Знижка 20% на зворушливу історію
Вітаю, любі читачки і читачі!
Сьогодні діє знижка на мій роман «Її чужий, її рідний»! 55 грн замість 69 грн! Скористайтеся вигідною нагодою придбати!
Уривок:
— Познайомимось? Мене звати Остап.
— Я Софійка.
— Дуже приємно, Софійко. Мені тридцять років. А тобі скільки?
Він міг думати лише про одне, і запитання вилетіло саме собою.
— Мені сім буде… скоро.
— Скоро?
Дівчинка кивнула, але натомість, аби що-небудь сказати, відповіла її мама:
— Сімнадцятого квітня.
Мирося підійшла ближче до них, тупцяла на місці і дивилася на Остапа так, як дивиться людина, що глибоко провинилась.
А він взагалі не міг підняти на неї очей. Осмислював почуте і намагався дихати.
За якихось кілька тижнів, сімнадцятого квітня виповниться сім років її донечці.
Його донечці.
Не треба було бути математиком і вміти робити складні розрахунки, щоб порахувати, що з липня до квітня — дев’ять місяців. У липні виповниться вісім років від того випадку, отже…
Дихати. Головне, дихати.
Він був її першим, і якщо після нього за кілька днів не стрибнула в ліжко до іншого… Навряд чи. Навряд чи вона взагалі скоро змогла дивитися на хлопців.
Ці думки пронеслися в його голові в одну мить, доки роздивлявся Софійку. Вона була маленькою копією Миросі — ті ж прозорі очі, ті ж маленькі губки і акуратний носик, таке саме гостре підборіддя, хіба що щічки кругліші. І волосся рудувате, майже таке, як у його мами.
Боже. Боже. Остапові хотілося рвати волосся на голові, кричати й метати. Чому він такий ідіот? Чому навіть не подумав про дитину?
Дитину, яка зараз стояла і, чомусь, наляканими очима глипала на нього. І про її маму, яка белькотіла:
— Остапе, я все вам поясню…
— Ходімо в мій кабінет, — він підвівся, не зводячи погляду з дівчинки. Спробував усміхнутись і підморгнув: — Софійко, зачекаєш нас тут? Там на столику під вікном є печиво, воно чекало на тебе.
Софійка кивнула і спробувала усміхнутись у відповідь. Маленькі губки вигнулися несміливо, але оченята дивилися вже без остраху. Як же схожа, як же схожа на Миросю!..
Остап забрав теку і влетів у свій кабінет. Не відчинив двері перед Миросею, як робив завжди, а зайшов першим. Вона ступила слідом, тихенько зачишивши двері за собою.
Остапова тека ляснула по столу, і Мирося смикнулась. Сам він відвернувся до вікна, стояв, сперши руки в боки. Злився на себе і боявся зірватись на ній.
— Чому ти не сказала, що маєш дитину?
ЧИТАЙТЕ КНИГУ ТУТ
А також читайте книгу «Родина до понеділка» у процесі тут:
***
Більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.
Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.
Уривки з романів, можливість зворотного зв’язку — на моїй сторінці в фейсбуці.
Оригінал статті на Букнет: Знижка 20% на зворушливу історію
Блог
Після 6 років перерви у Львові відбудеться фестиваль «Дитячий форум»Після шестирічної перерви у Львові знову відбудеться одна з найбільших культурно-освітніх подій для дітей «Дитячий форум. Фестиваль промоції читання», організатором якого є громадська о
Адміністрація Трампа подала до суду на Гарвард за «антисемітизм»Адміністрація президента США Дональда Трампа подала позов проти Гарвардського університету, звинувативши його в порушенні закону про громадянські права через «неналежний захист» ізраїль
З’явився каталог українських поетичних книжок 2025-2026Український інститут книги (УІК) уклав та опублікував четвертий «Каталог української поезії», до якого увійшла добірка поетичних книжок за 2025-2026 рік. Про це йдеться на офіційній фес
«Соняшникові хлопчики» Сема Вахмана — сто малюнків про прийняттяСША. «Соняшникові хлопчики» — романний дебют Сема Вахмана. Книжка вийшла 2025 року, і про неї чимало писали профільні й світові медіа. Поруч із «Ендлінгом» Марії Реви роман Вахмана став
Тсс… А ви чуєте цей шепіт нової історії?✨✨Вітаю, мої любі читачі!❣️
Я довго тримала це в секреті, але більше не можу мовчати. Поки ви читаєте мої попередні твори ( Світ таємних бажань та Магія долі. Провидиця), у моїй уяві народилася нова історія. І… вона
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.