У читальній залі Івано-Франківської міської централізованої бібліотечної системи відбулося представлення прозової книжки письменниці з Калуша Валентини Корнійчук (Ганущак) «У тенетах долі». Це літературний дебют авторки як прозаїкині. Адже в її доробку як членкині НСПУ, про що свого часу йшлося у «Літературній світлиці» часопису «Галичина», вже чотири збірки поезій: «Причетність» (2011), «СвітлоТінь» (2020), «Під омофором неба» (2021) та «Інший ракурс» (2023). А своєю прозовою книжкою, що побачила світ у видавництві МПП «Таля» Брошнева-Осади частково коштом Калуської громади, літераторка, на наш погляд, декларує, що бути собою – її світоглядне кредо у житті й письменстві. «Якщо я ще живу на світі, то головно завдяки творчості…», – каже вона.

Іван Гаврилович і Валентина Корнійчук під час презентації книжки «У тенетах долі» в Івано-Франківську

Іван Гаврилович і Валентина Корнійчук під час презентації книжки «У тенетах долі» в Івано-Франківську

– У книжці йдеться про багатьох українських жінок, – розповіла в ексклюзивному коментарі «Галичині» В. Корнійчук. – Їхні долі переважно драматичні й навіть трагічні. В основі сюжетів – справжні історії, які я спостерегла або ж про які почула з розповідей та переказів рідних і близьких. А також події, які сама пережила в різні часи, – ще від моїх юнацьких чи навіть дитячих років.

Ці події жили у моїй пам’яті, часто виникали в уяві, поки не наспіла пора від них звільнитися. Тож «У тенетах долі» – це свого роду звільнення. Попри те, що у творах дуже багато фактів і деталей з мого життєпису, їхні тексти все ж не біографічні, а художні. Тож не слід ототожнювати мене з моїми літературними героїнями.

– Валентино Іванівно, Ваша проза – це, образно кажучи, мажор чи мінор?

– Передовсім мінор – сюжети творів драматичні. У поетичній формі я не змогла б передати все те, що зробила завдяки цим прозовим взірцям. Адже в мене було занадто багато матеріалу і я не хотіла його відкладати на потім, а навпаки, намагалася звільнитися від спогадів і тягарів пам’яті…

«У тенетах долі» – це 14 різноформатних прозових творів (оповідання, новели, етюди, образки, навіть одна повість), які охоплюють своїм змістом часовий простір від 2020 року і до сьогодення. Ось назви лише кількох із них, які, так би мовити, самі свідчать, про що в них ідеться: «Врятоване життя», «Ідіотський вчинок», «Чужий запах», «Нелюдське слово», «Квітневий сніг», «Солодка чужина».

«Перша прозова книжка Валентини Корнійчук, – вважає автор передмови до видання «Світ письменниці в координатах минулого і сьогодення» й модератор презентації – відомий прикарпатський поет, член НСПУ Іван Гаврилович, означивши видання «несподіваним дебютом у прозі», – належить саме до тих, які пересічний книголюб не відкладе набік, «пробігши» очима перші кілька чи кільканадцять її сторінок, а прагнутиме й собі, слідом за авторкою, пізнати перипетії доль героїв творів, чітку межу між категоріями добра і зла, світла й темряви, духовної величі й ницості людини…».

Переднє слово Івана Гавриловича таке аналітично глибоке й зважене, що, без сумніву, так захоплено й щиро можна написати лише під потужним враженням від змісту творів авторки. А сюжети прози пані Валентини захоплюють, не відпускають, їх хочеться і хочеться читати, бо їхнє осердя – правда життя і багатоликість жіночих доль.

На моє переконання, вихід у світ збірки малої прози «У тенетах долі» Валентини Корнійчук доречно означати першиною чи несподіванкою у прикарпатському письменстві. І головна причина моїх суджень – високий художній рівень творів. Книжка підкуповує простотою сюжетів, справжністю образів, а також органічністю та життєвістю змальованих подій.

На презентації прозового дебюту Валентини Корнійчук в Івано-Франківську авторку підтримали не лише віддані шанувальники українського слова й бібліотечні працівники на чолі з директоркою Івано-Франківської МЦБС Оксаною Вовк, літератори-аматори, а й члени НСПУ – Євген Баран, Василь Бабій та Василь Загороднюк.