Переклади зими: турецький реалізм, японська естетика й австрійська інтелектуальна проза
2026-02-27 08:00:00 Анастасія Герасимова

Зима 2025/2026 знову стала періодом, коли друк книжок затримувався з обʼєктивних причин – російських обстрілів і блекауту. Читачам довелося випробовувати своє терпіння та розуміння ситуації, адже деякі передзамовлення запізнювалися із затримкою в кілька місяців. Втім, вийшло чимало цікавих перекладів, частину з яких ми взяли до цієї добірки.

Також варто згадати про вихід класичного японського детективу «Золота маска» Едоґави Рампо (Bimba Publisher), збірки фантастичних оповідань «Видих» Теда Ченґа (Bookchef), медитативно-психологічного роману «До безпечних берегів» класика літератури США Воллеса Стеґнера («Лабораторія»), визнаного англомовними авторитетними медіа історичного роману «Книга гуски» Iюнь Лi («Видавництво Старого Лева»), звісно, про «Меланхолію опору» – прозового шедевра торішнього нобеліата Ласло Краснагоркаї («Комора»), філософського роману «Нільс Люне» данця Єнса Петера Якобсена, одного із засновників скандинавського модернізму («Ще одну сторінку»)… Тож, хоч темпи й стишилися, знакова, варта уваги література не зникла з горизонту тих, хто її любить.

Мадонна в хутряному манто

Сабахаттін Алі. Пер. О. Кучми. – Урбіно, 2026. – 216 с.

Роман «Мадонна в хутряному манто» турецького письменника Сабахаттін Алі в оригіналі вийшов 1943 року. Історія кохання молодого турка та екзальтованої мисткині з Берліна була написана в період світової війни, автором, твори якого забороняла й спалювала цензура за Мустафи Кемаля Ататюрка, першого президента Туреччини. Мине понад вісімдесят років – і про цю книжку знову говоритимуть далеко за межами батьківщини письменника. 2025-го про англомовний переклад «Мадонни в хутряному манто» писали The New York Times та The Guardain. У Великій Британії було продано понад 30 000 примірників роману.

«Мадонна в хутряному манто» побудована як розповідь у розповіді. Рамкою є життя-буття наратора, який шукає роботу після звільнення з банку. Колишній однокласник бере його у свою компанію. Там оповідач знайомиться з непримітним паном Раїфом. Між чоловіками завʼязується дружба. Керований переконанням, що він не потрібен світові, пан Раїф все ж справляє враження людини, що має таємницю. Під час його тяжкої хвороби, оповідач дізнається, що багато років приховувала ця самотня людина. У невеличкому записнику пан Раїф занотував історію свого кохання до жінки з картини, представниці берлінської богеми – Марії Пудер. Приїхавши до Берліна, щоб визначитися з професійним призначенням, Раїф знайшов значно більше. Той, хто «з дитинства боявся змарнувати щастя, намагався лишити частинку на потім», через що втратив чимало можливостей, раптом пізнав щирість і пристрасть, вийшов зі стану внутрішньої німоти… Проза Сабахаттіна Алі емоційна та образна. Автор передає широку палітру почуттів героїв роману: від нелюбові батьків, у якій зростав Раїф, до його розгубленості перед силою кохання, від тривожності Марії, що виникла через необхідність дбати про матір, до її непоступливості у коханні. «Мадонна в хутряному манто» – елегантний твір з рисами екзистенційного жаху, привабливий своїм сумом і мудрістю.

Купити книжку Сабахаттіна Алі «Мадонна в хутряному манто»

Країна снігу

Ясунарі Кавабата. Пер. І. Дзюб. – Основи, 2026. – 192 с.

Ясунарі Кавабата – перший японський письменник, що став лауреатом Нобелівської премії з літератури (1968 р.) «за його наративну майстерність, яка з великою чуттєвістю виражає сутність японського духу». Це формулювання ідеально пасує роману «Країна снігу» – експресивній історії кохання токійського естета Шімамури, молодого чоловіка без конкретного роду заняття, який проживає батьківські статки, та провінційної гейші Комако. Протягом трьох років він приїжджає у гірське курортне містечко, відоме своїми мінеральними джерелами, щоб наповнитися враженнями від прогулянок та пристрастю стосунків з Комако, які ні до чого не зобовʼязують. Якби йшлося про героя європейського модерністського роману, то персонажа роману Кавабати ми б назвали фланером, звісно, з відтінком легкої критики, бо хто ж любить легковажних містян.

