У Львові, на вулиці Ковжуна, 8, демонтували меморіальну таблицю, присвячену радянській кінорежисерці Ларисі Шепітько. Про це повідомляє photo-lviv.in.ua.

Ця подія стала результатом піврічної процедури та громадської ініціативи в рамках політики дерусифікації та декомунізації культурного простору міста.

Ініціатором демонтажу виступила громадськість, зокрема активіст Олег Радик, який скрупульозно дослідив біографію та творчість режисерки, стверджуючи, що її діяльність була цілком інтегрована в радянський культурний контекст і не мала вираженого зв’язку з Україною чи Львовом.

Як повідомили у Львівській міській раді, рішення про демонтаж було ухвалено після численних звернень громадськості до робочої групи, що займається питаннями перейменування вулиць та демонтажу радянських пам’ятних знаків. Роботи з демонтажу здійснювала Галицька районна адміністрація спільно з Львівською національною науковою бібліотекою імені В. Стефаника, на фасаді приміщення якої була розміщена таблиця.

Офіційна причина демонтажу – невідповідність критеріям для вшанування, пов’язана з приналежністю діячки до радянського культурного простору.

Демонтовану таблицю, яка висіла на будівлі, де раніше розташовувалася російська школа, перевезуть на експонування на територію Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія терору».

Демонтована дошка була присвячена Ларисі Шепітько (1938–1979), уродженці Артемівська (нині Бахмут), яка закінчила у Львові школу у 1954 році. Активісти наголошують, що, незважаючи на її походження, Шепітько була яскравою представницею радянського кінематографу.

У своєму дописі Олег Радик посилається на її цитати та інтерв’ю:

  • Після отримання «Золотого Ведмедя» на Берлінале 1978 року за фільм «Восхождение», Шепітько зазначала, що прагнула дослідити «духовну стійкість» радянських людей, яка дозволила перемогти нацизм.
  • У вступних словах до фільму «Крылья» (1966) режисерка говорила про бажання «розповісти про покоління радянських людей», що винесло тягар війни та відбудови.

Ці висловлювання, як і аналіз її кінострічок, підкреслюють її відданість ідеям та наративам, що культивувалися в СРСР. Критики вважають, що вшанування її пам’яті у Львові є неприпустимим в умовах повномасштабної війни та усвідомленням шкоди, завданої радянською ідеологією українській культурі.

Окремим питанням залишається стан фасаду будівлі, де розміщена Національна бібліотека імені Стефаника, який має бути відновлений після зняття таблиці.