Критика — це погано для починаючого автора?
Вчора я прочитала один блог і коментарі під ним. І вони змусили мене замислитись про критику та її місце в житті автора. Чи потрібна вона взагалі. І чи критика не знецінить автора.
Я вважаю, що об’єктивна критика необхідна, особливо для тих, хто тільки починає свій шлях у письмі. Вона допомагає побачити помилки, які ми самі можемо не помічати, і вчить не стояти на місці. Бо ми часто знаємо, що хочемо сказати, але інколи губимося в сюжеті, ритмі чи деталях.
Ми пишемо історії не лише для себе, а й для читачів. Нам важливо, щоб текст був зрозумілим, живим, щоб його хотілося читати далі. Саме тому робота над помилками — це не поразка, а крок до того, щоб історія стала сильнішою і читабельнішою.
Проте критика буває різною. Я категорично проти тієї, де автора обливають брудом, принижують або просто виливають власний поганий настрій. Така «критика» не допомагає і не має нічого спільного з розвитком.
Чи засмучує критика? Так, особливо на початку. Я людина емоційна, і, можливо, спершу мені буде боляче. Можливо, навіть захочеться поплакати. Але сльози — це лише вода. Коли емоції стихають, з’являється простір для думок. І саме тоді критика може показати те, чого я раніше не бачила.
Для мене об’єктивна критика — це не зло. Це можливість стати кращою, уважнішою до свого тексту, сильнішою як авторка. Бо кожне виправлення — це ще один крок до історії, яка справді зможе торкнутися читача.
Оригінал статті на Букнет: Критика — це погано для починаючого автора?
Блог
Приєднуюсь до “Чорних первоцвітів”!❤✿Відчули перший подих «Чорних первоцвітів»? Неймовірно талановита Ольха Елдер створила щось особливе, і я щаслива нарешті стати частиною цієї темної збірки. Колеги вже розпалили вогонь своїми історіями, а я готова
Іронічне…Кожний день пишу я опус, ще й встигаю вести блог,
Геніально все у мене – арка, сетинг, діалог !!!
Жодних сумнівів немає… Критика? То заздрість хамів…
Я ж талант непересічний – хоч пишу ще з помилками.
Згенерую і картинку,
Любов на березі моряВітаю, вірш з моєї збірка поезій “Шалені почуття” автор Куранда Валерія
В цей прекрасний вечір
я до тебе прийшла.
На небі – рожевий захід сонця,
палає на все небо зоря.
Це небо – як любов моя :
палка,
А секретарка вміє працювати…Закінчую розмову з адвокатом і натискаю кнопку виклику секретарки.
Дівчина заходить до кабінету й кидає промовистий погляд на інсталяцію за моєю спиною.
— Жодного слова, Вероніко! — гаркаю, помітивши, куди спрямований
На порозі фіналу: Останній стрибок до зірокВітаю, друзі! ✨♥️✨
Історія книги «Спадкоємиця Зарійського трону» вже стрімко наближається до свого завершення.
Кажуть, що справжня історія починається там, де закінчується остання глава. І ми вже зовсім близько
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.