Микита Рижих

Від автора

Переможець міжнародного конкурсу "Мистецтво проти наркотиків", конкурсів "Витоки", "Шодуарівська Альтанка", бронзовий призер фестивалю "Каштановий будинок", лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу "Кримський інжир".

Роботи

Подані нижче тексти захищено законом "Про авторське право і суміжні права". Копіювати чи розповсюджувати можна тільки з дозволу автора чи адміністрації сайту.

  • *****
  • *****
  • *****
  • *****
  • *****
  • *****
  • *****
  • *****

Я виросла з тебе 
Знаю
Маленька гарненька рослина
На березі тої річки
Що стрімко в майбутнє тече

Я пташка 
Я серце гаю
Маленька дрібненька дитина
Ось люлька ось трохи стрічки
А ось і дитяче плече

Я сонце 
Я біль зап’ястя
Я шляху усталена миля
Відкрийте закрийте куліси
Не знайдете ви моїх тог

Я промінь
Я плескіт щастя
Рівненька нескорена хвиля
Я вісь ординати абсциси
Казав уві сні тихий  Бог

У джмелів два серця
Першим вони страждають
Другим прощають усе на світі

У джмелів двоє легень
Першою легенею вони дихають
Другою легенею співають дзінь дзінь

У джмелів два ока
Першим вони бачать усе довкола
Друге вони закривають аби нічого не бачити

У джмелів два вуха
Першим вони чують одне одного
Другим чують власний голос

У джмелів дві душі
Першу вони використовують за призначенням
Другою вони діляться з усіма людьми та комахами

У джмелів два тіла
У першому тілі вони відчувають біль
У другому тілі вони відчувають сенс буття

У джмелів дві тіні
Перша тінь проявляється на світлі
Друга тінь потерпає у темряві

У джмелів два життя
А от навіщо їм потрібне життя
Цього вам не скаже ніхто

я витікаю з себе в червоні долоні війни, зруйновані будинки, храми трупів, купи металу і
якісь покришки, що згоріли
я витікаю повністю і розтікаюся по всій землі
я тепер сама земля
навколо якісь звуки, але мені все одно
відтепер я сира кривава плоска і нещадна земля
пам'ятай синку я твоя навіки

де б я не жив усюди зі мною чорні птахи
вони приходять і стукають у вікно
а я весь такий білий
а птахи всі такі чорні
і потім я несподівано прокидаюся
і дивлюся у вікно
на сусідські окопи та бомбосховища

колись ворота були золотими
тепер над ними рясніє зелений колір
цей дивний привид скошеної в століттях трави

Розбиті дороги
Дорогі авто
Розбиті серця
Дорогоцінні метали номіналом 5 2 1 грн

Так і хочеться переплавити їх на
Величезний манхетен

Так і хочеться перепахати все навкруги щоб був
Зелений рай

Бодай подумки
Перетворити асфальт на молоду траву чи стійкий бетон

Бодай подумки
Зробити щось пере-

Бац

Одного разу у києві відмінили кондуктора
І ніхто не побачив
Одного разу у києві відмінили повітря
І ніхто не помітив

Проте нам із тобою
Від духоти
Чи то від запаху свіжого розбитого асфальту
Нічим дихати
Коли нічим дихати то мені завжди здається
Що хочеться пити

Дай мені дніпрової води любове
Ми будемо в неї пірнати
Поки лічильник на воду не працює
Ми будемо її пити
Поки ми разом

Певне я це все вже бачив
Десь у минулих століттях
Десь у минулих життях
І твоє ім'я навгадки назване
Навшпиньки світанком причароване
Наступного разу дістанеться
Не тобі

Як не любити воду повітря
Ім'я поцятковане твої рук

Як не любити
Як не любити місячних голок ночей
Як не любити хрускіт гілок до судоми
Ім'я
Ім'я сум'яттям обійяте та до світанку пригорнуте

Ім'я кожному
Комусь життя комусь смерть

О моя любове
Твоя смерть це жінка в ліловому
Смерть твого імені холод твоїх долонь

Смерть і сама є любов
Ай лав ю кіс мі ля мур дас тод
Дас тод ніби ведмежатко тедді

Це все вже ніби було
Ведмежатко тедді
Безіменні долоні
Назви трав зіниць очей
Плюшева смерть

Рафіноване спогадами серце
Період січня пройшов дарма
Замість серенад колядки
Ростуть як підсніжники
Білі люди на чорних мерседесах

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення