В Україні заснували конкурс квір-поезії «гол[o]сні!»
Упродовж березня триває приймання творів на конкурс української квір-поезії «гoл[о]снi!». Про це на своїй фейсбук-сторінці повідомила співорганізаторка конкурсу, голова ГО «Український Літературний Центр» Поліна Городиська.
Назва проєкту «гол[o]сні!» відсилає до голосу як одного із чільних способів утвердження присутності й помітності однієї людини чи спільноти серед інших. «Голосні звуки – це звуки, що найупертіше опираються замовчуванню. Голосні люди – це люди, що звучать (і голосом, і поза ним), – люди, яких добре чути, – люди, які (радісно і розмаїто) тут», — ідеться на сайті конкурсу. Подати на нього добірки поезії, що відображує квір-досвід тих, хто її створює, і та, що є рефлексією над квір-досвідом інших.
Організатори конкурсу наголошують, що його мета — не наклеювання ярликів чи намагання загнати наших авторів й авторок у жорсткі рамки, а виведення важливого масиву текстів і голосів у простір більшої видимості і підсвічування найкращих зразків квір-поезії як для самої квір-спільноти, так і для широкого кола читачів й читачок.
«Під квір-досвідом ми розуміємо не тільки щось дотичне до стосунків чи нашої взаємодії з іншими людьми. Квір-ідентичність або квір-світогляд можуть забарвлювати найрізноманітніші аспекти життя, а отже якщо ви, дорогі автор_ки, визначаєте свої тексти як квірні, наше журі так само розглядатиме їх як такі, навіть якщо це не є очевидним зі стилістики чи тематики поданих вами робіт», — зазначають на сайті.
Команда проєкту:
- Поліна Городиська – голова ГО «Український Літературний Центр», освітянка, дослідниця, кураторка і координаторка культурних програм, головна редакторка порталу Litcentr.
- Ірина Шувалова – поетка, перекладачка, дослідниця, докторка славістики Кембриджського університету, постдокторка Університету Осло, співупорядниця квір-антології «120 сторінок содому».
«Якось до мене звернулися за порадою, із ким з українських квір-автор_ок я би порадила поспілкуватись для публікації. ішлося про прозу, але це точно було завдання із зірочкою, адже в Україні автор_ок, що публічно відносять себе до квір-спільноти, одиниці. Квір-література є, але, до прикладу, збірок української квір-поезії у книгарнях чомусь нема, та й презентації таких книжок в Україні, навіть якщо вони просто тематично дотичні, як це не дивно, і досі небезпечно проводити. Такі тексти мало задокументовані і мало видимі через низку чинників, і я дуже рада, що ми з Іриною вийшли на цю історію, розвинули її, а тепер і виводимо в люди», — розповіла Поліна Городиська.
На конкурс можна подати:
- оригінальну україномовну квір-поезію;
- самопереклади;
- переклади українською мовою творів, написаних мовами національних спільнот України; переклади мають бути погоджені з автором чи авторкою.
До розгляду не прийматимуть добірки, що містять антиукраїнські тексти, мову ненависті чи дискримінацію за будь-якими ознаками, вірші, спрямовані на розпалювання ворожнечі, а також такі, що містять ознаки плагіату чи створені з використанням штучного інтелекту.
Найкращі твори отримають відзнаки конкурсу, публікації на сторінці проєкту, а також оприлюднення і промоцію в межах спільних ініціатив із партнерськими організаціями.
Детально переглянути умови участі в кункурсі й подати свою добірку можна за посиланням. Дедлайн — 31 березня. Фіналістів оголосять 15 травня.
Як повідомлялося, у 2024 році незалежній книгарні іноземної й української нонфікшн-літератури «Збірка» погрожували після анонсу презентації фотокнижки з історіями квір-українцями Fragile As Glass («Крихкі, як скло»). Того ж року у київській книгарні Readeat скасували презентацію квір-романів в межах туру «Квірбейт: уроки толерантності в українській літературі» через погрози з боку невідомих.
Зображення: сайт конкурсу
Оригінал статті на Suspilne: В Україні заснували конкурс квір-поезії «гол[o]сні!»
Блог
Факти про героя книги “Тату, я покохала хулігана”2Доброго вечора ❤️
Зроблю вам підбірку фактів про Мішеля з книги “Тату, я покохала хулігана!”. Я вже трохи розповідала про нього, але то було ще коли я публікувала книгу про Алена та Софі “Солодкий
Рецензія “Приватизація спогадів (…)”Вітаю, друзі!
Давно я не писала рецензій, направду, треба виправляти))
Мала за честь ознайомитись із творчістю автора Андрей Романенко (Black Silver), а саме, книгою “Приватизація спогадів: інспектор та майстриня
Чоловік небезпечний чи бажаний — де межа?Є чоловіки, від яких хочеться тікати. А потім ти ловиш себе на тому, що тримаєш його за куртку над прірвою, бо раптом злякалася, що він впаде.
Джо Фокс такий. Небезпечний, нахабний, з’являється коли не треба і зникає коли
Місія здійсненна?Ледь дісталася до свого блогу, щоб відмітити увагою прочитаний мною в рамках Безстрокового марафону твір Тетяни Гищак – “Місія”.
Оповідання із перших рядків бере тебе за руку і такий: «Ну що, поїхали»,
Кохання поза межамиВін – втомлений життям ветеран. Вона – андроїд з ШІ, створений спеціально для нього. Якими були би їхні стосунки? Чи буде це тільки експлуатація, чи, можливо, щось більше? Чи може ШІ навчитися відчувати людські емоції? А якщо
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.