Але пан Шімамура – саме естет, бо тонко відчуває світ і себе в ньому. Щоправда, важко не помітити егоїзм персонажа. Він, мабуть, теж якось вписується в шаблон поведінки японського чоловіка певного соціального статусу першої половини XX століття (в оригіналі «Країна снігу» почала виходити з 1935 року частинами у журнальні). Шімамура аж так зосереджений на власних почуттях, що геть не розуміє емоцій Комако. Він провокує дівчину, переповідаючи місцеві плітки про неї, задивляється на іншу, дарує марну надію, приїжджаючи в готель, де працює Комако. Спостерігаючи за тим, як дівчина вдається до самознищення, Шімамура констатує, що любов Комако до нього є марним зусиллям. Але не може припинити ці приречені стосунки, бо пристрасть молодої жінки живить його «душевну порожнечу, схильну до химерних фантазій».

Всі критичні висновки щодо стосунків персонажів роману приходять вже після його прочитання, бо текст надто схожий на поезію в прозі, дуже динамічний та словесно красивий. Тут «над світом панує тиха злагода», «далекі гори повиває молочний серпанок», «Молочний Шлях палає жагою обійняти голу нічну землю», а «чорного, як смола, жінчиного волосся на сніговому тлі торкаються фіолетові тони». Власне, Ясунарі Кавабата був адептом мистецтва заради мистецтва, тому після його роману не обовʼязково складно рефлексувати, можна просто отримати естетичну насолоду, бо, врешті, література твориться і для цього.

Купити книжку Ясунари Кавабати «Країна снігу»

На цій Землі прекрасні ми лиш мить

Оушен Вуонґ. Пер. О. Гординчук. – Артбукс, 2026. – 256 с.

The New York Times називає Оушена Вуонґа «одним із найшанованіших поетів країни», а його дебютний роман «На цій Землі прекрасні ми лиш мить» зараховує до «справжньої класики покоління міленіалів», ледь не весь американський глянець вносить твір до списків найкращих книжок 2019 року, з чим погоджується і британська The Guardian, літературні премії не оминають автобіографічну прозу автора увагою – все це разом дає підстави говорити про появу іще одного претендента на створення «великого американського роману».

Зʼявися переклад «На цій Землі прекрасні ми лиш мить» українською раніше, до повномасштабної війни, скоріше за все, його б сприйняли інакше – швиденько б захейтили за тему гомосексуального кохання та й по всьому. Але нині проза Оушена Вуонґа є передовсім оповіддю про війну та її наслідки, які роками впливають на людину, виходять за межі її травмованого життя спадком-тягарем. Тож ця книжка – автобіографічний епістолярний роман, адресований матері. Родина наратора емігрувала до США з Вʼєтнаму. Його бабуся та мати пережили жахіття війни, які змінили жінок назавжди. Розбудовуючи життя в новій країні, родина стикнулася з жорстокістю. Завданням оповідача було стати американцем. Це непросто, коли все псує колір шкіри…

Книжка Оушена Вуонґа торкається багатьох тем: расизму, соціальної нерівності, історичної памʼяті тощо. Його беззаперечна письменницька майстерність якраз і полягає в тому, як безшовно автор зміг вплести в чуттєву історію дорослішання, віднайдення себе, пізнання пристрасті й кохання ще й суспільно-політичний контекст. В романі багато роздумів про національну ідентичність, емігрантський голос, де «говорити нашою рідною мовою – це лише частково говорити вʼєтнамською, а повністю – мовою війни». Попри складні стосунки з мамою, знущання однолітків, емоційну нестабільність бабусі, табуйоване у невеличкому містечку кохання до хлопця й величезну самотність, оповідач робить висновок, що «ми народжені від краси», не від війни, а тому здатні йти за мрією, дослухати справжніх себе. Тож, хочеться, щоб голос Оушена Вуонґа був почутий українським читачем, бо в ньому багато зболених, але ніжних нот.

