У Нігерії авторки еротичних романів через релігійну цензуру продають книжки у WhatsApp

2026-04-20 07:00:00 Читомо

У північній Нігерії авторки еротичних і любовних романів мовою хауса дедалі частіше публікують свої тексти у закритих жіночих WhatsApp-групах, щоб уникати контролю релігійних цензорів, які зосереджені переважно на друкованих книжках. Про це пише The New York Times, журналісти якого поспілкувалися з письменницями, читачками та представниками цензурних органів у Нігерії.

У регіоні десятиліттями існує розвинена індустрія любовних романів мовою хауса, які пишуть переважно жінки для жіночої авдиторії. Водночас у північній Нігерії діє подвійна правова система: світські суди співіснують із шаріатськими, а публічну мораль контролює релігійна поліція Хісба. Відвертіші любовні тексти там вважають аморальними; частину книжок чиновники публічно спалювали.

 

З цієї причини письменниці публікують безплатні розділи своїх текстів у великих WhatsApp-групах, а в кульмінаційний момент закривають продовження за пейволом. Щоб читати далі, читачки переказують гроші через мобільні платежі й отримують доступ до тимчасових груп, створених під конкретну книжку. Після завершення серіалізації книжки (публікування розділу за розділом) такі групи закривають.

 

 

У групах діє кілька рівнів доступу. Звичайний вхід може коштувати 300 найр, тобто близько 9 грн, а дорожчий V-VIP — 1500 найр. Вищий рівень передбачає швидші оновлення, а окрема категорія Special Women дає змогу отримувати розділи у приватних повідомленнях для максимальної конфіденційності. Додатковий дохід авторки отримують від реклами: продавці платять до 6500 найр, або близько 210 грн на тиждень, щоб просувати в цих закритих групах білизну, афродизіаки, кухонні товари та інші речі.

 

Однією з небагатьох авторок, які не приховують свою особу, є 31-річна Фаузія Тасіу Умар, що пише під псевдонімом Oum Hairan. Вона живе в селі Гарун-Малам на південь від Кано, другого за величиною міста Нігерії, і називає себе авторкою еротичної літератури. За даними The New York Times, серед читачок вона має майже зірковий статус, а інші молоді авторки хауської еротики часто називають її своїм джерелом натхнення.

 

«Кажуть, ми допомагаємо псувати культуру та релігію в суспільстві, але я вважаю еротичну літературу життєво важливою для суспільства. Вона відображає реальні процеси, і завдяки літературі люди отримують знання про них», — вважає Умар. За її словами, книжки без еротичних сцен мають значно меншу авдиторію: «Я думаю, що еротичні твори — це спосіб привернути увагу читачів. Якщо ви хочете донести якесь повідомлення, використовуйте еротичний контент і розміщуйте його в кінці книжки».

 

Найвідоміший роман Умар — Gidan Uncle («Будинок дядька»). За словами авторки, головна ідея книжки полягає в тому, що надмірно сильні сексуальні потяги можуть потребувати медичної допомоги. Ідея тексту виникла після розмови в салоні, до якої письменниця спершу дослухалася, а потім долучилася. У книжці йдеться про сексуальне насильство та чоловіків, які прагнуть стосунків із заможними жінками.

 

З моменту публікації у 2019 році Gidan Uncle прочитали понад 55 тисяч користувачів на Wattpad, одній із найбільших літературних онлайн-платформ, і, за оцінкою Умар, ще понад 20 тисяч людей — у WhatsApp.

 

У 2021 році Умар викликали до офісу Хісби в Кано. Там три представниці релігійної поліції, за словами письменниці, вимагали зробити її тексти менш відвертими. «Вони сказали мені, що я скоюю дуже великий гріх», — згадала Умар. Вона відповіла, що вони могли це знати лише за умови, що самі читали її книжки.

 

Письменниця пояснила представницям Хісби, що її романи адресовані заміжнім жінкам і мають розповідати про суспільні проблеми. Вона також наголосила, що є матір’ю і не робить нічого, що могло б розбестити молодь. У передмові до кожної книжки Умар забороняє читати їх молодим незаміжнім жінкам.

