Тетяна Майданович. «Перша заповідь – серцевина законів природи»

2025-12-29 08:00:00 НСПУ

“Українська літературна газета”, ч. 12 (380), грудень 2025

 

ПАМ’ЯТІ МИКОЛИ РУДЕНКА. З НАГОДИ РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

Незабутні розповіді своїх рідних Маргарита Мітлаш (Жмурій) описала в повісті-переказі «На сільраді – серп і молот…» (К.: Дніпро, 2021), коли виникла потреба розповісти дітям та онукам про свій рід, про Голодомор, свідками якого були її батьки. Настав час відкривати приховані сторінки історії України –  1990-ті роки. А почала оповідь із найяскравіших спогадів  дитинства своєї мами, провела її через 20-30-ті роки ХХ століття. Як відзначає авторка, було тоді велике сум’яття в душах людей, нерозуміння істинних причин страшних подій, що розгорталися навколо під одурманливі фанфари більшовицько-комуністичної пропаганди. Саме потреба прояснити історичні істини спонукала мене написати післямову до вищеназваної повісті.

За 30 років Незалежності України дослідники мали можливості висвітлити всі значні деталі упокорення українського вільного села кремлівським  генсеком Сталіном і його прибічниками на місцях. Українські  селяни вперто чинили стихійний  опір більшовицькій владі, тій колгоспній системі, що в 1930-х роках будувалася за зразком «єгипетського рабства», рядженого в лицемірну марксистсько-ленінську ідеологію. Глибинні причини і наслідки тих подій народна свідомість і пам’ять постійно поновлює – це інстинкт самозбереження нації, вироблення соціального імунітету проти небезпеки тотального знищення. А наше покоління покликане цей духовний імунітет  посилити, передаючи нащадкам, в тому числі через зазначене видання.

Пригадую фото з 1932-го року в одній із книг,  присвячених Великому Голоду: валка возів, навантажених мішками із зерном,  на мішках транспарант: «Перша заповідь – хліб державі!». (Напередодні в українських селах і містах войовничі безбожники безкарно і масово нищили церкви та ікони, спалювали на майданах християнські книги…) Саме за тим «хлібним», безбожним і нелюдським, лозунгом схована конкретна відповідь на питання «…За що ми так караємося?», «Хто винен? Що робити?», які поставлені в книзі М. Мітлаш (Жмурій) «На сільраді – серп і молот…» (с. 28).

Найвагоміше обгрунтування  трагедії Голодомору ХХ ст., пережитої українським народом, здійснив відомий письменник-дисидент, Шевченківський лауреат (1993), Герой України (2000) Микола Руденко, у своїх працях «Енергія прогресу», «Економічні монологи», в численних статтях, у дослідженні «Гносис і сучасність (Архітектура Всесвіту)», в поемі «Хрест» (1976) та інших творах. Щоб достойно оцінити висновки, закарбовані Миколою Руденком, пригадаємо деякі визначальні віхи нашої минувшини…

В Російській імперії, в якій вже третє століття перебувала Україна,  на початку 1917 року відбулася Лютнева революція, що мала справді демократичний і національний характер. Але 26 жовтня її здобутки були криваво розтоптані більшовицьким переворотом; незабаром верховоди так званої «диктатури пролетаріату» – дітища «Маніфесту комуністичної партії» – заборонили всі партії, крім більшовицької, розігнали «Учредительное собрание», і таким чином у російському суспільстві були  знищені будь-які прояви реальних демократичних свобод. В реанімованій імперії СРСР  вже не було сил, які б могли зупинити політичну, суспільну і господарську вакханалію  марксистсько-ленінської диктатури.  «Непростимий гріх Леніна – створення однопартійної системи на чолі з Комуністичною партією, яка породила розгул тоталітаризму…» (Руденко М. Енергія прогресу. К.: 2008, с. 234).

Разом зі змінами економічних умов господарювання на селі топтався віковічний духовний світогляд селян до і особливо після  жовтневого перевороту 1917 р. Витравлювалася всіма способами віра у Творця Світу. А тепер чи багато із нас перекажуть «з ходу» оту вищезгадану Першу заповідь Закону Божого? Ось її суть: «Люби Господа Бога твого всім серцем, всією душею і всіма твоїми думками…». Бог – це Природа, а Природа – це Бог: так вчив своїх учнів Піфагор. Та із поступом часу, розвитком емпіричних наук у ХХ ст., широко порушується Буття Природи, видимої і невидимої, адже ігнорується зв’язок-любов (релігія  і значить «зв’язок») із Богом, тобто із життєдайними енергіями Природи (Бога). Це відступництво від Законів Божих, фізичних і моральних, згубне  для життя людей. Породжуючи екологічні і соціальні біди, як-от в Україні – Чорнобильську катастрофу, воно шириться й за наших днів.

Та все ж видатні представники різних наук, в тому числі фізики і математики, які усвідомлюють світ і себе творінням Божим, зберігають істотний зв’язок-релігію із творчими, конструктивними енергіями Всесвіту, із Ноосферою, із  Квантовим полем –  так вони по-новому визначають Творящу Силу Природи; зв’язок із дарами Святого Духа – як утверджують християни.

Порушується людьми єднання з Божою Любов’ю, із дією Промислу Божого ще з давніх часів, про що написано в книгах біблійних пророків. Так Московська Православна Церква, якій із 1686 року змушена була незаконно підлягати Київська митрополія, управлялася зі сваволі царя Петра І вже не патріархом, а «Правительствующим Синодом». (Пізніше члени Синоду вперто виступали проти визнання святим Серафима Саровського, шанованого в народі його було канонізовано тільки волею царя Миколи ІІ).

