Василь МУЛІК: Igni et ferro, проклята нечисть. Igni et ferro!..

Василь МУЛІК: Igni et ferro, проклята нечисть. Igni et ferro!..

Мілітарна поезія Василя Муліка впала не просто в око, а втрапила у саме серце ще рік тому, коли я наживо почула у його виконанні вірш-присвяту госпітальєрці Олені Герасим’юк:

…І бог одноокий промовить: «Вставай, дитя!

На славно полеглих ти вже зробила кар’єру…

Мій ангеле смерті, віднині ‒ рятуєш життя.

Повертайся у Мідґард! Працюватимеш в «Госпітальєрах»! («Останній змах чорних крил, стомлений стукіт копит…»)

Вразила нетипова для комбатантської лірики силабо-тоніка, авторська неточна, але філігранна смислова рима, насиченість оксюморонними образами й емоційно-виразна атрибутика воєнного буття поета ‒ льотчика-вертолітника армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ.

Нині у Києві в рамках «Проєкту Книгарні “Є“ і Тетяни Власової» відбувся поетичний вечір комбатанта і поета, де прозвучали вірші 2024 року, що не ввійшли до першої збірки Василя Муліка «Базальт», видання якої затримується через війну.

Василь Мулік, у притаманній йому енергійно-динамічній манері, читав і про Йоль, і про Святого Миколая, і про любов («…Любов ‒ це основа. Фундамент. Першопричина…»), і про лють, і про «кохання та пристрасть ‒ під грифом “цілком таємно“», і про лицаря, і про «чиновницьку пику»… І всі ці теми просочені війною, у яку вріс автор, просочені скорботою за полеглими побратимами… 

І було сказано: ті, що посіяли вітер ‒ пожинатимуть бурю…

Ми ж ‒ не сіяли. Та довелося взяти до рук серпи ‒

І чорне колосся ворожих душ ‒ гниле та отруйне ‒

Різати та в’язати ‒ в обважнілі від гною снопи.

Іди і дивись ‒ ось вона ‒ свіжим запаленим шрамом ‒

Лінія бойового зіткнення ‒ людей, систем та епох…

Виють сирени, виють «швидкі», виють доньки та мами.

«Оперативним» заступив диявол ‒ змінився наївний Бог.

Твоє чергування завершено ‒ відпочивай, чувак ‒

Перепочинь, полеж, подумай, навіть ‒ як хочеш ‒ помрій…

Що ти там кажеш? «Возлюбити ближнього», так?

Що ж. Не проблема. О’кей.  Ми любимо. Любимо ближній бій.

Східна чума ‒ зграями сарани вперто повзе ‒

Годує тілами псів, крає ракетами атмосферу…

Та ми пригадали ‒ старовинний дієвий рецепт:

Igni et ferro, проклята нечисть. Igni et ferro.

17.05.2024

У діалозі зі слухачами Василь Мулік наголосив, що починав писати як прозаїк (у книгарнях є його перша книга «Congo-Донбас. Гвинтокрилі флешбеки»). А поетичні рядки з’явилися у 2022 році: «Я не знаю, чи писав би взагалі, якби не війна…».

Авторові можна зауважити, що окремі його вірші задовгі, десь іноді ламається ритм чи дуже асоціативно проглядається рима. Але свіжість авторських, часом парадоксальних, часом іронічних чи саркастичних образів, лексична зануреність у війну, пізнану автором зусібіч (можна укласти мілітарний словник Василя Муліка), своєрідна авторська рима (КАБи – кохати, помирати – лускатим, єресі – сенсів, КАБи – строката, ціни – цінним, померти – вперто, руки – суки, зубате – вбивати. «У місті, на яке регулярно падають КАБи…») формують виразний і вже впізнаваний авторський стиль.

Тексти Василя Муліка дуже експресивні, насичені або енергією люті і ненависті до ворога, або неймовірно розлогим і чуттєвим спектром любові до життя. Окрім впевнених, чітких і ємних образів воєнного життя, відбиття проблем воєнних буднів, окрім змалювання переживань, емоцій, Василь Мулік часто спирається на міфологічні образи, і тоді його вірші набирають особливо глибоких, містичних чи навіть символічних сенсів:

Придніпровський осінній степ, дощове надвечір’я.

Дощенту розбите село ‒ єдина вціліла хата.

На веранді без шибок пахне димом, землею та пір’ям,

А за столом ‒ п’є чорну каву богиня Геката…

……………………………………………………..

Геката маленька, красива та чорноволоса ‒

«Піксель», «льови-зефірки», в татуюваннях руки.

Поруч із нею ‒ спирається на розбитий відкос

Її вірний «місячний серп» виробництва компанії «Рюгер»…

…………………………………………………………………..

Геката сідає в стареньку «ельку» і їде геть

І молиться хижа повня своїй жорстокій цариці…

Хтонічна богиня місяця, що визначає час смерті

Невідворотне нічне жахіття, калібр «три-три-вісім». («Придніпровський осінній степ, дощове надвечір’я»)

Вірші Василя Муліка часто мають сюжет, але ця історія завжди осмислена і проговорена як певне знання, переконання або щойно усвідомлена цінність чи істина. Окремі історії звучать як балади. Автор використовує рефрени («У місті, на яке регулярно падають КАБи») і прийом градації (питання – претензії тощо).

Несподівано чуттєво й образно, і знову ж таки – крізь призму війни,  звучить еротична поезія Василя Муліка:   

Поряд лежати

Отак поряд лежати обійнявшись судомно,

Довірливо притулитись, взаємно вплавитись

І слухати сонне дихання одне одного

Насправді єдине, що зараз їм залишається.

Сутінки світанкові неминуче беруться світліти,

І висока готельна стеля так суворо стає білішою.

І вона точно знає, що він за годину поїде.

І він точно знає, що вона за годину залишиться.

Чорне маленьке плаття і великий піксельний кітель.

На високих підборах туфлі й «черевики з високими берцями».

Та ранок все ближче. І стискають льодяні кігті

Два розірваних навпіл та наспіх залатаних серця.

Її шкіра пахне жасмином, мускусом та ожиною.

Він знає всі її таємниці, вигини та западини,

Всі больові точки, всі шрами, всі трепетні жилки

Він їх дбайливо вивчав  долонями і губами.

Вона відчуває спиною його розмірений пульс

Живий метроном невпинний, важкий та рідний.

Вона не хоче його відпускати… і неодмінно відпустить

І від цієї несправедливості їй хочеться тихо вити.

Підступне та невблаганне світло вповзає в кімнату,

І обриси проступають крізь теплу затишну тінь.

І все, що зараз так необхідно їй відчувати

Це гаряча долоня на тремтливому животі.

На вулиці унизу його камуфляжний пікап

Вже прогріває дизель басистий та зголоднілий,

Скавучить нетерпляче ременем генератора…

І вона слухає це така тривожно-закам’яніла.

Потім гарячий душ удвох. І ранкова кава.

Прощальні обійми і кроки його коридором стихнуть.

Сьогодні вона, напевно, буде тихенько плакати.

Сьогодні він точно буде удвічі більше курити.

Листопадових трас перший непевний лід.

Чергове таке нестерпно-довге відрядження.

У нього попереду змерзла дорога на схід

Кохання, нажаль, не враховують у бойових розпорядженнях.

28.08.2024

Тобто, Василь Мулік як поет, на моє відчуття, ще проходить етап становлення і розвитку, але його вірші вже звучать дуже впевнено, органічно, переконливо. Поезія Василя Муліка вже означена авторськими стильовими константами [детальніше про це можна говорити тоді, коли побачить світ дебютна збірка поета «Базальт» (видавництво «Білка»)].

Крізь ліричні образи віршів Василя Муліка проступає харизматичний «військовий вертолітник… цинічний і неполіткоректний мерзотник у пікселі… невиправний романтик та вічний повітряний блукалець…»[1], залюблений в авіацію. Цей «невиправний романтик» віддзеркалює й образ автора – фахового льотчика, захисника України, багатогранну особистість з неймовірною жагою життя.

[1] Василь Мулік Congo-Донбас. Гвинтокрилі флешбеки. Київ : видавництво «Білка», 2021. С. 9.

Ніна Головченко

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Василь МУЛІК: Igni et ferro, проклята нечисть. Igni et ferro!..

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Поділіться своїми враженнями

Поділіться враженнями від книги «Карпатська одіссея». Чи було б вам цікаво прочитати другу частину, де дівчата поїхали б досліджувати Закарпаття?

Адже Закарпаття має зовсім інший колорит порівняно з Гуцульщиною:

Сьогодні останні розділи Зоряни

Друзі!

Історія Зоряни та Вогнеяра підійшла до кінця, і сьогодні вночі вийдуть останні розділи. Дякую, що були з цими героями❤️

Ще кілька днів після завершення її можна буде прочитати безкоштовно ❤️

Також, хочу поділитися

Літературна премія Книга року BBC-2025 оголосила переможців

Літературна премія «Книга року BBC-2025» оприлюднила переможців. Про це повідомили на фейсбук-сторінці українського відділу BBC.
Переможців обирали серед 15 книжок у трьох номінаціях: К

У 2026 книжка «Не народжені для війни» Артема Чапая вийде нідерландською

У лютому 2026 року книжка «Не народжені для війни» з’явиться в перекладі нідерландською мовою. Про це письменник Артем Чапай написав на своїй фейсбук-сторінці.
Видання вийде у нідерланд

Ласло Краснагоркаї: Людина — дивовижна істото — хто ти?

Дев’ятого жовтня рівно о другій годині дня за київським часом секретар Нобелівського комітету оголосив нового лауреата: ним став угорець Ласло Краснагоркаї. Нещодавно на сайті Нобелівсь

Перейти до блогу

Нові автори

Наталія Писаренко

За освітою я економіст- фінансист, за покликанням душі – поет і казкарка. Вірші почала писати зі школи та непереборна потреба висловити свої відчуття через поетичні образи виникла близько останніх сіми років, пишу двома мовами – російською і українською, які обидві є рідними для мене. Поезія для мене це неповторний світ краси, а краса природи і […]

Юлія Демчина Кількість робіт: 1 Таня Друзь Кількість робіт: 5 Наталія Гумен-Біланич

Наталія Гумен народилася 3 лютого 1983 року в м. Ужгороді. У 1999 р. закінчила загальноосвітню школу І-ІІІ ст. № 1 ім. Т.Г. Шевченка і вступила на філологічний факультет (відділення української мови і літератури) УжНУ, який закінчила у червні 2004 р., одержавши диплом магістра. Нині аспірантка кафедри української мови. Творче надбання дитинства та дзвінкої юності вилилося […]

Мирослав Вірник

Вітаю! Я поет-початківець Мирослав Вірник з села Рахни Лісові на Вінниччині.

Ruslan Barkalov Кількість робіт: 7 Анна Вітерець Кількість робіт: 6 Tadeй Кількість робіт: 8 AnRе Кількість робіт: 5 Соломія Мардарович Кількість робіт: 5 Світлана Ткаченко

Народилась та живу в Києві. Спеціалізувалась у галузях монетарної політики, банківської справи, фондового ринку, економічної психології та фінансової поведінки. Зі світлими прагненнями і вкладаючи душу вивчаю світ і пишу тексти на професійну тематику, але справжнє натхнення отримую від створення вигаданих поетичних світів та історій, поділяючи спільні психологічні стани із моїми героями. Тепер працюю переважно над […]

Іванна Стеф’юк

Іванна Стеф`юк (Олещук) (нар. 3 серпня 1989, с. Кобаки, Косівського району Івано-Франківської області) – українська письменниця, літературознавиця, етнографиня, методистка. Членкиня НСПУ. Лауреатка літературно-мистецької премії ім. Марка Черемшини та літературної премії імені Пауля Целана. Кандидатка філологічних наук (PhD), докторка філософії у галузі філології. Художні твори Іванна видає під іменем Іванна Стеф'юк, наукові та інші фахові публікації […]

Володимир Віхляєв

Віхляєв Володимир Вікторович народився 23 червня 1986 року в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області. Проживає в місті Запоріжжя. Член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Національної асоціації адвокатів України, Спілки адвокатів України, Науково-експертної ради Асоціації адвокатів України. Академік Міжнародної літературно-мистецької академії України Магістр права та менеджменту […]

Марічка Вірт Кількість робіт: 1 Ольгерд Педруччо Кількість робіт: 3 Перейти до "Нові автори"