Що говорили Жадан і Чорногуз на безпековій конференції у Мюнхені?

2026-02-15 22:00:00 Читомо

Українські поети і військовослужбовці Сергій Жадан і Ярина Чорногуз взяли участь у Мюнхенській безпековій конференції, де виступили з промовами.

Промову Сергія Жадана «Десять тез про майбутнє» на конференції оприлюднили на сайті Радіо Хартії.

 

Письменник наголосив, що говорити про майбутнє сьогодні — означає говорити з позиції війни, яка триває просто зараз: «…Доки ми тут із вами говоримо про майбутнє, війна триває. Багато речей у взаємостосунках між країнами (а головне – між народами) не відновляться автоматично після умовного (чи безумовного) припинення вогню. Не відновиться відчуття відкритості, не відновиться відчуття довіри. Не відновиться авторитет багатьох інституцій та лідерів, ініціатив та проектів».

 

Він окреслив головну пастку повоєнних очікувань — ілюзію повернення до минулого. За його словами, майбутнє не буде відкладеною версією довоєнного часу: «Майбутнє напевне не буде схожим на минуле. Так як було, вже не буде. Буде інакше. Це зовсім не значить, що майбутнє не буде добрим. Воно може бути добрим. Воно може бути щасливим. Просто його не слід буде порівнювати з тим, що було. Наше минуле безповоротно і категорично знищене цією війною».

.

Жадан наголосив, що стратегія «перечекати» теперішнє є хибною, а уявлення про майбутнє як можливість «просто повернути все як було» — ілюзією: «Майбутнє буде складатися з нас – таких, якими ми є, якими ми залишимось, якими ми зможемо бути».

.

Війна, за його словами, залишить довготривалі наслідки у пам’яті, у взаєминах між людьми й державами, у відчутті захищеності. Водночас Жадан наголосив на необхідності говорити про спільне майбутнє не як про політичну конструкцію, а як про етичну відповідальність: «Допомагати сьогодні тому, хто став жертвою збройної агресії – це не робити йому послугу: це вибудовувати спільний простір нормальності та взаємодії. Як би комусь не хотілось, але пожежа на кораблі стосується всіх пасажирів, незалежно від того, квитки якого класу в них на руках».

 

Темрява, попри всю її неохопність та безнадійність, є кінечною. Її справді можна перебути. Головне – не бути пасивним, безстороннім спостерігачем серед цієї ночі, коли важливою і дієвою є готовність кожного з нас заперечувати цю темряву. Заперечувати своєю мовою. Заперечувати своєю роботою. Заперечувати своєї готовністю залишатися тут у майбутньому.

 

Повну промову англійську можна прочитати тут.

 

 

Сергій Жадан — прозаїк, поет, перекладач, громадський діяч, військовослужбовець бригади НГУ «Хатія», фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма». Автор романів «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамія», «Інтернат», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія», «Життя Марії», «Тамплієри», «Антена», «Список кораблів», «Арабески» та інших.

 

• • Сергій Жадан. Хай це буде текст не про війну

 

 

Про те, що «мала за честь бути однією з представників України у військовій делегації на Мюнхенській безпековій конференції-2026» Ярина Чорногуз розповіла на своїй фейсбук-сторінці. 

.

Вона зазначила, що розцінила це як нагоду сказати особисто міжнародним лідерам «те, що мені на шостий рік служби у війську здається важливим для розуміння спільнотою Європи. А саме: забуття втрат України в людях, цивільних і військових, забуття заплаченої ціни і перетворення за допомогою цього забуття великих злочинів на буденність —  основний інструмент путіна у просуванні окупації та терору у світі, один з основних інструментів його постмодерної диктатури».

.

Поетка наголосила, що памʼятає забуття українських втрат і розмови про мир у 2020 році, які допомогли путіну перетворити тишу про втрати у ще більшу війну проти України, власне найбільшу війну в Європі з часів WWII. «Зараз, у 2026 році, поки тисячі українських піхотинців сидять на позиціях безстроково живим кордоном, я відчуваю в повітрі ті самі розмови про мир і те саме забуття втрат. Але я вже знаю, чим це загрожує. Я сказала, що загиблі українські військові та цивільні є єдиними, хто заплатили справжню ціну за демократію і мир в Європі – дивовижним чином є єдиною стороною, чию думку не врахували і продовжують не враховувати на всіх переговорах. А саме те, що їхня втрата не повинна бути марною, коли ідеться про мир з окупантом, що забрав багато наших земель і не збирається їх повертати», — наголосила Чорногуз.

