✍️ Відгук на книгу “Особлива країна” Лари Кокура
По-перше, хочу зазначити, що з творчістю Лари Кокури я була знайома, адже прочитала її Цукор з п’яти стіків. Цикл новел. І ще тоді її книга приємно вразила мене. Тому, коли вона подала нову книгу на марафон Тетяни Гищак, я без сумніву взялася за неї.
Мені імпонує сам зміст та посилання до читача, які закладаються авторкою. Після двох її книжок в мене завжди залишаються “питання-дилеми”. Як би вчинила я? Чи хотіла б я, аби сюжет склався інакше? Говорячи коротко, її текст змушує задуматися. А я люблю книги, які ладні це зробити 🙂
Можливо, у когось в голові надто багато “табу”, і він критично відноситься до багатьох аспектів, які авторка підіймає у тексті, але в мене табу немає.
Переходимо до самої книги Особлива країна.
Мені сподобалася реалістична подача авторки. Звичайний дім, де сусідка приходить до матері головного героя й жаліється на кухні. Звичайний хлопець, який підслуховує їхні розмови.
Тітка Варя дуже хотіла дитину, але не виходило. Таке часто трапляється в житті. І ось чудо: народжується Полінка. Така бажана та очікувана. Однак її часто кидають на головного героя. Посидь, приспи її, нарядившись Бабою Ягою. З однієї сторони мені було потішно читати про те, як студент намагався однією ногою колихати малу, а ще й читати конспекти, бо скоро екзамен. Смішно й через його перевтілення у Бабу Ягу. Однак радість не може тривати вічно, особливо в книзі, яка має жанр “Драма”. А це, до речі, один з моїх найулюбленіших.
Як же мені сподобалося, що вони створили для себе особливе місце — країну, де вони можуть бути вдвох, ділитися думками, створювати сюжети. Письменники — заразні люди))) По собі знаю, що якщо очі горять, а душа рветься творити, то це ладно “заразити” оточення. Так і головний герой. Він надихає дитину, а згодом і молоду дівчину. На жаль, у них надто велика різниця у віці, аби колись ці стосунки набули романтичного вайбу. І ось тут така драма зарита, що я вам кажу! Я не маю морального права розкрити фінал історії Поліни та нашого головного героя. Але скажу так: мене це просто зачепило… ще й добряче.
І тут понеслася: А що якби…? А взагалі для кого ці правила та норми? Та чому в житті так важко робити якийсь вірний вибір?
Моє враження винятково позитивне. Я поціновувач сюжетів, які ладні сколихнути душу.
Про критику треба пару слів кинути, так?
Тут скоріше порада щодо удосконалення тексту. Робіть більше описів, які могли б занурити читача в атмосферу ще більше. І тоді ваші книги стануть ще більшим скарбом.
Бажаю натхнення та успіхів у вашій справі, Ларо!
Оригінал статті на Букнет: ✍️ Відгук на книгу “Особлива країна” Лари Кокура
Блог
Факти про героя книги “Тату, я покохала хулігана”2Доброго вечора ❤️
Зроблю вам підбірку фактів про Мішеля з книги “Тату, я покохала хулігана!”. Я вже трохи розповідала про нього, але то було ще коли я публікувала книгу про Алена та Софі “Солодкий
Рецензія “Приватизація спогадів (…)”Вітаю, друзі!
Давно я не писала рецензій, направду, треба виправляти))
Мала за честь ознайомитись із творчістю автора Андрей Романенко (Black Silver), а саме, книгою “Приватизація спогадів: інспектор та майстриня
Чоловік небезпечний чи бажаний — де межа?Є чоловіки, від яких хочеться тікати. А потім ти ловиш себе на тому, що тримаєш його за куртку над прірвою, бо раптом злякалася, що він впаде.
Джо Фокс такий. Небезпечний, нахабний, з’являється коли не треба і зникає коли
Місія здійсненна?Ледь дісталася до свого блогу, щоб відмітити увагою прочитаний мною в рамках Безстрокового марафону твір Тетяни Гищак – “Місія”.
Оповідання із перших рядків бере тебе за руку і такий: «Ну що, поїхали»,
Кохання поза межамиВін – втомлений життям ветеран. Вона – андроїд з ШІ, створений спеціально для нього. Якими були би їхні стосунки? Чи буде це тільки експлуатація, чи, можливо, щось більше? Чи може ШІ навчитися відчувати людські емоції? А якщо
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.