Марафон! Куди без нього?)))

Марафон! Куди без нього?)))

Рецензія на твір Тетяни Гищак «Тихіше води, нижче трави» у рамках однойменного безстроково марафону авторки

 

Переді мною твір, який заявлено як сучасна проза. І хоч він про підлітків, однак за своєю атмосферою більше нагадує трилер з елементами детективу.

Головними героями виступають школярі, але їхнє мислення та вчинки виходять далеко за межі дитячого.

Центральною фігурою стає Андрій — хлопець, який через конфлікт у минулій школі вимушений перевестися до іншої. Його батько, Олександр, боксер – тренер і суворий, але турботливий чоловік, домовляється з директором нового закладу про зарахування сина. Він ставить Андрієві умову: два місяці бути «тихіше води, нижче трави», інакше не лише школа закриє перед ним двері, а й бокс доведеться забути.

Проте нова школа виявляється середовищем із власними «правилами». Тут є свій негласний лідер — Гліб Лавров. Зовні він виглядає як зразковий учень, улюбленець учителів і красунь. Та насправді — це майстер маніпуляцій і прихованого зла. Він уміє залякувати й керувати іншими, залишаючись «чистим» перед дорослими. Згодом стає зрозуміло, що Лавров — не просто «важкий підліток», а справжній антагоніст, у якому криється щось демонічне.

У цій системі координат Андрій знаходить союзників — «сіру мишку» Аню та хитрого товстуна Жору. На перший погляд — це персонажі другого плану, але саме вони згодом відіграють ключову роль. Жора особливо вражає: від непоказного й здавалося б комічного хлопця він трансформується у героя, що рятує однокласників ціною власного життя. Його шлях — це друге, справжнє втілення метафори «тихіше води, нижче трави».

Окремо хочеться наголосити на психологічній глибині образів. Кожен із підлітків несе свою травму: Андрій — дитина розлучення, яка навіть намагалася задушити молодшого брата від відчаю та ревнощів; Аня — «сіра мишка», яку виховує бабуся і яка все життя доводить, що вона не є «помилкою» матері; Жора — хлопчина, який утратив батька на війні, має хвору маму і власні комплекси, заховані за зайвою вагою. На перший погляд це лише шкільні драми, але насправді вони виростають у символ глибших соціальних ран. 

Усі вони шукають не просто дружби чи виживання — вони шукають підтвердження, що їх можна любити. І саме любов пробуджує людяність у цих зранених душах. І водночас саме ці діти вчаться долати свої темні спадки — через ту таки любов, людяність і взаємну підтримку. Трагічний фінал лише підкреслює: справжня сила не в кулаках і не у владі, а у здатності любити й залишатися людиною навіть у найтемніші моменти.

Любов тут стає ключем. Вона не лише у першому тремтливому почутті Андрія та Ані, а й у зв’язку між батьком та сином, у підтримці, яку дають одне одному друзі, у материнській мужності, що протистоїть злу. Це та сила, яка зрештою перемагає темряву. І хоч доля Жори трагічна, а майбутнє Андрія й Ані невизначене, залишається відчуття, що саме любов дала їм право на новий початок.

Назва книги «Тихіше води, нижче трави» багатозначна. Вона стосується і батьківського застереження, і Лаврова як «тихої води, що греблю рве», і Жори, який, залишаючись непомітним, виявився справжнім героєм. І навіть Ані, «сірій мишці», що стала обраницею серця. Усі ці пласти переплітаються в єдину метафору: зовнішня тиша приховує або гнилизну, або навпаки — велич.

Роман, хоч і про школярів, має ширші алюзії, які відчуваєш між рядками.

Наприклад:

Жора і його батько. Батько загинув у АТО. Жора продовжує його шлях — жертвою, яка рятує інших. Це виразна паралель між «маленькою» шкільною історією та великою війною, яка точиться навколо.

Гліб Лавров. Саме прізвище — пряма алюзія на Сергія Лаврова, очільника МЗС РФ, символа лицемірної, «тихої» зовнішності, за якою ховається агресія й брехня. Гліб — така сама «тиха вода», яка насправді руйнує життя інших.

Школа як модель суспільства. Клас — це мікрокосм України: більшість пристосовується, кілька людей бунтують і зберігають людяність, а хтось — маніпулятор маскує насильство під порядність.

Ці алюзії додають роману суспільного виміру: це не лише історія підлітків, а й притча про свободу й рабство, про боротьбу світла й темряви.

