Новинка та флешмоб!
Сьогодні стартувала моя новинка, любовне фентезі “Шлюб до останнього слова, або Прокляття мовчазної квітки”. Це історія про балакучу дівчину, на яку наклали прокляття. На її грудях з’явилася мітка мовчазної квітки, і з кожним словом одна пелюстка на квітці зникає. Коли всі пелюстки осипляться, тоді дівчина помре. Щоб зберегти власне життя, вона має мовчати. Проте це виявилося складніше, ніж вона гадала. На додачу, її видають заміж за похмурого мисливця, котрий пообіцяв спіймати зловмисника та знищити прокляття. От тільки чоловік зовсім не радий цьому шлюбу.
Уривок:
— Невідомий чоловік накладає це прокляття на дівчат, залишаючи мітку темної троянди на їхніх грудях. Як тільки проклята дівчина починає говорити, від троянди відкріплюється пелюстка та згорає. Коли усі пелюстки згорять, дівчина помирає, і її голос, теоретично, переходить до вбивці.
Міріса стиснула губи. Вона боялася щось сказати, адже на власні очі бачила, як згорають пелюстки на її тілі. Солейна похитала головою:
— Але Міріса не вміє мовчати. Мовчання і Міріса це дві несумісні речі.
— І все ж, їй доведеться, якщо вона хоче жити, — Даміан поправив своє коротке каштанове волосся. — Проте це ще не все. Наскільки мені відомо, то це прокляття поступово викачує життя з дівчини, насичуючи енергією того, хто наклав Прокляття. Вони з’єднані енергетичними ланцюгами і, щоб заблокувати перехід енергії, потрібно утворити інший зв’язок. Найкращим рішенням буде видати її заміж. Тоді шлюбна мітка блокуватиме перехід енергії.
— І я зможу говорити? — неконтрольовано вирвалося з вуст Міріси. Шкіру нижче ключиці обпекло й пелюстка відірвалася від квітки. Даміан гнівно зиркнув на неї:
— Якщо ви продовжуватимете такими темпами, то помрете через декілька хвилин. Невже так важко помовчати?
Міріса прикусила губу. Звісно важко. Мова — це спосіб спілкування і вона не уявляла, як можна не говорити. Солейна дістала віяло з кишені та почала обмахуватися ним.
— Але як так вийшло, що якийсь незнайомець наблизився і зміг накласти закляття? У нас охорона, вартові, на бал не пропустять якогось підворітька.
— Ваша сестра усамітнилася з ним у саду і дозволила йому непристойні дії.
— Настільки непристойні? — Ронар зняв маску з обличчя і насторожено зіщулив очі.
— Він облапував її випуклості, а через поцілунок наклав прокляття.
— Мірісо? — Солейна приклада долоню до рота. — Як ти могла таке дозволити?
— Ой, ну не треба поводитися так, наче сама не цілувалася з Ронаром, коли була заручена з іншим.
Книга бере участь у літерному флешмобі “Кохання всупереч” ❤️
Книги флешмобу:
?НОВИНКА?
“Шлюб до останнього слова, або Прокляття мовчазної квітки” Кристина Асецька
“Не кажи мені “Прощавай”, Мар’яна Доля
Також запропрошую до читання книги “Шлюб до світанку, або Прокляття Чорної вдови”. Це історія про сестру Міріси — Солейну. Книги можна читати окремо. У п’ятницю буде фінал книги. Після завершення вартість книги зросте, тож встигніть придбати книгу за вигідною ціною.
Підписуйтеся на мою сторінку на Букнет, щоб не пропустити новини щодо моєї творчості.
Відстежуйте мої сторінки у соціальних мережах і будете у курсі новин щодо моєї творчості:
Фейсбук Інстаграм Тік Ток
Захопливого читання та мирного неба!
Оригінал статті на Букнет: Новинка та флешмоб!
Блог
Факти про героя книги “Тату, я покохала хулігана”2Доброго вечора ❤️
Зроблю вам підбірку фактів про Мішеля з книги “Тату, я покохала хулігана!”. Я вже трохи розповідала про нього, але то було ще коли я публікувала книгу про Алена та Софі “Солодкий
Рецензія “Приватизація спогадів (…)”Вітаю, друзі!
Давно я не писала рецензій, направду, треба виправляти))
Мала за честь ознайомитись із творчістю автора Андрей Романенко (Black Silver), а саме, книгою “Приватизація спогадів: інспектор та майстриня
Чоловік небезпечний чи бажаний — де межа?Є чоловіки, від яких хочеться тікати. А потім ти ловиш себе на тому, що тримаєш його за куртку над прірвою, бо раптом злякалася, що він впаде.
Джо Фокс такий. Небезпечний, нахабний, з’являється коли не треба і зникає коли
Місія здійсненна?Ледь дісталася до свого блогу, щоб відмітити увагою прочитаний мною в рамках Безстрокового марафону твір Тетяни Гищак – “Місія”.
Оповідання із перших рядків бере тебе за руку і такий: «Ну що, поїхали»,
Кохання поза межамиВін – втомлений життям ветеран. Вона – андроїд з ШІ, створений спеціально для нього. Якими були би їхні стосунки? Чи буде це тільки експлуатація, чи, можливо, щось більше? Чи може ШІ навчитися відчувати людські емоції? А якщо
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.