Поліфонічна музика життя в романі «Ключ соль» Галини Матвєєвої

2025-03-11 07:00:00 Анастасія Герасимова

Харків поетичний, залізобетонний, звісно, незламний і ось – музичний. Галина Матвєєва додає розмаїття до сучасних романів про місто, якому завжди буде замало уваги, адже про нього є що розповісти. 

Нещодавно стало відомо, що «Ключ соль» увійшов до короткого списку літературної премії Європейського Союзу 2025 року (European Union Prize for Literature), яка з 2009 року привертає увагу до розмаїтої творчості сучасних європейських прозаїків. Тож скористаємося цим приводом, щоб розповісти про книжку.

Галини Матвєєва. Ключ соль. – Видавництво «Фабула», 2024. – 288 с.

Студентські пристрасті 

Щоб краще розуміти настрій роману Галини Матвєєвої, слід скласти окремий музичний список відтворення. Так, книжка починається зі згадки про композицію Verano Porteño Астора П’яццолли, всесвітньо відомого аргентинського композитора та виконавця. У її майже чотирьох хвилинах – безшабашність студентського життя з нескінченними вечірками, швидкоплинними романами, але і зі справжніми щирими почуттями, від яких інколи стає тривожно і сумно. 

 

Головним героєм та оповідачем роману є скрипаль Семен Штейнгарт. Його подруга Ася висновує:

Ти занадто екстравагантний. Оце до тебе й чіпляються такі ж скажені, як ти.

Палкий, нестримний ловелас, Сім-Сім, як називають його в гуртожитку Харківського національного університету мистецтв ім. Івана Котляревського, має родинні таємниці. Він ріс в інтернаті, періодично перебуваючи в сімʼї тітки, чоловік якої в Харкові був відомим ділком, що працював з нерухомістю. То чому ж Семен мешкає в гуртожитку? Невже лише заради розваг? Галина Матвєєва пояснить, хоч не прямо, а лише натякаючи. 

 

У студентські роки сформується коло друзів Сім-Сіма. До нього увійдуть вже згадана Ася, турботлива й уважна, Олена – зухвала й гостроязика, Інна – тендітна й таємнича, щирий і трошки доросліший у діях та думках Микита. Їхні долі й надалі переплітатимуться, повʼязані музикою і почуттями.  

 

Жіноче багатоголосся 

Попри те, що оповідачем книжки, як ми вже зазначили, є чоловік, жіночим образам авторка приділяє велику увагу. Подруги, коханки, випадкові знайомі весь час оточують Семена, але в зображенні основних персонажок Галина Матвєєва дуже уважна, адже без них Сім-Сім не був би собою. Тут цікаво, як авторка використовує інструменти для їхньої характеристики. Наприклад, Олена – «жінка з акордеоном – це жінка з характером», Ася грає на флейті, а Інна – на фортепіано.

Тож Семен закохується в ту, з якою складно, але цікаво. Тобто в Інну. Вона ж обере іншого, поїде за кордон й народить сина, поки Сім-Сім виграватиме міжнародні конкурси, потраплятиме в халепи й мріятиме подарувати коханій унікальне піаніно.

Поруч, у Харкові, залишатимуться Ася й Олена. Вже заміжні, вони турбуватимуться про Семена, бо подругами керуватимуть найкращі поривання і ще дещо – невисловлене… Галині Матвєєвій жіночі образи вдаються добре. Вони яскраво різні, за кожною – своя історія, яку побачить читач, але проігнорує Семен, бо він надто зосереджений на собі.   

    

За сюжетом Інна та Семен врешті будуть разом. Та на заваді цьому стануть плани дядька щодо одруження «невдячного вередливого небожа» з якоюсь вигідною для бізнесу дівчиною. Тому нашому герою доведеться тікати від міліції й гніву родини за кордон. У Польщі стосунки Семена та Інни зайдуть аж так далеко, що на горизонті зʼявиться перспектива стати батьками. У цей час у Києві почнеться Революція Гідності, потім друг Микита піде в АТО. Поки в Україні відбуватимуться тектонічні суспільно-політичні зміни, Семен розбиратиметься в собі, пригадуватиме минуле, завдяки чому письменниця розкриватиме передумови, а точніше травми, що сформували його характер. У центрі ж залишатимуться стосунки з Інною – пристрасні, але непевні, надто ідеальні, щоб тривати довго.     

Час дорослішати 

Час дорослішати настане в лютому 2022 року, коли Семен та Інна дізнаються, що в Україні почалася повномасштабна війна. Вони вже виховуватимуть спільну доньку, матимуть друзів у різних куточках Європи. Але це не зупинить Семена від рішення повернутися в Україну й стати на її захист. Події фінальної частини роману розвиватимуться дуже швидко, «у темпі легкої тахікардії». Подекуди тут бракуватиме заглиблення в емоції та переживання персонажів, конфлікту, а не однозначності в ухваленні ними рішень. Здається, що Галина Матвєєва обрала підхід, за яким читач має героїв як факт. Вони ось такі – тут і зараз. Можливо, авторка пояснить їхні вчинки, можливо, вдасться до натяків чи музичних алюзій. Це робить твір динамічною історією життя, але дещо плоскою, зосередженою на подіях, а не на їхніх передумовах та наслідках. 

 

Тож Сім-Сім піде на війну. Отримає поранення, зміниться назавжди, вчитиметься бути іншим собою – із фантомним болем, ПТСР, тугою за побратимами, сумнівами в собі. Галина Матвєєва звертає увагу читача на те, що формула «не вмер, усе інше лікується» не працює, коли йдеться про повернення з війни. І це, безперечно, важливий акцент. Героїзація часто позбавляє людських рис і банальних, але важливих потреб тих, кого підносять. Тому фінальна частина книжки, написана в ритмі одного з творів Астора П’яццолли, зіграного люто й страшно, пояснює те, що в реальному житті залишається поза видимістю мешканців тилу. 

 

«Ключ соль» – роман, що зберігає легкість і оптимізм. Попри всі випробування, які випали на долю Семена та Інни, авторка дає їм другий шанс, можливість осушити сльози й вивести стосунки на інший рівень довіри й відданості.

Історія, розказана Галиною Матвєєвою, має потенціал «літератури на експорт», бо торкається зрозумілих будь-де тем, використовує універсальну мову музики як супровід описаних подій.

Про особливості книжки, які, на нашу субʼєктивну думку, є недоліками, згадувалося вище. Тож не будемо повторюватися. Урешті, як казав чи то Бетховен, чи то просто хтось в інтернеті, «не варто боятися фальшивих нот – вони вчать нас краще відчувати музику життя».     

 

Купити книжку

 

Зображення: Український тиждень

 

Оригінал статті на Suspilne: Поліфонічна музика життя в романі «Ключ соль» Галини Матвєєвої