Окремо варто відзначити структуру твору: кожен розділ починається з діалогу з «Червоним Драконом» (Aborax). Це не лише художній прийом, а й своєрідне попередження. Адже подібні тексти й справді нагадують уривки з реальних чатів псевдосект і деструктивних інтернет-спільнот, які затягують підлітків у небезпечні ігри та практики. Цей елемент робить роман не просто вигаданою історією, а ще й інструментом розпізнавання загроз, які можуть чекати підлітка у цифровому світі.

Не менш сильним є релігійно-філософський підтекст книги. Він проявляється і в молитві Ані у підвалі, і в її щирому визнанні віри, і в дискусії учнів про теорію Дарвіна. Тут чітко вибудовується антагонізм: Лавров, який відкинув Бога й стає рабом «темної сили», та Аня, яка у своїй скромності й простоті виявляється справжнім носієм світла. Андрій поступово теж знаходить у цьому опору. І вся історія звучить як притча про духовну боротьбу — про те, що справжня сила не у вседозволеності, а у вірності добру, любові й вірі.

Це пояснює, чому ті діалоги такі живі й переконливі. Вони не фантазійні, а мають в собі реальну небезпеку, перенесену на сторінки роману. Це одразу піднімає твір на інший рівень — з художнього у соціально-викривальний.

Усе це створює відчуття, що роман Тетяни Гищак — не лише підлітковий трилер, а ще й притча про духовну боротьбу, де між «Червоним Драконом» і маленькою «сірою мишкою» Анею вирішується доля не лише класу, а й усього майбутнього героїв.

Стиль твору легкий, читається швидко, але після прочитання залишає глибокі роздуми. У ньому чомусь відчувається певний «російський дух» (імена, вирази, місцями стилістика), але це не применшує сили задуму. Навпаки, контраст з алюзіями на сучасні події (жертва Жори, загиблого батька на АТО, образ Лаврова як маніпулятора) робить книгу ще більш промовистою.

Особисто для мене цей твір — не просто «шкільна історія». Це дзеркало. У ньому відбивається наше суспільство з усіма його масками, спокусами, темрявою і світлом.

Гліб Лавров — символ зла, лицемірства й маніпуляції. І мені здається, що він у творі навіть більше, ніж персонаж — він алегорія. Він показує, що зло завжди носить маску порядності, але під нею — гниль.

Але найбільше мене вразив Жора. Він починає як персонаж, від якого чекаєш кумедності, може навіть відрази. Але врешті — саме він стає героєм. Це дуже чесний хід авторки: показати, що справжні зміни часто приходять від тих, від кого ми не очікуємо. Його смерть — це удар, але й катарсис. Це нагадування, що справжня сила часто прихована у тих, кого ми недооцінюємо. Його смерть — це не тільки трагедія, а й жертва, яка змінює все.

Та попри трагізм і темряву, роман має ще одну лінію, яка врешті стає ключовою — це любов. Вона пробуджує людяність у тих, хто міг би стати байдужим чи жорстким. Любов між Андрієм та Анею — ще незграбна, підліткова, але щира — стає їхнім щитом і джерелом сили. Любов батька до сина, навіть крізь суворість і кулаки, виявляється фундаментом, на якому тримається Андрій. Любов матері Ані — єдина доросла, хто помічає зло на самому початку. Усі ці прояви складаються у спільний хор, що перегукується з головним мотивом книги: тільки любов здатна перемогти ненависть, підлість і рабство. І хоч покарання Лаврова лишається поза текстом, але любов робить головне — вона виганяє його зі світу героїв, залишаючи місце для відродження й надії. Вона — головна рушійна сила. Авторка показала: без любові ми залишаємося іграшками в руках темряви.

Цей твір вражає тим, що це ніби «підліткова книга», але з дуже дорослими сенсами. Тут немає наївності, яка часто буває в текстах про школу. Навпаки — є відчуття, що підліткове середовище просто стало дзеркалом суспільства. У класі видно ту ж боротьбу за владу, маски, страхи, і водночас — зародки людяності.

Оригінал статті на Букнет: Марафон! Куди без нього?)))

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Поділіться своїми враженнями

Поділіться враженнями від книги «Карпатська одіссея». Чи було б вам цікаво прочитати другу частину, де дівчата поїхали б досліджувати Закарпаття?

Адже Закарпаття має зовсім інший колорит порівняно з Гуцульщиною:

Сьогодні останні розділи Зоряни

Друзі!

