Як створювалась моя Епічна книга (частина шоста)

Як створювалась моя Епічна книга (частина шоста)

Раси, населення та політика світу 

Загальна картина

У світі мешкає близько 72,8 мільйона розумних істот.
Співвідношення рас приблизно таке:

– Люди – ~½ населення, близько 36–37 млн.

– Гноми – ~¼, приблизно 18 млн.

– Ельфи – ~⅛, близько 9 млн.

– Орки – ~1/20, орієнтовно 3,5–4 млн.

– Вампіри-енергоїди – кілька сотень тисяч (приблизно 0,6–0,8 млн).

– Ноктарі – кілька сотень тисяч (0,4-0,5 млн.)

дрібні раси, змішані роди та напівкровки – решта відсотків.

Люди й гноми не мають вродженої магії і покладаються на освіту, артефакти та технології.
Ельфи – природно магічно чутливі, їхня здібність до енергоконтролю пов’язана з деревами Мелорн.
Орки дають поодиноких шаманів-інтуїтів, які «відчувають» потоки, але не можуть толком пояснити, що роблять.
Вампіри й ноктарі – штучні раси, народжені магічними експериментами: перші живуть енергетичним голодом, другі – глибоко перетворені некроманти.

 

Люди: половина світу без вродженої магії

Люди – найчисельніша раса, розкидана по всіх континентах: від Імперії Лауріт і Королівства Леторн до Меридії, Маласа й Союзу вільних баронств.
Вони не народжуються магами, зате створили академію магії і навчились штучно ставати магами. В академії вчаться керувати силами створюють, формули й артефакти.

Політично люди – основа більшості держав, що задають тон світовій дипломатії:
Імперія Лауріт тримає морські торгові шляхи, Меридія – старе королівство зі складною історією некромантії, Хін – жорстка теократія, яка воює з Королівством природи за «правильну» форму магії.

Гноми: Алмазне королівство й народ каменю

Гномів близько 18 мільйонів, і більшість із них живе в гірських масивах Алмазного королівства.
Так сталося через три події:

Після Доби Великого Обвалу, коли частина гірських ланцюгів зникла в проваллях, гном’ячі клани змушені були переселятися до найбільш стабільного кристалічного масиву – майбутнього Алмазного королівства.

Серія воєн з орками та людьми змусила їх згорнути далекі колонії й стягнути населення до добре укріплених шахтарських цитаделей.

Утворення єдиної Алмазної корони перетворило ці землі на економічний центр: найкращі руди, кристали й ковальські школи притягнули навіть віддалені гном’ячі роди.

Проте з часом, щоб вести безпечну торгівлю вони створили серію Банків, через які ведуть свої торгівельні справи.

За легендою, перші гноми з’явилися тоді, коли Творець Торін висік іскри з серця світу, а ті іскри застигли в камені й прокинулися свідомими – тому гноми вірять, що їхні душі «важчі за гори».

У політиці гноми – прагматичні союзники:
Алмазне королівство дружить з Імперією Лауріт, Вільними баронствами й Королівством Природи, з підозрою дивиться на Вічне королівство ноктарі й теократію Хін, але майже з усіма охоче торгує металами та зброєю.

Ельфи та Мелорни: раса, прив’язана до джерела

 

Ельфів небагато – близько 9 мільйонів, але вони живуть довго:
старійшини легко доживають до 400 років, зберігаючи ясний розум і магічну форму.

Їхня вроджена магічна чутливість пов’язана з деревами Мелорн – живими «серцевинами» енергії.
Колись Мелорнів було кілька, тепер у Королівстві природи лишилося два, які випромінюють стабільне поле й роблять ельфів тим, ким вони є.

Головна трагедія ельфів – одержимість традиціями. Рада старійшин століттями приймає рішення повільніше, ніж змінюється світ.
Через це частина молоді, незгодна терпіти ізоляцію, наважилася на бунт: один із ельфійських принців викрав паросток Мелорну, разом із кількома десятками тисяч прихильників покинув Королівство природи й заснував острівну державу Мелорн, названу в честь того ж самого паростку. Там виростили новий Мелорн і вибудували власну, більш відкриту політику, з активною торгівлею людьми й навіть окремими орчими кланами.

