«Діва, матір і третя» Юлії Нагорнюк. Фентезі про сучасних відьом

«Діва, матір і третя» Юлії Нагорнюк. Фентезі про сучасних відьом

Щоб визначити якісний текст, потрібно перевіяти його на «току критики». Щоб упізнати відьму, треба поглянути на неї крізь решето. А для того, щоб поговорити про роман «Діва, матір і третя» Юлії Нагорнюк, необхідно об’єднати два підходи й дослідницький «реманент». Такі вимоги відьомського фентезі (а ще чаклунського, чортячого, лиликівського1 і… трохи хом’якового).

Що було в моді серед відьом у 2008 році?

Небо української літератури ХІХ століття прокреслене слідами «неідентифікованих летючих об’єктів»: то помело просвистить повз, то коцюба… А як якийсь чорт ще й місяць поцупить, то дезорієнтація для читачів забезпечена. Для того, щоб поправити звихнутий набакир розум, можна подумки перерахувати загальновідомі й незмінні речі, як-от ознаки відьми: має хвоста під плахтою, краде молоко в чужих корів, окрім цього, вмазує жабу в глиняну стіну, щоб зжити неприятелів зі світу, чи душить пальцями зінське щеня2, аби навпаки когось полікувати (від тих же заушниць). Усе так, усе правильно, але чи не здається вам, що дані дещо застаріли? 

 

Юлія Нагорнюк, наприклад, у цьому впевнена. Тож у своєму романі зобразила українських відьом звичайними сучасними жінками, які носять сукні й спортивні штани, переносять дію заклинань на кактус, а із потойбіччям зв’язуються не за допомогою чорного кота, а через хом’яка (бо проти правил студентського гуртожитку не підеш, будь ти хоч головою Центрального Шабашу). До речі, у своєрідні профспілки й владні інституції вони теж об’єднуються. Таким чином виходить розгалужена структура регуляції відьомських чарів: бюрократії кшталту щорічних техоглядів для мітли немає, а от атмосфери сестринства й нетоксичного наставництва – предостатньо.

Юлія Нагорнюк. Діва, матір і третя — Ще одну сторінку, 2024. — 416 с.

 

Цим «Діва, матір і третя» відрізняється від інших фентезі, де відьми XXI століття не поспішають поривати з досвідом і звичками попередниць. Взяти, наприклад, Марію з роману «Інша Марія» Ганни Городецької: наче так само їсть гамбургери з Макдональдза, користується «мобілкою» й зваблює бізнесовців капроновими панчохами. Та все ж таки вона все ще лишається носійкою традиції, що підсилює себе настоями трав, зібраними на ідилічному українському хуторі. Натомість у тексті Юлії Нагорнюк магія менш пов’язана з фольклором, а отже, космополітичніша: українське представництво відьом запросто може перекласти посібник із чарів британських колег — і жодна споневажена гоголівська панночка чи конотопка Явдоха Зубиха не являтимуться їм після цього в нічних кошмарах.

 

У родоводі головних персонажок, відьом — Марини, Орисі й Елізи, що разом винаймають помешкання, — радше проступає тріо сестер із «Усі жінки відьми». Ще й рік дії роману відповідний — 2008: хоч американський The WB завершив трансляцію серіалу ще у 2006, українські канали на той час активно крутили історію, залучаючи все нових прихильниць і прихильників. Зрештою, на самій книжці це позначається у двох аспектах. Перший — комусь це нове фентезі може видатися на диво ностальгійним, ніби повертаєшся на добрий десяток років назад: шурх зі школи — а тут «сила трьох» по телевізору. Другий — сама структура оповіді теж набирає серіальності: у поєднанні із заявленим в анотації гумором, що вистрелює жартами Орисі, виходить ряд окремих епізодів про те, як персонажки все «розрулили», навіть не перетворивши нікого на жабу чи підсвинка.

Асексульність — це нормально

А «розрулювати» таки є що: передовсім щоденні складнощі — то бісквіт спечи так, щоб не вийшов голем, то високий бал за диплом наворожи. Є і серйозніші проблеми, як-от порятунок неоготичного палацу Остен-Сакенів, де живе вампір Лилик, чи розв’язання любовних апорій. Власне, в кожної з відьом не все до ладу в стосунках: в галичанки Орисі емоційні гойдалки з чаклуном із Сумщини Світичем (це була б прецікава пара «святої Галичини» зі «східняцьким бидлом», якби Орися не була аж так подібна до свого візаві-східняка), в Елізи на носі щасливе весілля, але свекруха попалася чиста тобі Кайдашиха (спойлер: ні, око нікому не виб’ють), а в Марини все іще заплутаніше — протягом усього роману вона поступово переконується у своєму небажанні інтимної близькості та вчиться приймати його. «Діву, матір і третю» загалом позиціонують як одну з перших в українській літературі книжок, що розкриває тему асексуальності. Симптоматично, що це стається саме з відьомським фентезі. 

 

Майже сто років тому етнографка й фольклористка Катерина Грушевська написала розвідку «Кілька завважень про засоби жіночої господарчої магії у зв’язку з найстарішими формами жіночого господарства», де порушила питання співвіднесення чарів і жіночої наготи. Вочевидь, обрядово потужною була оголеність як відьом, так і звичайного жіноцтва. Наприклад, на Поліссі, щоб капуста добре зростала, господиня мала голим коліном придавити лунку з розсадою, гуцулки задля успіху «великих робіт» повинні були на Введення прясти коноплі, сівши без сорочки на порозі хати. А на Лівобережжі вірили, що пожежа може затухнути, якщо запалену хату оббіжить роздягнута жінка. Ці народні уявлення про сакральність жіночого тіла є відголоском тих древніх часів, коли людство ще не вловлювало причинно-наслідкових зв’язків поміж статевими зносинами двох статей і народженням дітей. Чоловіки буцімто не були залучені в цей процес: єдина, кому була підвладна таємниця життя й смерті, — це матір, натомість «батьком» міг бути хтось абстрактний: наприклад, діти родилися від сонця, води чи метеорів. Тож асексуальність чи радше міфічну андрогінність відьми можна сприйняти як доволі глибоку відсилку. Принаймні сама Марина була б не проти містичного «подружжя» замість тілесного шалу, до якого її підштовхують звичаї відьомського роду. 

 

Відьми й невідьми

Крім того, що відьми мають передати свої сили наступницям, таким чином ініціювавши юнок, вони ще й мусять дати біологічне потомство — і це найобов’язковіша з усіх умов. Інакше — посмертне буття в подобі нечисті на межі світів. Як наслідок, плоди репродуктивного тиску — діти — почуваються небажаними, а то й зовсім лишаються напризволяще. Цей «побічний ефект» примусового материнства Юлія Нагорнюк розкриває із глибоким психологізмом. Є, наприклад, така собі Ганна Білобока — чудова наставниця для відьом-учениць, але погана матір, і хто його розбере, що переважить на шальках етичних терезів: її духовна опіка над багатьма молодими чародійками чи той факт, що рідному сороченяткові вона не зварила ні кашки, ні бражки. Тут авторку можна привітати з направду переконливою персонажкою. 

 

А от, що муляє, — так це не до кінця прописані закони магічного світу. Ще з самого початку роману дізнаємося, що в альтернативній «містичній Україні» далеко не всім пощастило з надприродними силами. І навіть у Пласті, де працює Марина, належність до куреня «Степові відьми», «Лісові чорти» чи «Ті, що греблю рвуть» ще не означає, що ви справді відьма, чорт або що вам поза чергою дадуть бажану роль у шкільній постановці «Лісової пісні»  — усе, як і в реальному житті. Зізнання у своїй незвичайності тут стається як камінг-аут, а деякі абоненти магії обирають зберігати це в секреті навіть від найближчих друзів. Чому? Сказати складно, бо Юлія Нагорнюк не розкриває тему стосунків між відьмами й невідьмами. Про можливе напруження лишається лише здогадуватися. 

 

Та поза тим «Діва, матір і третя» — все ще хороший текст: в міру легкостравний і з гумором (не факт, що сміятиметеся вголос, але м’язи, відповідальні за усмішку, в тонусі він триматиме), а хороший потенціал героїв так і просить продовження. З цього могла б вийти гарна серія.

 

  1. Лилик — кажан.
  2. Зінське щеня — невеликий гри­зун, що живе під землею, має не­дорозвинені очі, сховані під шкі­рою, і зуби, пристосовані для рит­тя землі; сліпець; за повір’ям, якби кого зінське щеня вкусило, то та людина мала б померти.

 

Купити книжку

 

Оригінал статті на Suspilne: «Діва, матір і третя» Юлії Нагорнюк. Фентезі про сучасних відьом

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

ІІІ Всеукраїнський фестиваль дитячої книги «Сорока Білобока» у Старокостянтинові

Яскрава літня подія для маленьких книголюбів 5–6 липня 2025 року відбулася у Старокостянтинові — ІІІ Всеукраїнський фестиваль дитячої книги «Сорока‑Білобока». Це справжнє літературне свято пройшло в атмо

Перша знижка на завершену історію!

Вітаю, любі читачки і читачі!

Сьогодні діє перше знижка на мій нещодавно завершений любовний роман — «Під серцем і в серці». Скористайтеся вигідною нагодою, щоб купити!

Уривок з книги:

З протилежного боку дороги

Товщина…

Авторам і читачам. А яку ви любите товщину надрукованої книги?

Великої – на сімсот сторінок, щоб покласти на стіл (чи на себе), тримати обома руками, намагаючись кінчиком язика перевернути сторінку. Щоб ти відчував

Книга скоро змінить свою ціну + знижка + новинка

Вітаю, любі поціновувачі прекрасного!

У мене багато новин)

Як ви помітили, я не вмію сидіти без діла))))

Новий розділ вже на сайті:

“Оголена для боса

“Коли сніданок був готовий, ми винесли його на веранду. Наша

Вбивча Відданість автор Марина Мелтон

Для початку хочу залишити посилання на книгу

https://booknet.ua/marina-melton-u10720322

“Вбивча Відданість”

Цей роман — не просто історія. Це дотик до темних шарів людської душі, де бажання переплітається з болем, а слабкість стає

Перейти до блогу

Нові автори

Галина Британ

Галина Британ (Вітів) народилася 12.11.1982 року в селі Стрілки Старо-Самбірського району Львівської області. В 1999 році закінчила Стрілківську серед-ню школу. В цьому ж році вступила в самбірський педагогічний коледж імені Івана Филипчака, закінчила коледж в 2003 році, отримавши спеціальність – вчитель молодших класів та іноземної мови. Навчалася в тернопільському педагогічному університеті імені В. Гнатюка. Працювала […]

Лариса Вагилевич

Лариса Вагилевич, 35 років. Поетка, журналістка, організатор літературно-мистецьких заходів, керівник гуртка літературної майстерності та журналістики Надвірнянського РЦДТНПВМ, раніше – учасниця літературного об’єднання “Натхнення” (м. Івано-Франківськ). За фахом менеджер зі стратегічного розвитку регіону у сфері культури, автор книги відчуттів “Лакмус” (2009р.)

Ірина Баковецька-Рачковська

Народилася 17 жовтня 1985 року, смт. Соснове Березнівського р-ну Рівненської обл. Освіта: вища. У 2008 році закінчила Національний університет «Острозька академія» і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Релігієзнавство» та здобула кваліфікацію магістра релігієзнавства, викладача філософських та релігієзнавчих дисциплін; у 2011 році закінчила Рівненський державний гуманітарний університет і отримала базову вищу освіту за напрямом підготовки […]

Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Вікторія Давиденко

Вікторія Давиденко (Буренко Вікторія Олександрівна) народилася 23 вересня 1984 року на Луганщині (м.Привілля Лисичанського району) у родині шахтарів. Закінчила факультет української філології ЛНПУ імені Т.Шевченка за спеціальністю «Літературна творчість». Шість років пропрацювала кореспондентом районної газети у Станиці Луганській. Сьогодні – бібліотекар школи №29 у рідному місті. Перші поетичні спроби відкривала на засіданнях дитячого поетичного клубу […]

Каріна Чернишова Кількість робіт: 10 Ірина Каспрук

Я – Ірина Каспрук. Поетеса, авторка поетичної збірки “Вплітаючи квіти у своє волосся”. Друзі часто називають мене Сонячна, тому більше моєї поезії ви знайдете у соцмережах за #sonyachna. Детальніше ознайомитись з моєю творчістю можна ось тут : https://www.facebook.com/irkaspruk/

Тоня Твіст

м. Київ Письменниця, перекладачка, авторка освітніх програм в «Lucky Academy». Пише для дітей та дорослих. Також пише детективи. Випускниця літературних шкіл, курсів та академії детектива. Публікується під псевдонімом в різних літературних журналах та збірниках. Лавреатка та фіналістка багатьох літературних конкурсів, серед яких: міжнародний літературний конкурсу до Дня Студента, (Канів, 2019); міжнародний літературний конкурс «Коли наблизитися…» […]

Світлана Спасиба Кількість робіт: 1 Олена Рєпіна

Олена Рєпіна (народилася 7.11.1976 в смт Глибока Чернівецької області) – автор збірки поезій «Всміхнися, жінко», лауреат районної та обласної міжнародної премій ім. Ольги Кобилянської, член Національної спілки журналістів України. За освітою філолог, спеціальність «Українська мова та література». Понад 10 років віддала роботі зі студентами. За час своєї праці на педагогічній ниві спільно зі студентами та […]

Анна Щербак

Щербак Анна Олександрівна – письменниця, організаторка літературних заходів. Народилася 15.06.1993 у м. Харкові. Закінчила хімічний факультет Харківського Національного університету імені В. Н. Каразіна. Спробувала себе на посадах: співробітника університету, журналіста (кореспондент), старшого викладача дисципліни «Педагогіка», помічника керівника приватного підприємства. Має наукові публікації з педагогіки. Член Національної спілки журналістів України (з 2015р.). Нині працює за фахом […]

Іванна Стеф’юк

Іванна Стеф`юк (Олещук) (нар. 3 серпня 1989, с. Кобаки, Косівського району Івано-Франківської області) – українська письменниця, літературознавиця, етнографиня, методистка. Членкиня НСПУ. Лауреатка літературно-мистецької премії ім. Марка Черемшини та літературної премії імені Пауля Целана. Кандидатка філологічних наук (PhD), докторка філософії у галузі філології. Художні твори Іванна видає під іменем Іванна Стеф'юк, наукові та інші фахові публікації […]

Микола Істин

Микола Істин  (1972 р.н.) –  поет, прозаїк, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Автор численних поетичних публікацій в інтернет-виданнях, і в друкованій літературній періодиці. Презентував ряд самвидавчих збірок, зокрема: «Літературне відкриття» (книгарня «Є», м. Івано-Франківськ, 2013 р.), «Поезія некстмодернізму» (Форум видавців, Львів, 2014 р.). Електронні версії книг розміщені в бібліотеках «Java», «Libruk», «Чтиво», та інших. Оприлюднював свою […]

Дороті Клаус Кількість робіт: 8 LostDoggie Кількість робіт: 1 Перейти до "Нові автори"