Продовження Марафону ✨Єдність авторів✨
Продовження Марафону ✨ Єдність авторів✨ від Уляни
1 розділ
2 розділ
3 розділ
Розділ 4 Там, де світло перестає бути самотнім
Світ повертався не поспішаючи. Тихо, наче хтось обережно стукав у двері її свідомості.
Тріск вогню. Тепло, що не обпікає. І присутність — невидима, але дуже чітка.
Еліар не поспішала відкривати очі. Вона просто лежала й слухала власне дихання. Воно було рівним. Надто рівним для людини, яка щойно повернулася з краю.
Щось змінилося. Не навколо. Всередині.
Вона розплющила повіки.
М’яке світло багаття розливалося по намету. Тіні рухалися повільно, майже лагідно. Вони більше не здавалися загрозливими.
Він стояв біля входу. Темний силует, що ніби виріс із ночі й залишився в цьому теплому світлі. Темний!
— Ти повернулася, — сказав він тихо. Голос уже не різав. Він просто був. Торкався.
Еліар повільно підвелася. Ковдра зісковзнула з плечей. Медальйон на грудях теплішав — не яскраво, а глибоко, наче хтось дихав їй у ключиці.
— Це ти зробив? — хрипко запитала вона.
Він повільно підійшов. Зупинився за кілька кроків.
— Ні. Це ти почала згадувати.
Слова лягли м’яко. Не як удар. Як ключ, що тихо повернувся в замку.
Вона опустила погляд на свої долоні. Світло все ще жило там. Але тепер воно не рвалося назовні. Воно текло. Спокійно. Живо.
І поряд із ним… вона відчула ще щось. Темряву. Не холодну. Не ворожу. Глибоку, як ніч над лісом. Як простір між зірками.
Вона не гасила її світло. Вона його… обіймала.
Еліар різко підняла очі.
— Що зі мною відбувається?
Він дивився на неї довго, уважно.
— Ти бачиш, — відповів тихо. — Що саме? — Усе.
Вона стиснула пальці. — Це не відповідь.
Він зробив останній крок. Тепер між ними залишалося лише дихання.
— Ти все життя була лише половиною, — сказав він майже пошепки. — Тою, яку тобі дозволили бачити.
Його рука повільно піднялася. Пальці ледь торкнулися її зап’ястя.
І в цю мить усе змінилося.
Світло спалахнуло всередині. Темрява піднялася назустріч. Вони не зіткнулися. Вони злилися.
Еліар різко вдихнула. Хвиля сили прокотилася крізь неї — золота й чорна, дві течії, що нарешті знайшли спільну мову.
Вона побачила. Не очима. Себе. Дитину біля вогнища. Чоловіка з темними очима, що тримає її на руках. Жінку, яка сміється, торкаючись її волосся. Світло й темряву — разом. Не як ворогів. Як частини.
Її пальці самі стиснули його руку. І замість відштовхнути… вона відчула тепло. Не від багаття. Від нього.
Вона підняла погляд. Вони стояли так близько, що вона бачила найдрібніші риси — зморшки в кутиках очей, ледь помітну тінь втоми, людину.
— Чому я відчуваю тебе? — ледь чутно запитала вона.
Його губи ледь здригнулися — щось середнє між усмішкою й болем.
— Бо ти нарешті дозволила.
Повітря між ними стало густим. Живим.
Вона не думала. Просто підняла руку й торкнулася його щоки. Шкіра була теплою. Реальною.
Його подих завмер.
А потім він нахилився — повільно, даючи їй час відступити.
Вона не відступила.
Їхні губи зустрілися. М’яко. Несміливо. І водночас — невідворотно.
Це не був поцілунок пристрасті чи відчаю. Це був момент, коли щось нарешті зламалося. І не зруйнувалося — а розкрилося.
Світло й темрява всередині неї більше не боролися. Вони танцювали. Перепліталися. Створювали нові відтінки — такі, яких раніше не існувало.
Сірий. Ліловий. Колір світанку над горами. Колір дощу крізь сонце. Колір вибору.
Вона відсторонилася першою — лише на кілька сантиметрів. Їхні чола торкалися.
— Що це було? — прошепотіла вона.
Він не відводив погляду.
— Початок, — тихо відповів. — Початок того, що вони боялися найбільше.
За стінами намету здійнявся вітер. Полум’я хитнулося. Їхні тіні на мить злилися в одну — довгу, нероздільну.
Еліар заплющила очі. І вперше дозволила собі просто бути. Не світлом проти темряви. Не половиною. А всім одразу.
