Марія Яновська

Марія Яновська

Від автора

Родом із Прикарпаття (селище Ланчин Надвірнянського району), 09.02.1959 р.н.
Працювала у сфері транспорту, сільського господарства, та на державній службі. Освіта вища.1977-1982р.р. навчалась в Чернівецькому державному університеті ім. Ю. Федьковича.
Вірші пише з дитинства. Автор 6 поетичних збірок: «Квіти любові»,«Не забувай», «Голос голубки», «Стежина до щастя», «Мереживо долі», «Намисто мрій» та збірки віршів для дітей «Подарунок від зайчика».
Результатом співпраці з композитором Миколою Ведмедерею є співаник «Я чую музику води».
Членкиня ГО «Літературна студія «Бистрінь» ім. Н. Чира».
Друкувалася в районних газетах «Народна воля», «Яремчанський вісник», у всеукраїнській літературно-художній газеті «Гарний настрій», літературних альманахах «Я дякую тобі», «Думки романтика», «Колиска роду», «З Україною в серці», «Гармонія», «Так ніхто не кохав», «Моя Батьківщина», «Натхнення» серії альманахів «Ковток життя», «Душа автора», «За чашкою кави», літературно-художніх виданнях «Різдво приходить зі снігом» та « Мама, матінка, матуся».

Роботи

Подані нижче тексти захищено законом "Про авторське право і суміжні права". Копіювати чи розповсюджувати можна тільки з дозволу автора чи адміністрації сайту.

  • Вишенька
  • Обманута
  • *****
  • *****
  • *****
  • В садах доспіли яблука
  • Чи ви були колись у горах?
  • Осінь у Карпатах

Пальчики вітів і грона бутонів,
Їм до цвітіння всього кілька днів.
Вишні нові вибирають фасони —
Післязимове продовження снів.

Плаття білесенькі з пишного цвіту,
Маревом ніжним рясні пелюстки…
Тож для розмаю існує в нас квітень:
Пуп’янки, цвіт і зелені листки…

Прагне душа твого теплого слова,
В мрії моєї крила ростуть.
Вишні цвітуть, одяглися в обнови.
Трішки зі мною сьогодні побудь.

Там, де весна — там нема супокою:
В лісі, у полі, поміж людьми…
Голубе милий, що ж ти накоїв?
Вишеньку білу — мене обніми!

Куди ж ти, Мавко? Знову до людей?
Зове кохання? Глянь:сестра-вербиця
Зеленою…Буяє все, цвіте…
Така краса — не можна надивиться.

Сопілка грає! Серце спопелиш,
А мо’ й сама згориш у тім багатті…
Спинитись можна…Вітерець принишк.
Весни розмай. У тебе днів багато.

Не слухала. Побігла…Що ж тепер?
Не допоможе зілля приворотне.
Обманута, покинута…Завмер
Старезний дуб: " Твоя помилка вкотре?

Чи вартий він хоч крапельки сльози
З очей твоїх? Яка ж бо ти наївна? "
Веселі в лісі чутно голоси…
То люди. Ти ж бо — лісова царівна!

Вмиває дощик черемхові грона,
Прозорих крапель срібний переспів.
Для радощів цей дощ не перепона,
Якщо весною ти любов зустрів.

Буяє навкруги, цвіте, пишніє.
Кипить життя. На те воно й весна.
Як поруч ти — то небо й день ясніє.
Тебе нема — я зморена, сумна.

Розсипані смарагди днів травневих.
Бурхливий Прут несе потоки з гір.
Гуляє дощик у садах вишневих.
В моєму серці сонечком "Повір".

Я ж трепетне пташа! Спіймай в обійми!
Царівна я чи мавка лісова?
Моя весна ти і життя, і біль мій.
Я серце віддала тобі сповна.

Поміж пахучих лілій і троянд,
Котрі тобі сьогодні дарували,
Знайдеш, немов коштовний діамант,
Від мене ніжну квіточку зів"ялу.

