Спільна історія. Частина п’ята!!!!!

Спільна історія. Частина п’ята!!!!!

Ну що ж, я перехопила естафету від неймовірних авторок!

1 частина – Ульяна

2 частина – Іва Дюваль

3 частина – DEKLIN

4 частина – Кайла Броді-Тернер

Історія дісталася мені вже сповнена соковитого сюжету та неймовірних персонажів.
Я вирішила не відставати й додати краплю власного божевілля в цей світ.

Як казали дівчата, радіо «Безкоштовне Божевілля за 1000 гривень» — в ефірі!

Тож пристебніть паски безпеки, бо педаль газу вже втиснута в підлогу!

 

Альзі й Кайрен різко повернули голови туди, звідки лунав голос.
Очі Альзі повільно округлилися.

Вона озирнулася навколо — ні Кайрена, ні розкиданих аркушів із частинами карти. Лише туман — густий, молочно-білий, що ковтав кожен звук і рух.

— Снівелю?.. — крикнула вона з насторогою.

Тиша. Лише глухий подих туману.

— Кайрен?.. — цього разу голос зірвався на крик, у ньому тремтіли паніка й злість. — Проклятий син!

Вона вилаялася, і кров у її жилах запалала гарячим жовтим світлом, що відбилося в очах. Альзі різко підвелася й рушила в той бік, куди зник Ельвіз.

«Знайду Ельвіза — разом розвіємо це марево… Головне, щоб я йшла правильно…»

Кайрен сидів на холодній землі з широко розплющеними очима. Ще мить тому він бачив небо, ліс, річку… й Альзі.
А тепер — нічого. Лише суцільна біла прірва туману.

— Ельзі?.. Ельзі!.. — голос його надтріснуто розлітався в порожнечі. — Це знову твої жарти? Це зовсім не смішно, чуєш?

У тумані попереду ледь окреслилася жіноча постать.

— Ельзі! Я тебе бачу! — видихнув він із полегшенням. — І клянусь, я більше не буду малювати, поки не припиниш ці трюки!

— Ельзі?.. — долинув до нього солодкий, п’янкий голос, від якого серце здригнулося. — Ой, любчику, боюся, ти помилився…

Ті ж самі солодкі ноти, але тепер у них бриніла грайлива лукавість.

Вона виринула з туману безшумно, наче привид. Її тіло огортало вбрання, що переливалося сірими, блакитними та крижаними відтінками — мов тіні світанку на замерзлому озері. Здавалося, тканина була частиною її тіла.
Волосся біле, як чисте срібло, ловило кожну крихту світла, мерехтіло, немов живий метал.
Обличчя — бліде, як повний місяць. Очі — непроглядно-білі, у їхній глибині клубочився молочний туман.
Губи мали ледь помітний синюватий відтінок, немов їх торкнувся подих крижаного вітру.

Під прозорою шкірою мерехтіли сріблясті вени, а по них текла кров, схожа на рідке срібло. Довгі, гострі нігті нагадували хижі кігті, теж холодно блискучі. У всій її постаті було щось потойбічне — наче вона була втіленням живого сну, що вийшов із глибин цього туману.

— А-а-а-Альзі!!! — заволав Кайрен і почав відповзати, розгрібаючи холодну вологу землю.

— Ох, як образливо… — вона надула губи й кокетливо схилила голову набік. — Невже моя сестриця тобі більше до вподоби?

— Се… се… сестриця?! — Кайрен захлинувся власним голосом.

— Авжеж, — вона кивнула, і срібні пасма волосся ковзнули по плечах. — Ми обидві — доньки Венсельзії.
Щоправда, Альзі — дракон Кривавого Місяця та Світла… — Вона повільно провела кігтями по власних пальцях, милуючись їхнім блиском. — А я… — вона поклала руку на груди, — Вельзіра. Дракон Повного Місяця і Туману.

Її голос на останніх словах став глибоким, майже урочистим.

— А ти у нас… — вона нахилилася ближче, і Кайрен відчув запах холодної роси та металу. — Хм, зачекай. Не кажи.

Посмішка стала хижою. І раптом, немов тінь, вона вже стояла впритул.
Холодний кіготь ковзнув по шраму під його ключицею, і хлопець закричав від болю.

Вельзіра повільно злизала краплю крові з кігтя. На мить її молочно-білі очі спалахнули червоним, але швидко знову вкрилися туманом.