Бо світ більше не був чорно-білим, дуальним. У ньому народилися барви. І кожен тепер міг їх вибрати.
Та чи не було це черговою ілюзією?
*****
⭐Передаю естафету креативній авторці Ірині Скрипник ⭐
Оригінал статті на Букнет: Продовження Марафону ✨Єдність авторів✨
Блог
Мені дуже погано
Я нарешті поставив крапку в романі «Три гудки Петровки».
Останні тижні я жив на чистому адреналіні. Під кінець мій аутизм розігнав гіперфокус до такого стану, що за два дні я написав десять глав. У якийсь момент
У бібліотеці в Новгороді-Сіверському після атаки дрона знищені 24 тисячі книжок
У Новгороді-Сіверському на Чернігівщині після влучання російського ударного безпілотника типу «Герань» у ніч на 13 березня знищено майже весь фонд міської бібліотеки — 24 тисячі книжок
Закрилася онлайн-бібліотека й піратський ресурс «Чтиво»
Засновники сайту «Чтиво», що містив електронні версії як раритнених наукових видань, так і піратські копії книжок українських видавництв, заявили про те, що роботу сайті більше не підтр
Tale Fatum: новий розділ✨
Вітаю, друзі! Новий розділ “Tale Fatum” уже на сайті!
Сьогодні з технічних причин додаю у блог виключно статичні зображення.
Зайвий привід заманити вас до свого інстаграму, куди я вже додала анімовані)
У новому
Новий розділ вже на сайті ❤️гріхопадіння…
Привіт, мої любі Спокусники!
Продовження вже на сайті
«У ліжку з босом»
— Допоможи мені з овочами. Тобі потрібно відволіктися від думок про втечу, Тріс. Вони все одно нікуди тебе не приведуть. — Джексон
Перейти до блогуНові автори
Сергій Ущапівський
Посилання на мій авторський сайт: poeziya-dushi.com Посилання на авторську сторінку в Фейсбук: Ushchapivskyi.Serhii Посилання на сторінку в Інстаграм: ushchapivskyi.serhii
Ірина Каспрук
Я – Ірина Каспрук. Поетеса, авторка поетичної збірки “Вплітаючи квіти у своє волосся”. Друзі часто називають мене Сонячна, тому більше моєї поезії ви знайдете у соцмережах за #sonyachna. Детальніше ознайомитись з моєю творчістю можна ось тут : https://www.facebook.com/irkaspruk/
Микола Істин
Микола Істин (1972 р.н.) – поет, прозаїк, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Автор численних поетичних публікацій в інтернет-виданнях, і в друкованій літературній періодиці. Презентував ряд самвидавчих збірок, зокрема: «Літературне відкриття» (книгарня «Є», м. Івано-Франківськ, 2013 р.), «Поезія некстмодернізму» (Форум видавців, Львів, 2014 р.). Електронні версії книг розміщені в бібліотеках «Java», «Libruk», «Чтиво», та інших. Оприлюднював свою […]
Володимир Присяжнюк
Володимир Присяжнюк (1966 р. н., м. Івано-Франківськ) — поет, пісняр, прозаїк. Автор книги поетичних пародій "Тобі сюди, Алісо!" (2016) та збірок лірики “Усередмісті моєї пам’яті“ (2017), “Експресії“ (2019), публікувався в багатьох літературних альманахах та колективних збірниках, зокрема, в літературних журналах “Дніпро “, “ДЗВІН“, “Німчич“, “Форум”, у періодичній пресі, зокрема, в газетах “ Літаратура і мастацтво“(Республіка […]
Zoriána Bezodnia Кількість робіт: 1 Соломія Мардарович Кількість робіт: 5 Тетяна Гудима Кількість робіт: 1 Мамалыжка Кількість робіт: 5 Марія Тяжкун
Мене звати Тяжкун Марія. Прагну почути думку сучасних письменників.
Володимир Віхляєв
Віхляєв Володимир Вікторович народився 23 червня 1986 року в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області. Проживає в місті Запоріжжя. Член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Національної асоціації адвокатів України, Спілки адвокатів України, Науково-експертної ради Асоціації адвокатів України. Академік Міжнародної літературно-мистецької академії України Магістр права та менеджменту […]
Таня Друзь Кількість робіт: 5 Роксолана Жаркова
Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]
Ірина Мостепан (Мельник)
Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]
Ірина Марцинюк Кількість робіт: 3 Микита Рижих
Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.
Перейти до "Нові автори"
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.