Різдво, якого в мене не було
Є свята, які смакують дитинством.
Вони асоціюються з яскравими спогадами, зберігаються у скрині пам’яті й оживають, щойно з’являється щось знайоме: смак страви, аромат, музика, відчуття тепла й затишку.
Так от — Різдво не було таким святом для мене.
Я з нерелігійної родини. Традиції поколінь були перервані й стерті. У дитинстві я не дуже розуміла, що це за свято, яке настає через тиждень після Нового року. Різниця між ними для мене зводилася до дрібниць: я рахувала страви на столі (не пісні, а цілком звичні, майже новорічні — просто їх обов’язково мало бути дванадцять) і клала часник у кути столу.
Трохи щось змінилося, коли я вперше сама зварила кутю.
А тепер — на четвертий рік війни — вже кілька років поспіль ми з родиною святкуємо за новоюліанським календарем. І Святвечір проживається інакше.
Я досі не релігійна. Тому сьогодні не скажу «Христос ся рождає», як герої мого роману. Я досі не вивчила колядок, окрім «Щедрика», і соромлюся співати їх перед вечерею — не вводжу й не плекаю цю традицію. Принаймні поки що. Цього року все ще так.
Я більше не рахую страв. Хоча тепер на столі не буде салату з крабових паличок — зате будуть вареники. Я знову зварю кутю.
Але головне — атмосфера.
Це більше не про галас, бо свята мого дитинства були саме такими. Тепер це про єдність і родинний зв’язок. Про тихе співбуття. Про спробу втримати тепло — навіть у дуже непростий час.
І, мабуть, саме з цього внутрішнього запиту народився сьогоднішній розділ.
Він — про Святвечір. Про мою спробу доторкнутися до того, яким це свято могло б бути для мене змалку. Як би воно гармонійно вросло в моє життя, якби було не набутим і вибраним уже в дорослому віці, а природним, прожитим із дитинства.
Цей розділ — не лише про свято. Він про уявну пам’ять. Про те, якими ми могли б бути, якби мали інший історичний досвід. І, зрештою, про суть усього роману — про життя, яке могло скластися інакше.
Тож вітаю вас зі Святвечором і Різдвом.
Нехай у кожного буде своє тихе світло — навіть якщо шлях до нього ще триває.
А яке ваше ставлення до Різдва?
Які дитячі спогади зберігаєте ви?
P.S. Сьогодні вийшов позаплановий розділ — затишний, теплий, різдвяний. Заходьте почитати, щоб відчути цю атмосферу.
Оригінал статті на Букнет: Різдво, якого в мене не було
Блог
Тіні майбутньогоНовий, 8-ий розділ від Азара Діґанн буде вже СЬОГОДНІ. Тому додавайте книгу до бібліотеки, щоб не пропустити новий розділ, а він буде ой, як скоро, бо Азар вважає, що сказав не достатньо
“В пошуках Світла та Тіні”
А
Викрадення.Дверцята відчинили з оглушливим тріском, ніби їх зламали голими руками сповненими люті.
У чорному прорізі постав він.
Високий. Широкоплечий. Плащ — важкий, чорний, наче витканий із самої ночі, колихався повільно,
Сестринська турбота чи допитливість? ☺️Усім затишного та спокійного вечора п’ятниці ⛅
У книзі “По сусідству з Грозою”⚡ вийшло оновлення, де з’явилися кілька нових персонажів: Антошка і Ніка ☺️
…тільки ми лишилися вдвох, у мою
Фіктивна дружина мільярдера — оновлено!Вітаю!
І тобі Емілі та Еріка — оновлення!
✨✨✨
Я просиділа, напевно, хвилин п’ять, як чую жалібне нявкання кота. І воно наближається. Не хочу вірити, що в цьому будинку живе кіт. Але раптом з-за меблів виходить великий
Утретє відбудеться національний тиждень читання поезіїНаціональний тиждень читання поезії у 2026 році відбудеться з 16 по 22 березня 2026 року. Про це повідомили на сайті Українського інституту книги (УІК), що організовує тиждень читання.
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.