Про автора
Перекладачка, поетка, публіцистка. Пише вірші та казки кількома мовами. Співпрацює з великими українськими видавництвами як перекладачка.
Фіналістка міжнародних літературних, перекладацьких конкурсів, як-от: лонг-ліст конкурсу НСПУ «Нова доба» (2020), лауреатка конкурсу перекладів чилійської поезії видавництва «Макондо» (2019) за переклади нобелівської лауреатки Ґабріели Містраль, Ніканора Парри та пісні Віолетти Парра; фіналістка Міжнародного конкурсу «Корнійчуковська премія» (2018) тощо.
Публікувалася на сторінках суспільно-економічного видання «Dziennik Kijowski», “Kotwica”, (польською мовою), в газеті «Культура і життя», на сайті Національної спілки письменників України, Київської національної бібліотеки для дітей, Херсонської обласної бібліотеки для дітей.
Веде блог українською та англійською мовами, де розміщує власні вірші, казки та статті про українське мистецтво.
Сторінка у Фейсбук: Марина Жойа
Фіналістка міжнародних літературних, перекладацьких конкурсів, як-от: лонг-ліст конкурсу НСПУ «Нова доба» (2020), лауреатка конкурсу перекладів чилійської поезії видавництва «Макондо» (2019) за переклади нобелівської лауреатки Ґабріели Містраль, Ніканора Парри та пісні Віолетти Парра; фіналістка Міжнародного конкурсу «Корнійчуковська премія» (2018) тощо.
Публікувалася на сторінках суспільно-економічного видання «Dziennik Kijowski», “Kotwica”, (польською мовою), в газеті «Культура і життя», на сайті Національної спілки письменників України, Київської національної бібліотеки для дітей, Херсонської обласної бібліотеки для дітей.
Веде блог українською та англійською мовами, де розміщує власні вірші, казки та статті про українське мистецтво.
Сторінка у Фейсбук: Марина Жойа
Роботи
Тексти захищено законом «Про авторське право і суміжні права». Копіювання лише з дозволу автора або адміністрації сайту.
3 твори — натисніть на назву щоб читати
я розумію музику
я сумую, коли її довго нема
світ зачинився у мушлі глухонімого молюска
а я лишилася на березі і слухаю
але я не сама
відлуння течуть ритмічно
сльозинками морської діви
мені радісно і звично
впізнавати свої співи
у кружлянні пелюстка
у промінці тремкому
Бог мене качає на руках
я не заздрю нікому
зберігай мовчання
та не мовчи
коли це неможливо
множину нерівних величин
музика у вічності розподілила.
множина множин
теж множина
помножую
радість
на кожне серце
множиться
щастя
на землі
розносяться
дрібні щастинки –
частинки щастя
просто лови їх
у свої долоні
Скажи, було у тебе так,
Щоб хтось пройшов, немов літак,
В самій душі, як в небесах,
Немов літак, позначив шлях?
І, хоч летів одну лиш мить,
А слід ще й досі майорить…
Додати коментар
Будь ласка, пишіть конструктивно і поважайте думку автора та інших читачів.