90-ті, нульові й непокаране зло у романі «Хазяїн» Маркіяна Камиша

90-ті, нульові й непокаране зло у романі «Хазяїн» Маркіяна Камиша

Маркіян Камиш — добре відомий читацькій спільноті як сталкер і автор романів про Чорнобильську зону. У його новій книзі «Хазяїн» не буде Чорнобиля, але будуть ландшафти української Півночі з її химерною людською екосистемою. Книжка занурює в ностальгію за епохою нульових та розповідає про розслідування злочинної вирубки лісу на Півночі України. Маскулінні чоловіки, бандитські сутички та прогулянки київськими околицями з їхньою зловіщою атмосферою — короткий перелік того, що чекає на читачів у «Хазяїні». 

Маскулінність проти наївності

Вадим – типовий київський хіпстер. Він не їсть м’яса, намагається не використовувати пластикові соломинки, свято вірить в біткоїн і виношує в собі дитячі травми шкільного булінгу. Всі навколо повторюють Вадиму, що він ще «життя не знає» підкреслюючи його наївність і цнотливість. Попри свій вік Вадим — дитина у світі дорослих речей.

З перших сторінок книжки ми бачимо, як цей невинний хлопець опиняється на роботі в лісництві у Старшини, де починається його ініціація і шлях перетворення з наївного молодика на накачаного й зухвалого чоловіка, що може постояти за себе.

Зрештою, перед нами нульові й 2010-ті, для культури яких характерні маскулінні герої, яких прикрашають шрами (які до слова, у Вадима теж незабаром з’являться). Для чого цей киянин, що сповідує відмову від пластикових соломинок, їде в ліси? Ні, не для того, щоб власними руками рятувати планету. Він залучений в небезпечне журналістське розслідування, що має на меті викрити незаконну вирубку лісу.

Маркіян Камиш. Хазяїн. — Харків: Фоліо, 2024. — 384 с.

 

Сюжет роману змальовує типову схему народження героя. Вадим втратить важливу людину, отримає чимало стусанів від долі, спуститься на соціальне дно, поживе в гуртязі з іншими роботягами, щоб накопичити сил й дочекатись від долі другого шансу. Майже тобі Капітан Америка, що з худенького хлопчика перетворюється на супергероя. Щоправда, цей сюжет ще треба витягти з-під розлогих екскурсів в дитинство головного героя.  

Чекаючи на Хазяїна

Якщо у книзі є герой, неодмінно мусить бути й поганець. Ним є Хазяїн — чоловік, який наживається з незаконної вирубки лісу. Він живе за високим парканом і замість нього проблеми приходять вирішувати його вірні гопники. Це втілення абсолютного зла, зажерливості й несправедливості. В цій книзі ми не зіштовхуємось з Хазяїном. Він — така собі невидима демонічна сила, володар імперії зла, сутність поза законом. Звісно, таку сутність може побороти лише справжній герой, тож Вадим має наростити м’язи та набратись досвіду перед тим, як побороти всіх посіпак Хазяїна на шляху до його «замку».

Перед нами не голлівудський блокбастер, а книжка про боротьбу з власними демонами. Тож перепрошуємо за спойлер, але це — не той роман, де світове зло буде покарано.

Звісно, називаючи книжку «Хазяїн» Маркіян Камиш випадково чи навмисно римує її з однойменною п’єсою Карпенка-Карого. Хазяїн в романі Камиша — той самий тип зажерливого експлуататора. Однак психологічно травмовані люди з часом дають почуттям отруїти себе і перетворюються на злісних демонів, так і недолугий Терентій Пузир за кількасот років розвитку свого образу перетворюється на щось величезне й мерзенне. Тож Вадим б’ється об мури царства Хазяїна, але щастить йому не дуже. 

 

Екосистема нульових

Якщо у  старших генерацій об’єктом ностальгії за безтурботною молодістю було найсмачніше морозиво за пару копійок, то нині молодь, що виростала в дев’яності й нульові, теж взялась витворювати кіношні й письменницькі музеї свого дитинства. «Хазяїн» — це машина часу, яка переносить нас в атмосферу комп’ютерних клубів нульових, кепсів, вкладок із жуйок і піратських ігор. 

 

Для героя — це час, коли він не був самотнім, коли в його житті був янгол-охоронець Вєталь, адмін комп’ютерного клуба «Трініті», де хлопець проводив весь свій вільний час. Малим він дивився на Вєталя як на сенсея: вчився в нього встановлювати Віндовс, збирати комп’ютери, орієнтуватись у світі ігор. І цей же адмін підтримував порядок у світі навколо: не давав ображати школярів у клубі, підтримував порядок і міг добряче побити місцеву гопоту. Тож світ малого Вадима зводився до комп’ютерного клубу «Трініті» з його добрим богом Вєталєм, за межами якого панував хаос, приниження й цькування.

І ні, Камиш не ідеалізує нульові. Він показує свого героя таким, який застряг у власних дитячих травмах. Єдиним значущим персонажем його життя виявляється дорослий з комп’ютерного клуба, в якому через 15 років Вадим досі хоче бачити всесильного бога. Наприкінці роману Вадим порівнює свою ностальгію за нульовими з ностальгією за совком. Мовляв, ось ми виросли, і тепер ми — ці божевільні, які із загадковою усмішкою згадують дротові мишки, касети й жуйки «Love is…».

Into the wild

Маркіян Камиш — той автор, якому добре вдаються спостереження за життям у віддалених і маргінальних місцинах. У цьому романі він описує не лише екосистему нульових, а й химерний світ української Півночі: притоки Прип’яті, Полісся, діалекти, які існують на межі з білоруською мовою, життя й ритуали мисливців, лісників, локальних народних цілителів і шаманів. Цілком можливо, що з «Хазяїна» могло вийти кілька незалежних романів. Про дитячі травми Вадима, про розслідування вирубки лісу і Хазяїна, а також власне про Полісся і його світ. Фактично в цій книзі зійшлись дві важливі для багатьох сучасних авторів теми. Перша — світ 90-х і нульових з його бандитизмом (це і «Носоріг» Сенцова, і «Я працюю на цвинтарі», і «Ля Палісіада), а друга — відкриття життя в українських регіонах, замилування культурним, мовним і природним ландшафтом у цих місцинах («Ангели в намистах» Олени Лотоцької, «Дзвінка» Ніни Кур’яти тощо). 

 

Тож застрибуйте на старенький човен до Вадима і Старшини, щоб побачити зникомий і загрожений світ українського Полісся.

Купити книжку

 

Оригінал статті на Suspilne: 90-ті, нульові й непокаране зло у романі «Хазяїн» Маркіяна Камиша

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

ІІІ Всеукраїнський фестиваль дитячої книги «Сорока Білобока» у Старокостянтинові

Яскрава літня подія для маленьких книголюбів 5–6 липня 2025 року відбулася у Старокостянтинові — ІІІ Всеукраїнський фестиваль дитячої книги «Сорока‑Білобока». Це справжнє літературне свято пройшло в атмо

Перша знижка на завершену історію!

Вітаю, любі читачки і читачі!

Сьогодні діє перше знижка на мій нещодавно завершений любовний роман — «Під серцем і в серці». Скористайтеся вигідною нагодою, щоб купити!

Уривок з книги:

З протилежного боку дороги

Товщина…

Авторам і читачам. А яку ви любите товщину надрукованої книги?

Великої – на сімсот сторінок, щоб покласти на стіл (чи на себе), тримати обома руками, намагаючись кінчиком язика перевернути сторінку. Щоб ти відчував

Книга скоро змінить свою ціну + знижка + новинка

Вітаю, любі поціновувачі прекрасного!

У мене багато новин)

Як ви помітили, я не вмію сидіти без діла))))

Новий розділ вже на сайті:

“Оголена для боса

“Коли сніданок був готовий, ми винесли його на веранду. Наша

Вбивча Відданість автор Марина Мелтон

Для початку хочу залишити посилання на книгу

https://booknet.ua/marina-melton-u10720322

“Вбивча Відданість”

Цей роман — не просто історія. Це дотик до темних шарів людської душі, де бажання переплітається з болем, а слабкість стає

Перейти до блогу

Нові автори

Галина Британ

Галина Британ (Вітів) народилася 12.11.1982 року в селі Стрілки Старо-Самбірського району Львівської області. В 1999 році закінчила Стрілківську серед-ню школу. В цьому ж році вступила в самбірський педагогічний коледж імені Івана Филипчака, закінчила коледж в 2003 році, отримавши спеціальність – вчитель молодших класів та іноземної мови. Навчалася в тернопільському педагогічному університеті імені В. Гнатюка. Працювала […]

Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Steev Kurts Кількість робіт: 2 Юта Радуга

Юта Радуга (Безхлібна Юлія Сергіївна) –  (народилася 14 квітня 1989 року на мальовничій Волині) — прозаїк, письменниця, копірайтер, перекладач, самовидець, букініст, ментор, меценат на різних інтернет ресурсах та майданчиках.   Має ІІ вищі освіти: Архітектурна- («Харківський Національний університет міського будівництва та господарства ім. архітектора Бекетова») м. Харків; Військова- («Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. «Героїв […]

Ірина Небеленчук

Ірина Олександрівна Небеленчук – кандидат педагогічних наук, викладач комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського», письменниця, перекладач, громадський діяч. Ірина Небеленчук народилася в селищі Новгородці Кіровоградської області. Закінчила філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного університету ім. О. С. Пушкіна. У 2011 році захистила дисертацію «Діалогові технології навчання учнів 5-9 класів» на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.02 (теорія […]

Таня Друзь Кількість робіт: 5 Оля Федорончук

Cторінка на фейсбуку – https://www.facebook.com/olha.fedoronchuk

Катерина Литвиненко

Всім привіт. Нещодавно випустила свою першу збірку віршів “Каменный город”. Підтримка рідних та друзів змотивувала мене йти далі. Тепер дуже хочеться споглянути, як сприймуть мої вірші зовсім незнайомі мені люди.

Zoriána Bezodnia Кількість робіт: 1 Олена Рєпіна

Олена Рєпіна (народилася 7.11.1976 в смт Глибока Чернівецької області) – автор збірки поезій «Всміхнися, жінко», лауреат районної та обласної міжнародної премій ім. Ольги Кобилянської, член Національної спілки журналістів України. За освітою філолог, спеціальність «Українська мова та література». Понад 10 років віддала роботі зі студентами. За час своєї праці на педагогічній ниві спільно зі студентами та […]

Ірина Маркова Кількість робіт: 3 Камелія Кількість робіт: 8 Tadeй Кількість робіт: 8 Віктор Васильчук

Народився 29 лютого 1960 року в м. Коростень, що на Житомирщині, в сім’ї залізничника (батько Борис Іванович, почесний залізничник, учасник Другої світової війни, ветеран праці – 40 років електрогазоз-варником на вагонному депо) і робітниці (мама Розалія Кайтанівна, пенсіонерка, трудилася формувальницею на «Жовтневій кузні»). Українець. Громадянин України. Закінчив філологічний факультет Київського держуніверситету. З 1982 р. працював […]

Ірина Малишева Кількість робіт: 4 Перейти до "Нові автори"