.

Вона розповіла, що наважилася на дуже ризиковий крок з точки зору формату конференції, котрий узгодила з організаторами, але за який неймовірно хвилювалася:

 

Попереднього дня Український ланч з виступами відбувався у затишному пабі в творчій атмосфері, близькій мені, і я, слухаючи виступи, зрозуміла, що я повинна прочитати їм один свій (знаний в певних колах) вірш. Що їм варто почути його тут і зараз. Але наступного дня ланч був у дуже офіційному приміщенні в світлих кольорах, круглих столах та трибуною для панелі, за якою сиділи лідери 5-х держав Європи. І я дуже переймалася, що виглядатиму дивною та недоречною.

 

А втім, я таки наважилася.  В кінці свого statement сказала, що я є всього лиш простою солдаткою і поеткою, а тому наважуся прочитати їм насамкінець вірш, написаний восени 2022 року під час успішного українського успішного контрнаступу, в результаті якого наша рота зокрема зайшла в тоді вільний Ямпіль та Лиман. І прочитала їм англійською «Ті що мають загинути в бою».

.

Я думала, що мене сприймуть як якусь пафосну емоційну дівчинку-солдатика у формі, а натомість коли підняла погляд від книги побачила сльози на очах міністрів, у багатьох високопосадовців і лідерів, майже у всієї зали. Я побачила величезне розуміння і співчуття. І авжеж – повагу. Мій виступ з місця був останнім, тож до мене багато хто підійшов з подякою за службу і цей вірш.

 

Серед них був премʼєр-міністр Нідерландів. До мене підійшов також високий представник Франції, який сказав, що вражений тим, як, виявляється, поезія свідчення може краще доносити послання політикам, аніж формальні промови. Що для нього це просто відкриття. А для мене це було полегшенням.

.

Мені ж читання цього вірша у товаристві такого рівня коштувало неймовірного психічного напруження та занурення у спогади 2022, коли загинули мої побратими, з якими я здавала на берет морпіха, наші командири взводів і роти, що я якнайшвидше втекла в готель у поганому стані. Але, я хочу вірити, вони його згадають, коли прийматимуть чергове рішення про мирну угоду і її справедливість.

 

 

«”Віхола” нагадали мені про відео, де я читаю той самий вірш «Ті, що мають загинути в бою» на фронті у 2023, зразу після друку книги, який я вчора читала на головному заході Мюнхенської безпекової конференції. Зараз можна сказати, що це було в селі Серебрянка біля Сіверська в Бахмутському районі», — зазначила поетка.

 

 

Ярина Чорногуз — поетка, авторка поетичних збірок  «Як вигинається воєнне коло», «[dasein: оборона присутності]», «Нічийний шафран». Лавреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка 2024 року. Військовослужбовиця, морська піхотинка і бойова медикиня, в минулому — парамедикиня у медичному добровольчому батальйоні «Госпітальєри». Волонтерка, громадська активістка. Співзасновниця проекту «Переходь на українську», перекладачка у видавництві «Жорж», координаторка проекту «Мовомарафон».

 

• Філософія «післяжиття». Ярина Чорногуз про неоекзистенціалізм в українській літературі

 

Мюнхенська безпекова конференція (МБК) — щорічна міжнародна конференція, що відбувається кожного лютого з 1963 року, на якій політики, військові й представники бізнесу, неурядові організації та експерти з питань безпеки обговорюють актуальні питання у сфері безпеки, зовнішньої політики, політики безпеки та оборони поза дипломатичними й протокольними вимогами. Це найбільша у світі конференція з такого роду питань.

 

У 2026 році тривала з 13 по 15 лютого. Цьогоріч премію Евальда фон Клейста 2026 року — головну премію МБК отримав український народ.

 

Чільне зображення: колаж Читомо

Фото: фейсбук-сторінка Ярини Чорногуз, Дар’я Криж

Оригінал статті на Suspilne: Що говорили Жадан і Чорногуз на безпековій конференції у Мюнхені?