Відбулася презентація монографії Надії Гаврилюк «Бачить далі, аніж зір: поезія Павла…

2024-11-22 08:00:00 НСПУ

21 листопада в Національному музеї літератури України відбулася презентація монографії Надії Гаврилюк «Бачить далі, аніж зір: поезія Павла Мовчана».

Подію організували видавництво «Ярославів Вал» і Національний музей літератури України.

На зустріч завітали відомі українські митці, політики, науковці, журналісти, шанувальники творчості Павла Мовчана, зокрема Любов Голота, Микола Жулинський, Максим Рильський-молодший, Світлана Короненко, Роман Кухарук, Дмитро Чистяк, Раїса Сеннікова, Тарас Кремінь, Людмила Тарнашинська, Дмитро Дроздовський, Ігор Зоц, Григорій Філіпчук, Георгій Лук’янчук, Юрій Ковалів, В’ячеслав Гук, Серій Присухін, Галина Дацюк, Микола Васьків, Валерій Франчук, Кирило Стеценко, Анатолій Гнатюк та інші.

Модератором події був український літературознавець і політик, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України Микола Жулинський, який зазначив, що презентована книга написана поеткою і науковицею Надією Гаврилюк – оригінальною особистістю, людиною, яка всеохопно й глибинно вивчила й дослідила складані філософські шляхи поезії Павла Мовчана, доторкнулася до їхніх джерел і щедро поділилася своїм дослідженням з іншими. Пан Микола підкреслив, що поезія Павла Мовчана – це унікальне явище сучасної української культури, що цю поезію непросто осягнути, що читач має бути насамперед інтелектуалом, який і зможе знайти в ній для себе відповіді на складні, а почасти животрепетні питання нашого буття.  Також Микола Жулинський згадав рецензію  «Вічний рух вертикаллю слова» («Українська літературна газета», ч. 10 (366), жовтень 2024) відомої української письменниці Надії Гармазій на презентовану книгу, де є такі слова: «…доробок Павла Мовчана сприяє зрозумінню людини як особистості, яка щомиті в собі єднає фізичне з духовним, бо в поєднанні цих координат стає можливим об’явлення істини». А ще пан Микола підкреслив, що Павло Мовчан як поет постійно борсається, щоб його як митця не вклали в якусь певну систему, бо він фактично самородок у зображенні світу так, як відчуває його серце, що він має до слова природний хист, даний йому Богом, що його поезія в образній своїй системі фіксує емоції, переживання, світле і темне, жар і холод, а Надії Гаврилюк вдалося відчути Павла Мовчана, збагнути його незглибиме єство через реалістичний аналіз його поетичних текстів. Микола Жулинський наголосив, що Павло Мовчан живе в слові, що слово віддзеркалює його душу, що в цьому слові він з’являється перед народом і світом, бо саме це і є життям справжнього митця,  учителя і мислителя. Пан Микола зазначив, що в своїй поезії Павло Мовчан демонструє через мову як космічне явище можливість повноти самопізнання і самовираження єства, що до чотирьох першооснов світу  – землі, води, повітря та вогню – поет додав іще й п’яту стихію – слово, яке є основною суттю творчого неспокою його природи.

Надія Гаврилюк розповіла про роботу над своєю книгою і зазначила, що якомога точніше намагалася передати творчу індивідуальність митця, оскільки поезія Павла Мовчана – це поезія мислення, вона утворюється від потужної хвилі емоцій, коли поет обирає за осердя імпульс, який одягає в мову, у слово, і тут його емоція підпорядковується думці й мові, набуваючи особливого яскравого звучання і змісту. Також пані Надія підкреслила, що все, про що пише Павло Мовчан, усе це – про людину, говорячи про абстрактні стихії, він змальовує таким робом людину в часі, бо людина не тільки йде в небо, а й вростає в землю, вона виростає, як дерево, і корені її – у землі. А ще Надія Гаврилюк звернула увагу на образ солі в поезії митця – це не тільки сіль гірких сліз, а й сіль істини, сіль богопізнання, а його поезія втілює простір, час і пам’ять, вона має душу, її треба відчути й зрозуміти, її треба збагти.

Павло Мовчан привітав усіх із Днем Гідності та Свободи і зауважив, що на долю митців його покоління випали жорсткі і жахливі випробування, коли тривалий час було відлучення від українського слова, спотворення його і знищення, тому треба занурюватися в глибини пам’яті, пам’ятати свій рід, могили своїх пращурів,треба відроджувати те, що ми втратили несамохіть, бо цих утрат нам не простять наші нащадки. Також пан Павло підкреслив, що наша мова неймовірна, це скарб нашої нації, нам подарована мовна поліфонія, щоб сформувати і витворити її, пройшли століття, і ми є носіями цього скарбу. Поет подякував Надії Гаврилюк за монографію про його творчість, підкресливши, що науковиця вичитала з його текстів його долю, змогла відтворити у своїй книзі основні сенси його світобачення і світосприймання, бо кожен із нас – це індивідуальний відбиток, кожна суща людина – це Божа програма, тому ми маємо осмислити наші власні призначення, те, що Господь нам дарує. Також пан Павло наголосив, що насправді ми не знаємо глибини слова, розмаїття його візерунків, тих же, наприклад, символів Трипілля, тому нам дуже багато ще треба зробити для осмислення й упорядкування того величезного духовного надбання, яке залишили нам попередні покоління. Насамкінець Павло Мовчан прочитав свій вірш: «І стала низом піднебесна вись…».

Також на заході виступили: літературознавиця і докторка філологічних наук Людмила Тарнашинська, яка подякувала Надії Гаврилюк за ґрунтовне дослідження поетичної спадщини Павла Мовчана і підкреслила, що пані Надія в презентованій книзі пізнає поезію як серцевину буття; український художник Валерій Франчук, який зазначив, що людина долі не обирає, проте дуже важливо, хто тебе оточує в цьому світі, і зазнався, що поезія Павла Мовчана мала потужний вплив на нього як митця, що він почав по-іншому сприймати світ і відтворювати його пензлем; український політик, доктор педагогічних наук, професор Георгій Філіпчук зауважив, що ця монографія – це дуже правдива й потужна річ, яка дає шанс з’явитись емоції, а Павло Мовчан – це філософічний поет, але його філософічність – це зрештою наслідок, бо є першооснова, первоцвіт – це його конкордизм, який дав йому можливість надчутливості; український літературознавець і професор Микола Васьків наголосив, що поезія Павла Мовчана має щось нутряне, що є у слові, оте вміння митця вхопити, відчути й передати найважливіше, зобразити посутнє, бо тут він схожий на дерево, яке все відчуває і яке переростає сам час; український літературознавець і професор кафедри історії української літератури Юрій Ковалів зазначив, що поет живе в тексті, створеному ним, і цей текст диктує, як треба мислити читачеві, бо він дає ключ прочитання, а Павло Мовчан як поет мислить метафорами, тому його поезію потрібно вивчати в контексті натурфілософії;  кандидат філософських наук Сергій Присухін додав, що Павло Мовчан як поет – поліфонічний і багатовимірний, його поезію потрібно співпереживати, бо вона відбиває болючий пошук істини у світі, де втрачено сенс буття, у цьому шлях митця глибоко індивідуальний, і цей світ не пізнається логікою, він пізнається серцем, що й доводить поет у своїй творах, оскільки поезія – це діалог із Богом.

Учасників заходу потішили український скрипаль, композитор і культуролог  Кирило Стеценко, дуже зворушливо зігравши на скрипці «Думу одвічну», і український актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, співак і телеведучий Анатолій Гнатюк, який заспівів «Гуцулку Ксеню».

Символічно, що цей важливий для української культури захід відбувся саме у День Гідності та Свободи, захід, який спершу увірвала, але все одно не спинила повітряна тривога, бо ця подія мала свою потужну енергетику, вона була як наша духовна зброя проти чорного хаосу і насильства, яке сіє навкруг нас ворожа росія.

У пам’яті всіх присутніх ця презентація лишилася щирою, світлою і шляхетною.

Пресслужба НСПУ

Фото – Пресслужба НСПУ

Оригінал статті на НСПУ: Відбулася презентація монографії Надії Гаврилюк «Бачить далі, аніж зір: поезія Павла…