— Цікаво, Снівель… — протягнула вона, вимовляючи його прізвисько так, наче перед нею був милий цуцик, із яким кортіло погратися.
— То ти у нас син теслі? — її погляд ковзнув до малюнків на землі. — А це що? Карта Дрієнгстату?.. Ммм… Як цікаво.
Раптом вона завмерла, немов у пам’яті спливло щось важливе.
— О-о-о… А Ельвіз нічого такий… цікавий. — її посмішка набрала хтивих ноток.

— Звідки… звідки ти все знаєш? — Кайрен витріщив на неї очі.

— Що? Ах, забула зовсім… — її губи знову розтягнулися у зухвалій посмішці. — Ти ж смертний.
Вона гордовито випрямилася.
— Розумієш, любчику, у кожного дракона свої здібності. У мене — туманне марево, читання крові й… — вона зробила драматичну паузу, виблискуючи білими очима, — ох, не стану ж я розкривати всі секрети.
Її сміх був тихим, але збудливо-лякаючим, наче шелест кігтів по крижаному склу.
— Любчику, скажи… А ти хотів би стати драконом? — вона схилилася ближче, так що холод її подиху торкнувся його щоки.

— Ні! Я не хочу бути потворою! — Кайрен майже виплюнув слова.

— Потворою? — вона відсахнулася, а потім розсміялася так, що його пробрало тремтіння. — Ха-ха-ха! О, любчику… А ти взагалі знаєш, звідки беруться дракони?

Він мовчав, розгублено кліпаючи, не знаючи, що відповісти.

— Думаєш, ми вилуплюємося з яєць? — вона пирснула саркастичним сміхом. — Ні, любчику. Ми теж були людьми.

Кайрен остовпів, його очі розширилися.
— Що?.. Але як тоді…

— Ну, я, наприклад, була донькою п’яниці, який щоночі продавав мене купцям за пляшку пійла. — Її щелепа стиснулася, голос на мить затремтів від люті, а срібні вени під шкірою спалахнули яскравіше. — Поки я не зламалася і не вирішила… покінчити з усім.
Вона говорила це дивно спокійно, наче смакуючи кожне слово.
— Але там… я зустріла дракона. Він вирішив, що я варта більшого, що моє життя має тривати. І от — я. Сильна. Чарівна.

Вона розкрила руки, немов демонструючи свою красу і силу, й усміхнулася з радістю, майже дитячою, але водночас моторошною.

Кайрен дивився на неї тепер інакше — не як на потвору, а як на істоту, що пройшла крізь пекло.
— Пробач… — промовив він тихо. — Я не думав, що ти колись була людиною.

— Любчику, а хочеш бути сильним? Жити століттями? Подорожувати, бути вільним і незалежним? — Її слова лилися в його свідомість, як музика, огортаючи думки туманом, наче серенада живого сну.

 

— Хочу… — мов зачарований, прошепотів він.

Вона схилилася до нього, гострим нігтем розрізала власну вену. Срібна кров засяяла, немов рідке світло, і почала стікати йому до вуст.

— Пий, любчику… пий. Тепер ти мій.
Її голос звучав, як заспокійливий шепіт, як щось рідне й небезпечне водночас.

Та раптом тіло Кайрена стиснуло від дикого болю. Немов тисяча крижаних голок прорізала його вени, він зігнувся, корчачись на землі.

— Що ти наробила?! — голос Альзі гримнув, як грім.

Вельзіра різко озирнулася. Перед нею стояла Альзі, а трішки позаду — Ельвіз.

— Швидко ви… — протягнула Вельзіра із захватом. — Але пізно. Тепер він мій цуцик.
Вона хижо посміхнулася.
— Але я готова обміняти його на демона. — Її погляд ковзнув на Ельвіза, і вона спокусливо прикусила губу. — Закладаюся, ти того вартий.

— Він мені потрібен! — зашипіла Альзі.

— Знаю, знаю… — з удаваною нудьгою перервала її Вельзіра. — Але скажи… ти справді думаєш, що він ще живий? Чи він уже був не смертним?
Вона підійшла майже впритул до сестри, в її білих очах закружляв туман.

Альзі поглянула на Кайрена, який корчився від болю, поки його вени палало сріблом.

— Він уже був драконом.

 

Сподіваюся, мені вдалося втримати планку та гідно передати  естафету Жанет Девлін
А від мене — маленький подарунок: візуал із чарівною Вельзірою.

  

Оригінал статті на Букнет: Спільна історія. Частина п’ята!!!!!

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Поділіться своїми враженнями

Поділіться враженнями від книги «Карпатська одіссея». Чи було б вам цікаво прочитати другу частину, де дівчата поїхали б досліджувати Закарпаття?

Адже Закарпаття має зовсім інший колорит порівняно з Гуцульщиною:

Сьогодні останні розділи Зоряни

Друзі!

Історія Зоряни та Вогнеяра підійшла до кінця, і сьогодні вночі вийдуть останні розділи. Дякую, що були з цими героями❤️

Ще кілька днів після завершення її можна буде прочитати безкоштовно ❤️

Також, хочу поділитися

Літературна премія Книга року BBC-2025 оголосила переможців

Літературна премія «Книга року BBC-2025» оприлюднила переможців. Про це повідомили на фейсбук-сторінці українського відділу BBC.
Переможців обирали серед 15 книжок у трьох номінаціях: К

У 2026 книжка «Не народжені для війни» Артема Чапая вийде нідерландською

У лютому 2026 року книжка «Не народжені для війни» з’явиться в перекладі нідерландською мовою. Про це письменник Артем Чапай написав на своїй фейсбук-сторінці.
Видання вийде у нідерланд

Ласло Краснагоркаї: Людина — дивовижна істото — хто ти?

Дев’ятого жовтня рівно о другій годині дня за київським часом секретар Нобелівського комітету оголосив нового лауреата: ним став угорець Ласло Краснагоркаї. Нещодавно на сайті Нобелівсь

Перейти до блогу

Нові автори

Марґо Ґейко

Любов Володимирівна Лисенко – PhD, кандидат культурології, доцент кафедри мов Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, перекладач і викладач німецької та англійської мов, лінгвокультуролог. Член Національної спілки письменників України, Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» та Міжнародного благодійного культурно-наукового родинного фонду ім. Миколи Лисенка. Автор численних наукових праць і навчальних програм. Переможець і член журі багатьох […]

Ганна Плешивцева

Плешивцева Ганна, народилася 05/11/1993 (25 років)

Соломія Мардарович Кількість робіт: 5 Маргарита Проніна

Авторка двох романів: «Звичайна» 2015р. та «Закони дива» 2020р. Дехто називає мій основний жанр “інтелектуальна жіноча проза”. Веду невелику community для письменників: I.Publish та групу на ФБ «Як написати книгу?» – для мотивації молодих авторів та перших кроків у сфері літератури. Також є співаторкою збірки “Приготуй мені гарячого глінтвейну”. Замовити книги та поспілкуватися запрошую в […]

Світлана Спасиба Кількість робіт: 1 Наталія Гумен-Біланич

Наталія Гумен народилася 3 лютого 1983 року в м. Ужгороді. У 1999 р. закінчила загальноосвітню школу І-ІІІ ст. № 1 ім. Т.Г. Шевченка і вступила на філологічний факультет (відділення української мови і літератури) УжНУ, який закінчила у червні 2004 р., одержавши диплом магістра. Нині аспірантка кафедри української мови. Творче надбання дитинства та дзвінкої юності вилилося […]

Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Дар’я Загребельна Кількість робіт: 8 Хелен Соул

Псевдонім Хелен Соул. Мешкає у місті Кропивницький. Пише твори для дорослих та підлітків. Переможниця у конкурсі оповідань соціального спрямування на електронному порталі Букнет від компанії Avitarart з твором “Зірка з неба”. Переможниця конкурсу в номінації романи від видавництва Кондор. Дебютний роман “Викрадач мого повітря” вийде друком у 2021 році. Посилання на сторінку фейсбук: writerHelenSoul

Єлизавета Самчук Кількість робіт: 8 Марічка Вірт Кількість робіт: 1 Тетяна Зінченко

Я – Тетяна Зінченко, журналістка, фольклористка, за другою освітою – психолог. Маю збірку поезій “Твоя щаслива пора року”, готується до виходу роман у новелах.

Віктор Васильчук

Народився 29 лютого 1960 року в м. Коростень, що на Житомирщині, в сім’ї залізничника (батько Борис Іванович, почесний залізничник, учасник Другої світової війни, ветеран праці – 40 років електрогазоз-варником на вагонному депо) і робітниці (мама Розалія Кайтанівна, пенсіонерка, трудилася формувальницею на «Жовтневій кузні»). Українець. Громадянин України. Закінчив філологічний факультет Київського держуніверситету. З 1982 р. працював […]

Олена Рєпіна

Олена Рєпіна (народилася 7.11.1976 в смт Глибока Чернівецької області) – автор збірки поезій «Всміхнися, жінко», лауреат районної та обласної міжнародної премій ім. Ольги Кобилянської, член Національної спілки журналістів України. За освітою філолог, спеціальність «Українська мова та література». Понад 10 років віддала роботі зі студентами. За час своєї праці на педагогічній ниві спільно зі студентами та […]

Перейти до "Нові автори"