Королівство природи має союз із Алмазним королівством і глибоку ворожнечу з теократичною імперією Хін, яка вважає Мелорни «єрессю у плоті» й не раз намагалася їх знищити. Також ельфи дуже негативно відносяться до людей, через війну, яку ті колись розв’язали і через яку Королівство природи втратило свій віковий вплив і велику частину своїх територій.

Орки

Орків – усього 1/20 населення світу, близько 3,5–4 мільйонів, але вони помітні завдяки своїй культурі.
Традиційно це степові кочівники, розділені на клани Землі й Зірок, а також Відроджені племена.

Осілий спосіб життя орки почали вести не більше 300 років тому, коли торгівля, наймане військо й доступ до ресурсів змусили їх будувати великі укріплені міста вздовж караванних шляхів.
Серед орків тільки частина шаманів має інтуїтивний магічний талант: вони «чують» бурі, відчувають зміни в полі, але не оперують складними формулами й не люблять пояснювати, як це працює.

Політично орки – балансир між імперіями:
частина кланів служить найманцями людям і гномам, частина охороняє дикі землі й виступає проти експансії Хіну. Для більшості сусідів вони одночасно потрібні й небезпечні.

Вампіри

 

Вампіри – штучна раса, що виникла внаслідок експериментів із життєвою енергією.
Їх небагато – кілька сотень тисяч, розпорошених по світу, але основний осередок живе на материку разом із острівними ельфами-відступниками.

Головна особливість – енергетичний, а не кров’яний голод:
вони живляться не стільки тілом, скільки аурою, емоціями, «напругою» живих істот. Тому контроль, етика й договори для них не менш важливі, ніж для звичайних магів.

Більшість їхніх міст розташовані на узбережжях та островах, і усі вони мають суфікс «-сен» – це слово старою ноктарійською означає «притулок вигнанців». Кожне нове місто для вампірів – ще одне нагадування про втечу й право на власний дім.

Територіально їхні володіння лежать в межах Алмазного королівства, але не підпорядковуються королю гномів прямо:
міста-сени живуть за власними радами й договором протекторату.

Чому їм дозволили оселитися тут?

Вони втекли з Меридії, де їх оголосили відступниками й ледь не знищили; Алмазне королівство отримало шанс прийняти високомагічну, але чисельно малу спільноту.
Вампіри виявилися незамінними фахівцями з енергополів, сторожами нестабільних зон і радниками там, де звичайні маги не витримують навантаження.
Їхні міста стали нейтральними вузлами тіньової дипломатії та торгівлі між гномами, людьми, ельфами, а взамін вони суворо контролюють власних «голодних» і не полюють на гномів та союзників за межами чітко прописаних правил.
Це й зумовило географію їхніх поселень. Вампіри обирають північні узбережжя Моря Сен, туманні архіпелаги, глибокі фіордові затоки та місця з частою хмарністю, де пряме сонячне світло рідкісне або розсіяне водяною імлою. Їхні міста зазвичай зведені в бухтах, під навислими скелями, у вузьких долинах або на островах із постійними морськими туманами; архітектура тяжіє до низьких силуетів, глибоких галерей і напівпідземних кварталів. Саме тому на карті видно ланцюжок поселень із суфіксом -сен уздовж холодних морських берегів: там світло м’якше, енергія стабільніша, а сама природа стає союзником у вижванні раси з надчутливим зором і постійним енергетичним голодом.

Ноктарі й Вічне королівство

Ноктарі – нащадки темних некромантів Меридії, які колись перестали експериментувати над мертвими й почали перетворювати самих себе.
Їхні тіла стали посудинами для конденсованої магії смерті, а душі прив’язані до складних печатей замість кістяних філактерій.

Чисельність ноктарі точно невідома (оцінки говорять про кілька сотень тисяч), бо вони замкнулися у власній державі – Вічному королівстві.
Це найбільш закрита країна світу: про її устрій відомо менше, ніж про далекі острови. Вхід туди практично заборонений, а контакти йдуть через рідкісних послів і посередників-вампірів.

