Отже, комусь на тебе не начхати? [futureproof]
2026-02-16 21:01:36 Кайла Броді-Тернер

Вітаю, друзі!

У новому розділі чекає чимало тепла, спогадів та обіймів! Ну, не все ж нам плакати та хвилюватися!)

– Знаю, ти будеш хвилюватися, бо це, бляха, твоя найгірша риса. Ти постійно про щось варишся, постійно накручуєш себе, тривожишся. Я не знаю більше таких заморочливих людей як ти! Переживати щоразу всі найгірші сценарії певно виснажливо. Тобі і випробувань з чергової “терапії” не треба – ти сама собі пекло, Кейн. Та я зрозумів, як це. Бо коли почув, що сталось, коли дізнався, що ти можеш не вижити, бо цей шмат лайна не лишив на тобі живого місця…Я пережив всі кляті сценарії. Я уявив, що ти померла і не зміг би з цим змиритися.

– Кейн! – крикнув хлопчик і побіг до неї.

Ветеранка опустилась, розвівши руки. Хлопчик вчепився у неї, схлипуючи.

– Я так боявся…

– Все добре, – запевнила його вона, погладивши по потилиці.

Хлопчик вчепився у Кейн, як та коала і ніяк не хотів розривати обіймів. Він був наляканим і не приховував радості, що капралка нарешті одужала. Він ходив за нею хвостиком і тулився за будь-якої нагоди.

Сем і Блейк наблизились.

– Моя дівчинко…– зітхнула Сем. – Я так хвилювалась…Бріон, паскудник! Якщо я колись його побачу – голову відкушу.

Капралка всміхнулась.

– Як ти? – спитала Блейк.

Кейн зітхнула, обійнявши обох.

– Ходімо додому…

Купер стояв осторонь, лише лагідно всміхався. Капралка підійшла до нього. Вони певний час мовчки дивились одне на одного, а тоді обійнялись.

– Мені дуже шкода…

– І мені… Я дивився на тебе у тій капсулі, ти здавалась такою крихітною…– він витер пальцем під правим оком. – Така бліда, змучена… Вони казали, що тебе могли не врятувати…

Кейн ще раз обійняла старого. Чомусь лише у цю мить, вона усвідомила як багато довкола людей, кому насправді не байдуже чи житиме вона, чи загине. Це було дуже дивне відчуття, та було від нього тепло.

_______________________________________________________________________________________

Заходьте в гості)

[FUTUREPROOF]

Планета Індиґо-352. 5193-й рік. Людство вже майже двісті років проводить експансію, подорожуючи різними галактиками. Освоєння нових, незвіданих планет потребувало могутнього війська, тих, хто буде сильнішими, спритнішими, стійкішими до майбутнього.

Кейн Лавкрафт була однією з них, вона пройшла не одну битву і вже забула як воно: відчувати смак до життя, бути вільною. Тільки малий сусідський хлопчик допомагає їй усвідомити цінність власного існування.

Спостерігаючи за контролем влади, нескінченною цифровізацією і непомірними апетитами людства, Кейн усвідомлює, що одного страшного дня всі вони заплатять дорогу ціну за свої загарбницькі війни. Існує лише один крихітний шанс стати стійкими до майбутнього. Головне не втратити його.

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨

❣️Мій інстаграм

❣️Мій фейсбук

❣️Мій пінтерест

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️

Оригінал статті на Букнет: Отже, комусь на тебе не начхати? [futureproof]