Історія Зоряни та Вогнеяра підійшла до кінця, і сьогодні вночі вийдуть останні розділи. Дякую, що були з цими героями❤️

Ще кілька днів після завершення її можна буде прочитати безкоштовно ❤️

Також, хочу поділитися

Літературна премія Книга року BBC-2025 оголосила переможців

Літературна премія «Книга року BBC-2025» оприлюднила переможців. Про це повідомили на фейсбук-сторінці українського відділу BBC.
Переможців обирали серед 15 книжок у трьох номінаціях: К

У 2026 книжка «Не народжені для війни» Артема Чапая вийде нідерландською

У лютому 2026 року книжка «Не народжені для війни» з’явиться в перекладі нідерландською мовою. Про це письменник Артем Чапай написав на своїй фейсбук-сторінці.
Видання вийде у нідерланд

Ласло Краснагоркаї: Людина — дивовижна істото — хто ти?

Дев’ятого жовтня рівно о другій годині дня за київським часом секретар Нобелівського комітету оголосив нового лауреата: ним став угорець Ласло Краснагоркаї. Нещодавно на сайті Нобелівсь

Перейти до блогу

Нові автори

Ліна Ланська Кількість робіт: 8 Мирослав Вірник

Вітаю! Я поет-початківець Мирослав Вірник з села Рахни Лісові на Вінниччині.

Катерина Холод

Катерина Холод. Мешкає в м. Ірпінь. Пише твори для дорослих та дітей. Лауреатка IV премії «Смолоскипа» (2019, 2020). Переможниця конкурсів Open World (2020), «Тріада часу» (2019), «Смарагдові вітрила» (2021) та конкурсу ім. Герася Соколенка (2020). Фіналістка конкурсу «Як тебе не любити…» (спецвідзнака «Коронації слова») (2020). Фіналістка конкурсу ім. Григора Тютюнника (2020), «Золотої лози» (2020), «Шодуарівської […]

Кропивницька Наталя

Мене звати Наталя Кропивницька. Проживаю у маленькому, але історичному, містечку на Вінниччині. Маю вищу інженерно-технічну освіту. Вірші завжди були частинкою моєї творчої сторони, якою хочу поділитися з іншими і почути конструктивну критику.

Світлана Спасиба Кількість робіт: 1 Оля Федорончук

Cторінка на фейсбуку – https://www.facebook.com/olha.fedoronchuk

Віра Балацька-Гузієнко

Балацька (Гузієнко) Віра з Гостомеля, Київської області. Закінчила «Літературну творчість» Інституту філології при КНУ імені Тараса Шевченка. Пише оповідання (і вже має першу збірочку оповідань для діток “Пашка і Сашка, або Шкідники на засланні”), а також вірші. Майже щоденно викладає свої нові поезії на авторській сторінці у Фейсбуці: Мої вірші для всіх. Балацька-Гузієнко Віра В […]

Хелен Соул

Псевдонім Хелен Соул. Мешкає у місті Кропивницький. Пише твори для дорослих та підлітків. Переможниця у конкурсі оповідань соціального спрямування на електронному порталі Букнет від компанії Avitarart з твором “Зірка з неба”. Переможниця конкурсу в номінації романи від видавництва Кондор. Дебютний роман “Викрадач мого повітря” вийде друком у 2021 році. Посилання на сторінку фейсбук: writerHelenSoul

Сергій Волошин Кількість робіт: 3 Марія Яновська

Родом із Прикарпаття (селище Ланчин Надвірнянського району), 09.02.1959 р.н. Працювала у сфері транспорту, сільського господарства, та на державній службі. Освіта вища.1977-1982р.р. навчалась в Чернівецькому державному університеті ім. Ю. Федьковича. Вірші пише з дитинства. Автор 6 поетичних збірок: «Квіти любові»,«Не забувай», «Голос голубки», «Стежина до щастя», «Мереживо долі», «Намисто мрій» та збірки віршів для дітей «Подарунок […]

Мамалыжка Кількість робіт: 5 Ірина Баковецька-Рачковська

Народилася 17 жовтня 1985 року, смт. Соснове Березнівського р-ну Рівненської обл. Освіта: вища. У 2008 році закінчила Національний університет «Острозька академія» і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Релігієзнавство» та здобула кваліфікацію магістра релігієзнавства, викладача філософських та релігієзнавчих дисциплін; у 2011 році закінчила Рівненський державний гуманітарний університет і отримала базову вищу освіту за напрямом підготовки […]

Дороті Клаус Кількість робіт: 8 Каріна Чернишова Кількість робіт: 10 Камелія Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"