Купити книжку Оушена Вуонґа «На цій Землі прекрасні ми лиш мить»

Гра світла

Данієль Кельман. Пер. І. Андрущенко. – Фабула, 2026. – 400 с.

«Мистецтво завжди недоречне. – констатує Георг Вільгельм Пабст, головний герой роману «Гра світла». – Завжди непотрібне, коли його створюють». Але з власного досвіду він, всесвітньо відомий кінорежисер, знає, що «згодом, якщо озирнутися назад, з’ясовується, що це єдине, що мало значення». Якщо це так, якщо прийняти твердження за істину, то чи можна піти на угоду із совістю? Чи варта навіть найгеніальніша творчість, скажімо, політичної сліпоти та пристосуванства? Як далеко від реальності може відірватися митець у прагненні «творити мистецтво в тих умовах, у яких ти опинився»? Низку складних етичних питань ставить у своєму елегантному і, не побоюся цього слова, інтелектуальному романі австрійський письменник Данієль Кельман.

На сьогодні «Гра світла» – останній роман автора, що німецькою вийшов 2023 року, але впевнено продовжує завойовувати читачів завдяки перекладам англійською (The Director) і, звісно, українською. В Австрії книжка отримала статус бестселера, в Німеччині – театральну адаптацію. Нещодавно стало відомо, що англомовний переклад роману увійшов до довгого списку Міжнародної Букерівської премії. Нехай все перераховане буде додатковою промоцією твору Кельман, бо цей роман достойний бути прочитаним.

«Гра світла» заснована на реальній історії життя і творчості Георга Вільгельма Пабста – австрійського режисера та сценариста, одного з найвпливовіших кінематографістів часів Веймарської республіки. Маестро німого кіно, він прославив актрис Грету Гарбо та Луїзу Брукс, знімав не лише у Німеччині, а й у Франції та США. Врешті повернувся із родиною до Третього Райху, де під покровительством міністра пропаганди Йозефа Геббельса продовжував творити… Данієль Кельман зосереджується саме на цій сторінці біографії видатного митця, щоб передати великий спектр його внутрішніх пошуків та бентег. Тут і обов’язок перед матірʼю, заради якої Пабст вирушив до Європи, і провина перед дружиною через пристрасть до іншої жінки, і прагнення слави, і задуха від атмосфери змов, доносів та ідеологічного тиску з боку нацистів. Пабст одержимий творчістю. Понад усе він хоче зняти свою найкращу стрічку. Але Данієль Кельман не прощає своєму головному герою безпринципності, готовності знімати у масовці навіть євреїв з концтабору. Тому автор закручує сюжет книжки так, що найбільша таємниця режисера – зникнення плівки вже відзнятого фільму – врешті позбавить генія спокою, дасть простір для самореалізації вже його дружині Труді й врешті зіграє з Пабстом злий жарт. Який? Краще дізнайтеся з книжки, отримавши справжнє літературне задоволення.

Купити книжку Данієля Кельмана «Гра світла»

Кроки по склу

Єн Бенкс. Пер. Г. Бєляков. – Вавилонська Бібліотека, 2025. – 296 с.

Першим опублікованим романом всесвітньо відомого шотландського письменника Єна Бенкса вважається «Осина фабрика» (1985 р.), хоча дебютом є саме «Кроки по склу», просто книжка вийшла на рік пізніше за ту, що стала ледь не культовою – 1985-го. Це різні твори, але в обох є він – автор, що не боїться літературних експериментів, кидає виклик суспільству, чи то прямо називаючи його хиби, чи то шокуючи змістом своєї прози.

Роман «Кроки по склу» складається з трьох сюжетних ліній. Попри те, що всі вони різні, зрозуміло, що десь настане точка їхнього перетину. Це неабияк інтригує. Бо коли перед вами історія закоханого молодика Ґрема, який стає жертвою змови загадкової Сери, розповідь про жорстокого параноїка Стівена, що вірить у війну з хаосом, та лінія Квісса й Аджаї – пари «злочинців з необережності» з іншого постапокаліптичного виміру, змушених перебувати в Домі Дверей та постійно грати в ігри, стає цікаво, як Єн Бенкс збирається їх всіх повʼязати між собою. Будьте певні, автор це зробить з елегантністю майстра, але не розкриватимемо подробиць, щоб не псувати враження.