Порушився зв’язок із Творцем в освічених колах Російської імперії, з політичної орбіти якої три століття не могла вирватися Україна, поволі втрачаючи свої культурно-духовні традиції. Зневажливе насміхання над вірою відверто  вживлялося в державне життя Московії, що тільки 1721 року перелицювалася на «Російську імперію», особливо від звичаїв сатанинської жорстокості царя Петра Першого. Вихватки «шутєйного синоду», насильницьку поверхову цивілізацію у  вотчинно-невільницькому суспільстві, перейняли і розвинули новітні «мастера заплечных дел» – більшовики, затим продовжили керівні і каральні органи сучасної Російської федерації. Тривожний знак, що пам’ятники царю-сатрапу знов почали зводити в РФ в останні десятиліття…

Освічена духовність Русі-України, пророчо проголошене у «Слові про Закон і Благодать» (ХІ ст.) митрополита Іларіона, державницьке покликання Києва як «Руського Єрусалиму», грубо топталися московськими царями та їхніми урядовцями, що величали себе «Третім Римом» від ХV ст. Русь-Україна,  її еліта і народ, прості стани, не змогли в ХVІІ ст. утриматися на висоті свого історичного покликання – потрапили в орбіту Московської держави, але й тоді, і пізніше  не відмовлялися від тих  суспільних духовних завдань в особах своїх найсвідоміших представників («Конституція…» Пилипа Орлика, філософія Григорія Сковороди). У ХІХ ст. Кирило-Мефодіївське братство заклало «Книги Буття українського народу» на життєдайних началах християнського гуманізму, і на них у ХХ та ХХІ ст. вчиняється вільнолюбний «хліб»  української історії. Так закріпив цю істину колишній міністр освіти УНР, митрополит Іларіон (Іван Огієнко): «Служити Богові – це значить служити народу». Тобто ми тоді правдиво служимо українському народу – коли діємо згідно Законів Природи, не відступаємо від  Божих Заповідей.  Перша мудра Заповідь Закону – насичує душі людей Світлою Силою Любові Творця. А смертоносний лозунг «Перша заповідь – хліб державі» –  це символ антигуманного засліплення, поклоніння ідолу безбожної держави, що ненаситно вимагає людських жертв. Наш народ пізнав у безмірних стражданнях руйнівні результати духовного відступництва, зради Заповіту Отця,  Небесних Законів Світобудови, і  постійно цей досвід актуалізує, як-от у цьому виданні повісті М. Мітлаш (Жмурій) «На сільраді – серп і молот…».

Тотальне зневажання першої Заповіді Божої – Любові,  глумливе і навмисне перевертання її суті – в суспільному житті, в економіці, в культурі і науці, докорінний розрив із Законами Природи – це фундаментальна духовно-моральна і соціальна причина штучного Великого Голоду 1932–33-го років.

Микола Руденко так затаврував злочини леніно-сталінської бюрократії, що прирікала на голодну смерть мільйони селян: «Жахлива моральна ситуація – страшнішою вона ніколи не була! А в її основі лежить помилка Карла Маркса. Добрі наміри батька «наукового комунізму» через незнання (точніше, свідоме гордовите ігнорування. – Майд.) законів природи (тобто Законів Творця. – Майд.) обернулися для нас неймовірною трагедією» (Руденко М. Там само, с.163). У працях М. Руденка  доведено не просто помилковість, а соціальну згубність трудової теорії  додаткової вартості, розробленої  в «Капіталі» Маркса. Політична економія К. Маркса, як підстава «пролетарської  революції», звеличення промислового виробництва, хибна у висновках. Вона може  лише частково використовуватися у фізичній економії, яка визначає абсолютну додаткову вартість – у засвоєнні енергій Сонця, процесах фотосинтезу, а прогрес людства – в розвитку землеробства і збереженні Природи.

Наукова школа фізичної економії,  закладена у ХVІІІ ст. французом Ф. Кене, у ХІХ ст. розвинена в публікаціях українця С. Подолинського, а в ХХ ст. – у працях В.І. Вернадського, М. Д. Руденка, нині утверджується в київському Науковому  товаристві ім. С. Подолинського.  Ідеї фізіократів засновані на природних реаліях виробництва сільськогосподарського і промислового – на дотриманні Законів Творця Всесвіту, на зв’язку життєтворчих процесів Сонця із Світовою Монадою, Світлом-Логосом. Нині фізична економія ще не здобула  переваги у світовій суспільній практиці. Тому не зменшується загроза занепаду родючих земель планети, зокрема і в Україні. Не зникає і соціальна небезпека диктатури за теоріями Маркса-Леніна-Сталіна, яку намагаються вже в ХХІ ст. втілити в деяких державах світу, пропагують і в Україні. Микола Руденко глибоко обгрунтував принципи фізичної економії, бо науково довів Буття Світової Монади в центрі Всесвіту, Бога-Світла як Творця Світу, підтверджуючи це основними законами фізики. Він  доказово розгромив економічні основи «наукового комунізму», «пролетарської революції», але ці хибні теорії і практики, на жаль, остаточно не засуджені людством. Вони несуть небезпеку нових жорстоких диктатур і Голодоморів, якщо не матимуть активного і визначального громадського спротиву в Україні і в усьому світі.

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua

Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

litgazeta.com.ua

Оригінал статті на НСПУ: Тетяна Майданович. «Перша заповідь – серцевина законів природи»