Блог

⌛️ П’ятий розділ вийде зовсім скоро… Вирішила трішки привіткрити завісу того, що чекає на Ділайлу далі. ⌛️

Марко

Іноді не потрібні крики, сцени чи великі слова. Достатньо одного руху. Одного дотику. Однієї секунди,

“— Ти впевнений, що це він? — Переплівши пальці рук і склавши їх на столі. 

— Безперечно. Аромат камелії, дар зцілення… — почав перелічувати Юйер.

— Не Ча-ер, — перебив його Хей Цан. — Я знаю, що

Нарешті я закінчила свою готичну казку.

Ту, яку хочеться розповідати холодними зимовими вечорами, коли тиша стає глибшою, а тіні здаються ближчими. Казку, у якій темрява визирає з кожного кутка і ніби спостерігає за нами.

Нарешті я закінчила свою готичну казку.

Ту, яку хочеться розповідати холодними зимовими вечорами, коли тиша стає глибшою, а тіні здаються ближчими. Казку, у якій темрява визирає з кожного кутка і ніби спостерігає за нами.

Іноді мене питають, чому між розділами або книгами бувають паузи. Чому я не пишу часто й багато.

Відповідь проста й складна водночас: для мене книга — це не просто текст. Це деталі. Логіка подій. Причини й наслідки.

Навіть незалежній, успішній та впевненій в собі жінці потрібна підтримка. Вчора вона прихистила в себе дівчинку-підлітка, пригостила чаєм випадкових жінок, яких зустріла в поліклініці. А сьогодні – вони допомагають

Всім привіт. До прем’єри моєї нової книги про футбол, логіку та справжню дружбу залишилося всього 10 днів.

Чи замислювалися ви, що буває, коли четверо студентів наважуються переписати правила гри, за якими університет

Щойно я відчинила двері, як завмерла на порозі.
Кімната не була порожньою. Вона була заповнена солодким, п’янким ароматом квітів, але під ним, тонкою невловимою ниткою, відчувався інший запах. Терпкий, дорогий, із нотками

Всім привіт! 

Можливо, хтось вже чув, що я, разом з Дмитром Євтушенком, Тетяною Овчінніковою, Ангеліною Александренко та Анею Прокопович, зібралися разом, щоб написати спільну книгу.

П’ять різних авторів та п’ятнадцять

— Як тебе звати, красуне? — цікавлюся я.

Але у відповідь не чую ні звуку. Вона просто мовчить. Отримую тільки сповнений ненависті погляд, що пронизує наскрізь, і мені стає трохи прикро. Якби не я, вона зараз уже була б