Прощаюсь…
Дорогі друзі,
читачі й автори !…
Я не люблю пишних прощань, драматичних слів й жалю, але, все таки, вирішила попрощатися з вами офіційно.
Протягом трьох років на цій платформі я знайшла гарні книжки, чудових авторів й не менш класних, щирих читачів, які залишали мені коментарі та підтримували мої книжки.
Та я знаю, писати – це не моє. То була гарна пригода. Але треба дивитись правді в очі, – мої твори читають одиниці, а сама я завжди буду “нішовою” авторкою, яка ніколи не напише бестселлеру і це нормально. Та я не можу це прийняти тому прийняла рішення піти.
Можете мене засуджувати, можете просто закотити очі на цей пост чи спробувати пожаліти, – я прийму все як є. Книжки поки що видаляти не буду, нехай радуюють моїх поодиноких чудових читачів.
Тож, щиро дякую вам за ці три роки довгого творчого шляху, який обривається сьогодні. Я знайду інший шлях, але, час від часу, буду підтримувати вас на вашому творчому шляху та щиро радіти за ваші успіхи !
Бажаю, що ваші книжки щодня збільшували кількість переглядів на тисячу, щоб монетизація приносила хороші монети, а всі конкурси вигравали саме ваші твори !
Всього вам найкращого і вітаю з 1 квітня !
Оригінал статті на Букнет: Прощаюсь…
Блог
Факти про героя книги “Тату, я покохала хулігана”2Доброго вечора ❤️
Зроблю вам підбірку фактів про Мішеля з книги “Тату, я покохала хулігана!”. Я вже трохи розповідала про нього, але то було ще коли я публікувала книгу про Алена та Софі “Солодкий
Рецензія “Приватизація спогадів (…)”Вітаю, друзі!
Давно я не писала рецензій, направду, треба виправляти))
Мала за честь ознайомитись із творчістю автора Андрей Романенко (Black Silver), а саме, книгою “Приватизація спогадів: інспектор та майстриня
Чоловік небезпечний чи бажаний — де межа?Є чоловіки, від яких хочеться тікати. А потім ти ловиш себе на тому, що тримаєш його за куртку над прірвою, бо раптом злякалася, що він впаде.
Джо Фокс такий. Небезпечний, нахабний, з’являється коли не треба і зникає коли
Місія здійсненна?Ледь дісталася до свого блогу, щоб відмітити увагою прочитаний мною в рамках Безстрокового марафону твір Тетяни Гищак – “Місія”.
Оповідання із перших рядків бере тебе за руку і такий: «Ну що, поїхали»,
Кохання поза межамиВін – втомлений життям ветеран. Вона – андроїд з ШІ, створений спеціально для нього. Якими були би їхні стосунки? Чи буде це тільки експлуатація, чи, можливо, щось більше? Чи може ШІ навчитися відчувати людські емоції? А якщо
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.