Для Меридії ноктарі – зрадники й страшилка для дітей, для інших держав – небезпечні, але логічні сусіди: поки Вічне королівство мовчить і не розширюється, ніхто не поспішає будити це осине гніздо.

Політичний баланс світу

Якщо подивитися на «карту відносин», яка поділяється на кілька умовних блоків:

Центральний союз розумного прагматизму
Алмазне королівство гномів, Імперія Лауріт, Королівство Леторн, Малас і Союз вільних баронств тримаються один одного.
Тут живе більшість людей і гномів, тут проходять головні морські й сухопутні торгівельні шляхи. Вони не завжди одностайні, але розуміють, що економіка важливіша за ідеологію.

Магічний клин природи
Королівство природи та острівний Мелорн ельфів, а також частина орчих кланів виступають за збереження диких земель і статус-кво Мелорнів.
Вони – союзники гномів, але мають відкритий конфлікт із Хіном, який прагне підкорити або знищити «неправильні» джерела магії.

Тіньовий трикутник
Вічне королівство ноктарі, теократія Хін і Меридія утворюють напружений трикутник:
Меридія боїться власних вигнанців і втрати впливу, Хін бачить у ноктарі й вампірах образу своїх догматів, а Вічне королівство мовчки укріплює кордони.
Алмазне королівство й Лауріт намагаються балансувати, використовуючи вампірські «міста-сени» як буферні майданчики.

Орчі степи як буфер
Орки Землі й Зірок та Відроджені племена лежать між великими імперіями й часто виступають жорсткою сірою зоною – то як заслін від зовнішньої загрози, то як джерело раптових рейдів і воєн.

У результаті в цьому світі немає «єдиного центру сили».
Люди й гноми задають економічний ритм, ельфи тримають у руках ключ до природної магії, орки контролюють степові коридори, вампіри й ноктарі – тіньові раси.
Саме ця крихка рівновага рас і держав робить будь-який локальний конфлікт потенційним тригером для початку збройних конфліктів.

Частина сьома за посиланням: ЧАСТИНА СЬОМА.

Оригінал статті на Букнет: Як створювалась моя Епічна книга (частина шоста)

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Перша знижка на”Тебе кохати заборонено”+оновлення!

Доброго ранку, мої любі НАТХНЕННИКИ!!!

 

Сьогодні діє перша знижка на вже завершену книгу “Тебе кохати заборонено”.

Поспішайте поринути в заборонені пристрасні відносини викладача і першокурсниці. Не пошкодуєте.

Тут

глава, з якою трохи запізнилася

але ви мене пробачите, бо я весь день провела в лікарнях 

♥ а зараз без зайвих слів ♥

(картинка клікабельна)

— Не підозрювала в тобі романтика, — повернулася на бік, щоб дивитися в очі, ніжно провела

Ранкове

Іноді я здаюся собі рибалкою, що стоїть із сіткою на березі швидкоплиної ріки. Вона повна життя – я бачу, як виграває риба посеред течії, як темні тіні ковзають під поверхнею води. Я знову і знову закидую нерет у воду, намагаючись

У Чехії запустили онлайн-архів українського часопису із 30-річною історією

У Празі запустили медіапортал Porohy.cz з відкритим онлайн-архівом українського культурно-політичного часопису «Пороги», що видається в Чехії з 1993 року. Про це Читомо повідомили у «По

Український ПЕН закликав лідерів країн світу посилити санкції проти рф

Учасники українського ПЕН закликали уряди іноземних держав посилити санкції проти Росії через нові порушення міжнародного гуманітарного права. Про це йдеться в заяві, опублікованій на с

Перейти до блогу

Нові автори

Сергій Волошин Кількість робіт: 3 Олена Рєпіна

Олена Рєпіна (народилася 7.11.1976 в смт Глибока Чернівецької області) – автор збірки поезій «Всміхнися, жінко», лауреат районної та обласної міжнародної премій ім. Ольги Кобилянської, член Національної спілки журналістів України. За освітою філолог, спеціальність «Українська мова та література». Понад 10 років віддала роботі зі студентами. За час своєї праці на педагогічній ниві спільно зі студентами та […]

Юлія Демчина Кількість робіт: 1 Matilda Кількість робіт: 2 Світлана Ткаченко

Народилась та живу в Києві. Спеціалізувалась у галузях монетарної політики, банківської справи, фондового ринку, економічної психології та фінансової поведінки. Зі світлими прагненнями і вкладаючи душу вивчаю світ і пишу тексти на професійну тематику, але справжнє натхнення отримую від створення вигаданих поетичних світів та історій, поділяючи спільні психологічні стани із моїми героями. Тепер працюю переважно над […]

Олег Озарянин

Народився 01 січня 1969 року у місті Житомирі, де і проживає весь цей час. Справжнє ім'я автора Антонюк Олег Миколайович, але широким масам читачів він добре відомий під літературним псевдонімом – Олег Озарянин – по численних публікаціях в поетичних журналах та альманахах як в Україні, так і за її межами (Англія, Німеччина, Бельгія, Білорусь, Іспанія, Грузія тощо). Автор шести поетичних збірок: "Хвилини тиші" (2011), "Листи кращому другу" (2014), "400 осяянь" (2017), "Любовні осяяння" (2017), "Букет з меланхолій" (2018), "Невблаганні" […]

Іванна Стеф’юк

Іванна Стеф`юк (Олещук) (нар. 3 серпня 1989, с. Кобаки, Косівського району Івано-Франківської області) – українська письменниця, літературознавиця, етнографиня, методистка. Членкиня НСПУ. Лауреатка літературно-мистецької премії ім. Марка Черемшини та літературної премії імені Пауля Целана. Кандидатка філологічних наук (PhD), докторка філософії у галузі філології. Художні твори Іванна видає під іменем Іванна Стеф'юк, наукові та інші фахові публікації […]

Даніела Тороній

…дихаю творчістю і відчуваю смак книг

Марічка Вірт Кількість робіт: 1 Володимир Присяжнюк

Володимир Присяжнюк (1966 р. н., м. Івано-Франківськ) — поет, пісняр, прозаїк. Автор книги поетичних пародій "Тобі сюди, Алісо!" (2016) та збірок лірики “Усередмісті моєї пам’яті“ (2017), “Експресії“ (2019), публікувався в багатьох літературних альманахах та колективних збірниках, зокрема, в літературних журналах “Дніпро “, “ДЗВІН“, “Німчич“, “Форум”, у періодичній пресі, зокрема, в газетах “ Літаратура і мастацтво“(Республіка […]

Zoriána Bezodnia Кількість робіт: 1 Tadeй Кількість робіт: 8 Лариса Вагилевич

Лариса Вагилевич, 35 років. Поетка, журналістка, організатор літературно-мистецьких заходів, керівник гуртка літературної майстерності та журналістики Надвірнянського РЦДТНПВМ, раніше – учасниця літературного об’єднання “Натхнення” (м. Івано-Франківськ). За фахом менеджер зі стратегічного розвитку регіону у сфері культури, автор книги відчуттів “Лакмус” (2009р.)

Еліна Свенцицька

Поет, письменник, літературознавець. Закінчила філологічний факультет Донецького національного університету. Жила до останнього часу в Донецьку, з серпня 2014 р. – в Києві. Пише прозу російською мовою, вірші – українською. Автор 8 книжок: «З життя людей» (проза й вірші), «Пустельні риби» (вірші), «Вибачте мене» (проза), «Білий лікар» (вірші), «Проза життя» (проза), «Триада раю. Проза життя» (проза), […]

Вікторія Давиденко

Вікторія Давиденко (Буренко Вікторія Олександрівна) народилася 23 вересня 1984 року на Луганщині (м.Привілля Лисичанського району) у родині шахтарів. Закінчила факультет української філології ЛНПУ імені Т.Шевченка за спеціальністю «Літературна творчість». Шість років пропрацювала кореспондентом районної газети у Станиці Луганській. Сьогодні – бібліотекар школи №29 у рідному місті. Перші поетичні спроби відкривала на засіданнях дитячого поетичного клубу […]

Перейти до "Нові автори"