно-паперове та електронне,
і крила її ростуть
з плоті земної до всесвітнього зросту…

Хочу щоби наступний всесвіт був інакшим,
бо я не за диктатуру законів,
та проти пресу технологій,
не підкорюся будь-яким утискам і примусам,
не піддамся владі над особистістю
як тілесно так і душевно,
маніпуляції з цифрових накопичень не прийму за критерії,
хочу всесвітів з розквітами істин
в якості ідеалів існування
зі свободи добра
його всеможливості і всещастя всесвіття
форм і змістів матерій
від людських милих мікроповторень планетарних
Земних
до макророзмахів всесвіть,
бо навіть Бог розвів розмаїття у всесвіті
в тому числі і нас,
але його накатані планети – нашвидкуруч,
навмання:
може десь пощастить,
тимчасовість,
чернетка, у якій мої віршовані нотатки
про вдосконалення свободи ідеалів в істинах,
які пишу про себе, до Нього, для інших…

Література
як літер буття наступного туру,
над не писемністю змісту
з неосмисленого Всесвіту.
Віршованими
атомами,
в планетовтіленнях душі,
розширюємо межі –
новими живими світами,
а не лиш як віртуальними чи видрукуваними квітами.
Поетизація світу!
Висловлення нового всесвіту!
Віршами кроки у більше!
Доповнення до Божого, і гармонійно дальше…
Поетичноцентричність літератури:
це всещастя культура,
оновлені сенси,
словесні сенсори,
вдосконалень перезавантаження,
ідеалів посилання,
дорога центральна…

Спалахи дрімаючого поетичного сонця:
пробудження, серед чорної ночі
як з квадрату Малевича,
і попри те що війна каже добру – посунься,
ще не причина щоби за одруками шрамовими,
і за світломаскувальними ширмами,
весни тонких матерій зазимити,
і, киваючи на час, плечима знизати,
а вона
не перша
і не остання
війна,
бо людство відмовилось від віршованих
вирішень,
і замість філософій підйомів обжилось на їх дні,
але й в грубих світах затверділих матерій
потрібні вищі поезії-гуманітарії
та їх ідеали які в книгах привито,
із них нових всесвітів гнізда вити,
із цим новий день
поезії йде…

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення