Критика — це погано для починаючого автора?
Вчора я прочитала один блог і коментарі під ним. І вони змусили мене замислитись про критику та її місце в житті автора. Чи потрібна вона взагалі. І чи критика не знецінить автора.
Я вважаю, що об’єктивна критика необхідна, особливо для тих, хто тільки починає свій шлях у письмі. Вона допомагає побачити помилки, які ми самі можемо не помічати, і вчить не стояти на місці. Бо ми часто знаємо, що хочемо сказати, але інколи губимося в сюжеті, ритмі чи деталях.
Ми пишемо історії не лише для себе, а й для читачів. Нам важливо, щоб текст був зрозумілим, живим, щоб його хотілося читати далі. Саме тому робота над помилками — це не поразка, а крок до того, щоб історія стала сильнішою і читабельнішою.
Проте критика буває різною. Я категорично проти тієї, де автора обливають брудом, принижують або просто виливають власний поганий настрій. Така «критика» не допомагає і не має нічого спільного з розвитком.
Чи засмучує критика? Так, особливо на початку. Я людина емоційна, і, можливо, спершу мені буде боляче. Можливо, навіть захочеться поплакати. Але сльози — це лише вода. Коли емоції стихають, з’являється простір для думок. І саме тоді критика може показати те, чого я раніше не бачила.
Для мене об’єктивна критика — це не зло. Це можливість стати кращою, уважнішою до свого тексту, сильнішою як авторка. Бо кожне виправлення — це ще один крок до історії, яка справді зможе торкнутися читача.
Оригінал статті на Букнет: Критика — це погано для починаючого автора?
Блог
Факти про героя книги “Тату, я покохала хулігана”2Доброго вечора ❤️
Зроблю вам підбірку фактів про Мішеля з книги “Тату, я покохала хулігана!”. Я вже трохи розповідала про нього, але то було ще коли я публікувала книгу про Алена та Софі “Солодкий
Рецензія “Приватизація спогадів (…)”Вітаю, друзі!
Давно я не писала рецензій, направду, треба виправляти))
Мала за честь ознайомитись із творчістю автора Андрей Романенко (Black Silver), а саме, книгою “Приватизація спогадів: інспектор та майстриня
Чоловік небезпечний чи бажаний — де межа?Є чоловіки, від яких хочеться тікати. А потім ти ловиш себе на тому, що тримаєш його за куртку над прірвою, бо раптом злякалася, що він впаде.
Джо Фокс такий. Небезпечний, нахабний, з’являється коли не треба і зникає коли
Місія здійсненна?Ледь дісталася до свого блогу, щоб відмітити увагою прочитаний мною в рамках Безстрокового марафону твір Тетяни Гищак – “Місія”.
Оповідання із перших рядків бере тебе за руку і такий: «Ну що, поїхали»,
Кохання поза межамиВін – втомлений життям ветеран. Вона – андроїд з ШІ, створений спеціально для нього. Якими були би їхні стосунки? Чи буде це тільки експлуатація, чи, можливо, щось більше? Чи може ШІ навчитися відчувати людські емоції? А якщо
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.