 

 

«Я сказала їм, що не можу обіцяти зупинитися, і вони мене відпустили», — сказала авторка. Представники Хісби згодом заявили The New York Times, що не намагалися принизити її або притягнути до відповідальності, а лише давали релігійні поради.

 

За словами Умар, вона може працювати відкрито завдяки підтримці чоловіка й родини. Авторка також вважає, що їй можуть допомагати впливові прихильниці: серед її читачок, за її словами, є дружини губернаторів, донька еміра та політикині.

 

Водночас більшість авторок хауської еротики не розкривають своїх імен. Одна з них — медсестра з лікарні на півночі Нігерії, яка пише під псевдонімом Oum Aphnan. Вона почала писати еротичні книжки під час пандемії, щоб заповнити вільний час, і швидко знайшла авдиторію, готову платити за продовження. «Моя єдина сміливість у тому, що мене не викрито», — сказала вона The New York Times.

 

За словами Oum Aphnan, прибуток від книжок став для неї суттєвим другим джерелом доходу. «Це значно більше за мою зарплату», — сказала письменниця. Вона витрачає заробіток від еротичних романів на поточні потреби, а зарплату медсестри відкладає. Її сестра, ще одна популярна авторка любовних романів, яка пише під псевдонімом Maman Teddy, розповіла, що купувала за ці гроші хіджаби та поповнювала телефонний рахунок чоловіка. Найбільше обидві бояться, що про їхнє письменство дізнається батько.

 

У книжках авторки порушують теми sugar daddy, полігамії, неконтрольованих сексуальних потягів, сексуального життя ісламських учених, а іноді — насильства над дітьми й зґвалтування. Частина текстів також торкається одностатевих стосунків — однієї з найбільш табуйованих тем у північній Нігерії.

 

Саме такі сюжети входять до сфери уваги Ради з цензури штату Кано. Її виконавчий голова Абба Аль-Мустафа розповів, що його відомство «стримує» авторів і твори, які вважає неприйнятними. У будівлі ради ісламські вчені переглядають мішки з конфіскованими книжками.

 

Аль-Мустафа навів приклад Queen Primer II — старої збірки дитячих віршів, яку читали покоління нігерійських школярів. За його словами, команда ради нещодавно вилучила 55 тисяч примірників цієї книжки. Причиною став рядок у дитячому вірші: «Ben and Tom may jump in the hay/ Is this the way? Yes, let us be gay» («Бен і Том, можливо, стрибатимуть у сіні / Чи це так? Так, давайте веселитися»; можливий також переклад «Бен і Том, можливо, стрибатимуть у сіні / Чи це так? Так, дозвольте нам бути геями»). Книжку вперше опублікували наприкінці XIX століття, коли слово gay переважно означало «щасливий» і не використовувалося на позначення гомосексуальних чоловіків.  Нині Queen Primer II заборонена в школах Кано, а конфісковані примірники, за словами посадовця, планують публічно спалити.

 

Водночас у Раді з цензури визнають, що майже не можуть контролювати соціальні мережі й онлайн-контент, зокрема WhatsApp-групи авторок еротичних романів. «Є речі, на які просто доводиться заплющувати очі. Але принаймні можна контролювати те небагато, що виходить», — сказав Аль-Мустафа.

 

Авторки, які уникають державної й релігійної цензури, водночас самі встановлюють правила у своїх спільнотах: видаляють критиків із груп і сварять молодих жінок, яких підозрюють у читанні попри вікові обмеження. Чоловіків до таких груп не допускають. У грудні через підозру, що до однієї зі спільнот проник чоловік, Умар наказала видалити всі незнайомі номери.

 

Попри арешти й тиск на частину користувачок TikTok у північній Нігерії за нібито порушення моральних норм, останнім часом Хісба та інші виконавці шаріатських норм поводяться менш агресивно. За словами співрозмовників The New York Times, це сталося після різкої критики релігійної поліції з боку молоді.

 

Як відомо, у 2023 році в Нігерії заснували премію для темношкірих письменниць-авторок нонфікшн.

 

 

Чільне фото: Taiwo Aina/The New York Times

Оригінал статті на Suspilne: У Нігерії авторки еротичних романів через релігійну цензуру продають книжки у WhatsApp