Пишучи про «Кроки по склу», хочеться більше зупинитися на тематиці роману. Що приховує продумана, непроста, але послідовна структура твору? По-перше, Бенкс запрошує нас поміркувати над тим, де простягається межа між реальним та уявним. Світ часто виявляється не таким, яким ми його уявляємо: йдеться чи то про кохання до жінки у випадку Ґрема, чи то про пошук прихованих ворогів Стівена, чи то про намагання вибратися із замку, створеного з книжок і скляних стель, в якому опинилися Квісс та Аджаї. По-друге, всі герої книжки торують свій шлях. Лондоном чи будівлею – він схожий на лабіринт (так, один з найулюбленіших образів постмодерністів), при цьому проходження цього лабіринту і є метою. Тобто йдеться про шлях заради шляху, під час якого відбуваються внутрішні трансформації персонажів. По-третє, роман Бенкса повертається до нігілізму екзистенціалістів. Слідом за Камю чи Прустом письменник констатує, що світ сповнений «брудної випатраної марудності усього», «повзучої жахливості існування», «брехні і болю, узаконених вбивств, привілейованих крадіжок, геноцидів, ненависті і немислимої людської жорстокости, кволої краси дедалі більшої вбогості й немочі тіл та умів». Що з цим усім робити? Усвідомити чи заховатися в чертогах власного розуму – вибір складний, але не безкомпромісний.

Купити книжку Єнв Бенксв. «Кроки по склу»

Змова проти Америки

Філіп Рот. Пер. Н. Климчук. – Видавництво Анетти Антоненко, 2026. – 480 с.

Творчість Філіпа Рота – пігулка проти ідеалістичного сприйняття США. Попри всі старання тамтешньої масової культури з її багатомільйонними накладами неймовірних історій Коллін Гувер чи Ребекки Яррос, різноманітними кіношними супергеройськими сагами та історіями успіху попдів з народу, в цій державі не зникли альтернативні голоси, що говорять про справжню країну: із соціальною, гендерною, расовою нерівністю, низьким рівнем освіти, занедбаною політикою підтримки корінних народів тощо. Тож Філіп Рот створив політичний роман в жанрі альтернативної історії, написаний як його власні спогади, – такий собі мок’юментарі про антисемітизм у США.

В оригіналі «Змова проти Америки» вийшла 2004 року, за часів президентства Джорджа Буша (молодшого) – республіканця, якого часто критикували однопартійці за лояльність, наприклад, у питанні іммігрантів. Уявляєте, яким був би зміст роману, якби Рот писав його за якоїсь із каденцій Дональда Трампа? Цікаво, скільки разів автор подумки повторив: «А я попереджав!». В чому саме полягає його письменницька прозорливість? Події «Змови проти Америки» відбуваються з 1940 по 1942 рік. Європу охоплює полумʼя війни. В цей час у США стається кардинальна політична зміна: Франклін Делано Рузвельт програє президентські вибори «всесвітньо відомому героїчному авіатору Чарльзу О. Ліндбергу».

Влада опиняється в руках республіканців, які виступають за невтручання країни у війну в Європі. Ба більше, новий президент відкрито підтримує нацистів, отримує орден з рук Адольфа Гітлера та влаштовує в Білому домі прийом для Йоахіма фон Ріббентропа, міністра закордонних справ Німеччини. Прибічники Ліндберга розпалюють ненависть до євреїв, то вигадуючи програми з переселення, то провокуючи погроми. Дещо нагадує із сьогодення, чи не так? Всі ці події Філіп Рот подає через переживання єврейської родини з околиці Ньюарка, штат Нью-Джерсі. У «Змові проти Америки» дуже багато емоцій. Цей текст у Філіпа Рота вийшов максимально наелектризований почуттям несправедливості, нерозумінням безглуздя, яке коїться навкруги. Юний Філіп (в романі письменник навмисно уособлює себе з оповідачем) стає свідком родинних сварок, зміни сімейних ролей, глибинних перетворень близьких людей. Все це спровоковано політичними змінами, тобто крихкістю світу, яку так легко стоншити популістам і тиранам.