Різдво! І початок нової історії)))
Мені було майже шістнадцять років, але через переїзд зі Львова до Києва, мої батьки віддали мене до школи пізніше. Він йшов тихо. І чому саме це, мене напрягло. Ми дійшли до спорт залу.
– Проходь. У нас у школі, дівчата займаються окремо від хлопців. Тому дивись, – я направила рукою у сторону хлопчачої роздягальні, – тут хлопці. Ваше західне крило. До речі, – я зупинилася прямо перед його очима, – тобі варто почати хоча б щось говорити. Не люблю монологи.
– Це тебе хлопець навчив? – спитав він так, наче ми давно знайомі.
– По-перше, хлопця у мене немає – почала я.
– А по-друге що? – він кидав мені виклик. Але завдяки брату, я знала як нахаб ставити на місце.
– А по-друге, або слухаєш мене, – я зробила паузу, – або ж все дивишся сам. Зрозуміло?
– Ти завжди така нервова? Я усю осінь спостерігав за тобою у вашому саду, ти така наче спокійна дівчинка. А зараз – він підійшов так близько, що я відчула його подих, – наче тебе хтось вкусив.
– Артеме, тримай своє при собі.
https://booknet.ua/book/shchodennik-dlya-kolishnogo-b446340
Оригінал статті на Букнет: Різдво! І початок нової історії)))
Блог
Вітаю з Різдвом! Божого благословіння усім нам!Додав зображення до другої частини оповідання “У Свинарині”. Цей твір входить до збірки “Він і вона” (назва клікабельна).
Новорічний збіг обставинУчасть у конкурсі із книгою “Скляний порятунок Різдва”
Історія оселилася в моїй голові ще минулого Різдва. Вона зігрівала мене цілий рік і чекала свого часу до сьогоднішнього дня.
Це коротка історія про те, як
Дві новини: одна солодка, інша – пекуча)Мої любі, з Різдвом вас! ✨
Сьогодні, коли за вікном лунають колядки, а вертеп нагадує про справжнє диво, я думаю про вас – тих, хто читає мої історії пізно вночі, хто вірить у силу кохання так само палко, як і я.
“Помста
Можна, я побуду занудою?“Общество” в українській мові перекладається двома словами : “суспільство” в глобальному плані( наше суспільство до такого ще не готове; це явище суспільного значення) і “товариство” в менш глобальному
Різдво! І початок нової історії)))Мені було майже шістнадцять років, але через переїзд зі Львова до Києва, мої батьки віддали мене до школи пізніше. Він йшов тихо. І чому саме це, мене напрягло. Ми дійшли до спорт залу.
– Проходь. У нас
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.