Шалена знижка! Наталі. Не кохана наречена
2025-09-05 10:00:02 Ольга Суниця

– Що це за новина ще? – гарчить Петро до доньки, а потім звертає на мене погляд. – Артуре, я сподіваюсь це жарт.

На жаль, я змушений його розчарувати. Сам не радий, що опинився в такій ситуації. Лише раз вирішив вчинити не думаючи, і відразу потрапив у проблеми.

Я скоро стану татом. Хоч готувався до такого варіанту подій, але все одно, коли почув ствердження від лікаря, був трохи шокований. Я не готовий до цього. Це ж яка відповідальність. І життя зміниться на сто вісімдесят градусів.

Шкода Наталю. Вона ще така молода, а змушена зі мною одружитись через дитину. Та я не якийсь покидьок, щоб втекти і залишити її одну з проблемою. Що сталось, те сталось. Тепер нам обом відповідати. Тільки ось Петро буде злитись. Це ж його улюблена і єдина донечка. Йому я не сподобаюсь у ролі зятя. Як партнери ми добре ладнаємо, навіть встигли потоваришувати. Але бути чоловіком його дочки, це зовсім інша справа.

– Це не жарт, Петре, – говорю спокійно і підходжу до дівчини, котра зблідла. – Ми справді зустрічаємось.

Обіймаю її за плечі і вона тулиться до мене так природньо, наче ми це робимо кожного дня.

– Я щось не розумію, – хмуриться мій партнер. Він напружено дивиться на нас, кривить губи. – Артуре, що за свиню ти мені підсовуєш? Я вважав, що ми добре порозумілись і справа наша йде чудово. Але виходить тобі цього мало. Ти ще захотів заволодіти моєю дочкою?

Розумію, як все виглядає в його очах. Я б сам злився і мучився у непорозумінні. Уявляю його реакцію, коли він дізнається про її стан.

– Все сталось ненавмисно, Петре, – хочу його заспокоїти. – Коли я зустрів Наталю, я не знав, що вона твоя донька. Ми почали зустрічатись, закохались. Вже нічого не зміниш.

Як легко мені дається брехня. Я обіймаю дівчину, котру ледве знаю, але вже запропонував їй вийти за мене. Доля ще та сука.

Цілую її у маківку у підтвердження своїх слів, бо треба ще навчитись грати роль закоханого чоловіка.

– Ні, все можна швидко змінити. Ви просто розходитесь і все, – видає Петро. – І всім буде добре.

– Я не покину Артура, – подає голос Наталя. Вона стає переді мною, наче захищає від батька. – Я кохаю його і буду лише з ним. Я не питаю в тебе дозволу, а ставлю перед фактом.

Ціню її відважність. Її батько досить сувора людина і його важко переперти. Але Наталя його дочка і якщо він її любить, то змириться з її вибором.

Якусь мить вони напружено дивляться одне на одного, а потім Петро неохоче киває. Він протягує руки і дівчина обіймає його. Ох, яка ідилія. У них справді дуже теплі відносини.

– Ходімо за стіл, все вистигне, – дружина Петра теж розуміє, що конфлікт вирішений. Вона весь цей час навіть не рухалась, а тепер посміхається і нетерпляче переминається з ноги на ногу.

– Ходімо, – відпускає дочку господар будинку і зиркає на мене скоса, підходить, шепоче, щоб ніхто не чув. – Ти ж розумієш, що якщо скривдиш мою доню, буде біда.

https://booknet.ua/reader/natal-ne-kohana-narechena-b426240?c=4605377&p=1

“Наталі. Не кохана наречена”

Оригінал статті на Букнет: Шалена знижка! Наталі. Не кохана наречена