Ой, то не квітка — крапельки душі,
Що від любові стали буйним цвітом.
Згаса від зчерствілих збайдужінь.
Вона несла тобі надії світло.

Тепер в полоні сну розчарувань
Любові квітка…(Бачили чаклунку)…
До серця пригорни в травневу рань.
Прокинеться вона від поцілунку.

Я трепетно й легко рукою торкаюсь…
Це рідне обличчя, ці брови, долоні.
Твій подих відчула…З тобою, коханий,
Гублюся в цілунках, в обіймах сьогодні.

Я бігла до тебе крізь темряву ночі,
Летіла над морем солоним думками.
Пробач хвилювання, заплакані очі,
Сльозини прозорі, що ллються щоками.

Принишкли пташки у ранкову годину.
Самотність розгублена кинулась в гори.
Дивлюся сполохано, мило, невинно.
Чому ти нічого мені не говориш?

Тепло сильних рук, їхній дотик, мов спалах.
А щастя накрило мене з головою.
Це сон! Я заснула…Ледь-ледь задрімала.
Не йди! Я ще трішки побуду з тобою.

В садах доспіли яблука останні,
Скотилась грушка, проситься в долоні…
Дрімає Прут під ковдрою туманів,
Багряний жовтень жмуриться на троні.

А вересень пішов. Усі листочки
Не встиг розмалювати, ще зелені.
Мережить осінь жовтневі сорочку,
Рубіном, злотом обсипає клени.

Горіхи лупають очицями до тріску,
З городів котять качани капусти.
Безкарний вітер обійняв берізку.
Ой, що ж то буде? Листячко обтрусить!

Цілує сонце ягоди калини
І горобину гріє промінцями.
Царівна-осінь журавлиним клином
Злетіла в небо, смутком над полями.

Пора весільна! Вдарять гучно бубни,
Цимбали в танець всіх запросять дзвінко.
Хтось восени останню мрію згубить,
А хтось покличе дівчину за жінку.

Чи мандрували ви колись у горах,
Де б’ють громи, злітають блискавиці,
Ховається за хмари Чорного́ра,
Дзвенять потоки, запах моху, глиці.

Там пахне ялівець, рододендрони,
Цвіт арніки, мов сонце, в полонині.
Смереки і дуби, як охорона…
Чи ви колись були в Карпатах синіх?

Між скель гірська ріка біжить змією,
Вгорі на чатах – непролазні дебрі.
Орли злітають гордо над землею.
В лісах предвічних водяться ведмеді.

Спивають гори молоко туманів,
Йде спраглий олень вранці до потоку.
Чи ви ходили в гори на світанні,
Рюкзак узявши, мрію і неспокій?

Малює осінь пензликом Карпати:
Берізки, клени, молоді дуби.
Ой, де ж їй стільки золота набрати?
Ще й бурштину потрібно віднайти.

А холод — ворог, мачуха погана
До хати рветься хутко уночі.
Коли виходиш зранечку на ґанок,
Аж запарі* заходять, хоч кричи.

Пора пригнати вівці з полонини,
Ваги додали влітку, зазвичай.
Ґазда перераховує маржину.
Все, що віддав на пашу — повертай.

За всі труди зарплата чабанові,
Ще бербениці, будзу боханці.
Перезимують,тож зустрітись знову.
Повільно йдуть овечки, баранці.

Скінчилось полонинське літування.
Ба? Навіть в гості завітав ведмідь.
Були і збитки і страхи до рання,
Хоч відчували це заздалегідь.

Ще трішки посидіти біля ватри,
Щоб не лишилась іскорка мала.
Ватагу це потрібно пантрувати,
Інакше — погорить усе дотла.

Вертають полонинники в долину,
Старанно все зробивши, до ладу.
Карпатська осінь устеля стежини
Зів’ялим листям…Вівчарі ідуть!

* запарі – зашпори

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення