Якби мої персонажі написали на мене скаргу
Хай.
Перечитуючи свої твори, я задумалась, що було б якби герої моїх творів ожили і вирішили написати на мене колективну скаргу.
Колективна скарга.
Без підписів, бо деякі з них уже мертві.
А деякі — ще ні, але дуже хочуть.
Пункт 1. Надмірне психологічне навантаження
Авторко, ми просили сюжет.
А отримали екзистенційну кризу.
Нас кидали в ситуації, де немає правильного вибору.
Нам пропонували любов — але з умовами.
Надію — але з терміном придатності.
Ми підозрюємо, що вам це… подобається.
Пункт 2. Зловживання болем як інструментом розвитку персонажа
“Ти станеш сильнішим” — ми це чули перед кожною катастрофою.
У нормальних авторів:
— герой падає;
— встає;
— іде далі.
У нашої:
— герой падає;
— думає;
— згадує травму;
— отримує ще одну;
— і тільки потім встає.
(якщо встає взагалі)
Пункт 3. Маніпуляції емоціями
Нам показували ідеальний світ.
Давали можливість залишитись.
А потім змушували відмовитись — бо «це було б неправдою».
Ми досі не впевнені, що це було етично.
Пункт 4. Відсутність жанрової безпеки
Ми думали, що це:
— детектив;
— або фантастика;
— або драма.
А виявилось:
— терапія без згоди;
— плюс трохи небезпеки;
— плюс любов, яка болить;
Просимо або попереджати, або перестати так добре писати сцени.
Пункт 5. Особисте
Ми підозрюємо, що авторка знає про нас занадто багато.
Деякі наші думки — підозріло точні.
Деякі страхи — підозріло знайомі.
Це трохи лякає.
Але… працює.
Висновок комісії персонажів:
Ми не просимо:
— легшого життя;
— щасливого фіналу;
— ідеального світу.
Ми просимо лише одне:
Якщо ви вже нас ламаєте — то хоча б не брешіть, навіщо.
P.S.
Скаргу відкликано.
Бо попри все — ви нас створили.
А значить, ми існуємо.
Питання:
А у вас є персонажі, які б після прочитання тексту пішли писати на вас скаргу?
Оригінал статті на Букнет: Якби мої персонажі написали на мене скаргу
Блог
Факти про героя книги “Тату, я покохала хулігана”2Доброго вечора ❤️
Зроблю вам підбірку фактів про Мішеля з книги “Тату, я покохала хулігана!”. Я вже трохи розповідала про нього, але то було ще коли я публікувала книгу про Алена та Софі “Солодкий
Рецензія “Приватизація спогадів (…)”Вітаю, друзі!
Давно я не писала рецензій, направду, треба виправляти))
Мала за честь ознайомитись із творчістю автора Андрей Романенко (Black Silver), а саме, книгою “Приватизація спогадів: інспектор та майстриня
Чоловік небезпечний чи бажаний — де межа?Є чоловіки, від яких хочеться тікати. А потім ти ловиш себе на тому, що тримаєш його за куртку над прірвою, бо раптом злякалася, що він впаде.
Джо Фокс такий. Небезпечний, нахабний, з’являється коли не треба і зникає коли
Місія здійсненна?Ледь дісталася до свого блогу, щоб відмітити увагою прочитаний мною в рамках Безстрокового марафону твір Тетяни Гищак – “Місія”.
Оповідання із перших рядків бере тебе за руку і такий: «Ну що, поїхали»,
Кохання поза межамиВін – втомлений життям ветеран. Вона – андроїд з ШІ, створений спеціально для нього. Якими були би їхні стосунки? Чи буде це тільки експлуатація, чи, можливо, щось більше? Чи може ШІ навчитися відчувати людські емоції? А якщо
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.