Знижка 20% на зворушливу історію
Вітаю, любі читачки і читачі!
Сьогодні діє знижка на мій роман «Її чужий, її рідний»! 55 грн замість 69 грн! Скористайтеся вигідною нагодою придбати!
Уривок:
— Познайомимось? Мене звати Остап.
— Я Софійка.
— Дуже приємно, Софійко. Мені тридцять років. А тобі скільки?
Він міг думати лише про одне, і запитання вилетіло саме собою.
— Мені сім буде… скоро.
— Скоро?
Дівчинка кивнула, але натомість, аби що-небудь сказати, відповіла її мама:
— Сімнадцятого квітня.
Мирося підійшла ближче до них, тупцяла на місці і дивилася на Остапа так, як дивиться людина, що глибоко провинилась.
А він взагалі не міг підняти на неї очей. Осмислював почуте і намагався дихати.
За якихось кілька тижнів, сімнадцятого квітня виповниться сім років її донечці.
Його донечці.
Не треба було бути математиком і вміти робити складні розрахунки, щоб порахувати, що з липня до квітня — дев’ять місяців. У липні виповниться вісім років від того випадку, отже…
Дихати. Головне, дихати.
Він був її першим, і якщо після нього за кілька днів не стрибнула в ліжко до іншого… Навряд чи. Навряд чи вона взагалі скоро змогла дивитися на хлопців.
Ці думки пронеслися в його голові в одну мить, доки роздивлявся Софійку. Вона була маленькою копією Миросі — ті ж прозорі очі, ті ж маленькі губки і акуратний носик, таке саме гостре підборіддя, хіба що щічки кругліші. І волосся рудувате, майже таке, як у його мами.
Боже. Боже. Остапові хотілося рвати волосся на голові, кричати й метати. Чому він такий ідіот? Чому навіть не подумав про дитину?
Дитину, яка зараз стояла і, чомусь, наляканими очима глипала на нього. І про її маму, яка белькотіла:
— Остапе, я все вам поясню…
— Ходімо в мій кабінет, — він підвівся, не зводячи погляду з дівчинки. Спробував усміхнутись і підморгнув: — Софійко, зачекаєш нас тут? Там на столику під вікном є печиво, воно чекало на тебе.
Софійка кивнула і спробувала усміхнутись у відповідь. Маленькі губки вигнулися несміливо, але оченята дивилися вже без остраху. Як же схожа, як же схожа на Миросю!..
Остап забрав теку і влетів у свій кабінет. Не відчинив двері перед Миросею, як робив завжди, а зайшов першим. Вона ступила слідом, тихенько зачишивши двері за собою.
Остапова тека ляснула по столу, і Мирося смикнулась. Сам він відвернувся до вікна, стояв, сперши руки в боки. Злився на себе і боявся зірватись на ній.
— Чому ти не сказала, що маєш дитину?
ЧИТАЙТЕ КНИГУ ТУТ
А також читайте книгу «Родина до понеділка» у процесі тут:
***
Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.
Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.
Уривки з романів, можливість зворотного зв’язку — на моїй сторінці в фейсбуці.
Оригінал статті на Букнет: Знижка 20% на зворушливу історію
Блог
Приєднуюсь до “Чорних первоцвітів”!❤✿Відчули перший подих «Чорних первоцвітів»? Неймовірно талановита Ольха Елдер створила щось особливе, і я щаслива нарешті стати частиною цієї темної збірки. Колеги вже розпалили вогонь своїми історіями, а я готова
Іронічне…Кожний день пишу я опус, ще й встигаю вести блог,
Геніально все у мене – арка, сетинг, діалог !!!
Жодних сумнівів немає… Критика? То заздрість хамів…
Я ж талант непересічний – хоч пишу ще з помилками.
Згенерую і картинку,
За програмою Translate Ukraine у 2026-му перекладуть сотню книжокУкраїнський інститут книги за підтримки vіністерства культури України відібрав 100 перекладацьких проєктів у межах програми Translate Ukraine 2026. Підтримані видання мають вийти у 33
Спойлер моєї нової книгиМоя нова книга про скарби тамплієрів в Україні, яку я планую почати писати в другій половині літа або на початку осені, буде базуватися не на містиці, окультизмі чи вигадках про таємні знання, які стали причиною того, що тамплієри
❤️ новинка вже на сайті❤️(картинка клікабельна)
Як візуалізація від Gemini сформувала хобі та пристрасть Назара
Попросила я його, значить, злбразити мені арт, де Назар чекає на Рі-рі піж під’їздом. Він має бути на машині, стояти біля неї. Ще
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.