Історія, яка довго шукала свою обкладинку☘️☘️

Довго наважувалась і ось нарешті я це зробила.
Нова обкладинка для моєї книги «Милосник» ♥️☺️☺️
️
Коли настав час обирати обкладинку, я зрозуміла, що це одне з найскладніших завдань. Вже змінювала їх кілька разів, але жодною не була задоволена остаточно. Жоден з візуалів не зміг передати тих самих нот і відтінків моєї історії. Адже вона не просто роман, це цілий світ.
У ньому переплітаються кілька романтичних ліній, а самі події наповнені пригодами та яскравими моментами. Я з великою любов’ю вплела в сюжет багатий український фольклор, і деякі моменти передані не прямо, а через метафори та вуалі.
Головна героїня випадково стає свідком потойбічних подій, які не призначалися для людських очей. Але дуже скоро вона розуміє, що все, що сталося, — це доля, а кожна зустріч була неминучою. Це книга про живих та яскравих героїв, їх більше, ніж одна прекрасна дівчина та одна загадкова примара.
Запрошую до читання за посиланням тут ❣♥️❣
З любов’ю Б.І. ❤
Оригінал статті на Букнет: Історія, яка довго шукала свою обкладинку☘️☘️
Блог
Історія, яка довго шукала свою обкладинку☘️☘️Довго наважувалась і ось нарешті я це зробила.
Нова обкладинка для моєї книги «Милосник» ♥️☺️☺️
️
Коли настав час обирати обкладинку, я зрозуміла, що це одне з найскладніших завдань. Вже змінювала їх кілька
Питаннячко до авторів і читачівЯк ви відноситесь до довгих назв творів?
Чи все ж краще обирати більш прості та короткі?
Вже давно маю ідею, яка в принципі прописана. І тут… нещодавно в голову прийшла назва «Коли двоє з нас помруть». Ніби все
З днем народження мене!Цій жінці на фото сьогодні виповнюється тридцять шість.
Дивне відчуття. Доки поряд лише молодша донька, то складно повірити навіть мені, що вісімнадцять десь далеко позаду. А от коли поруч старший син… Як там? Єдине,
«Історія, яка написана (не) нами»Глава 2. Стукіт спогадів
Дитинство в цій історії не таке вже й безпечне. За запахом випічки й теплом дому ховається інше — тиша, яка тисне на вуха, і погляд, від якого серце б’ється швидше.
У другій главі минуле відкриває
Хто тобі лікар? Післямова до “Вулиці Музичної”Якось я прокинувся вночі від вкрай страхітнього сновидіння. Мені наснилося, що примусово потрапив до психолога із кризових ситуацій, і коли увійшов до кабінету, то побачив там, Господи помилуй, свого найулюбленішого
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.