Друге свідчення: 5 дитячих книжок, які промовляють голосами зниклих і безмовних

2025-02-27 08:00:00 Валя Вздульська

Простори, люди та інші живі істоти зникають, але продовжують звучати в нашій пам’яті, стають нашим бекграундом, не припиняють формувати й скеровувати нашу культуру. Вони обертаються на культурні коди, на незагоєні рани, на мінус-простір, зрештою.

Під час війни ми як ніколи відчуваємо цей простір втраченого — можливо, як цілу паралельну реальність. Осмислювати її, давати їй другий голос, свідчити про неї — не просто обов’язок, а нагальна потреба, яка йде ізсередини.

У цій добірці ви прочитаєте про українські дитячі книжки, які свідчать про зниклих, ігнорованих чи забутих. У формі казкових пригод, дотепних оповідань і мистецьких малюнків вони ненав’язливо допомагають дітям дізнаватися про явища, важливі для нашої культури, автентичності та, зрештою, людяності.

П’ять вершин

Ольга Сілакова / Ілюстрації Лани Гусак. – Харків: «Крокус», 2024 – 36 с.

5+

Наприкінці 2024 року в харківському видавництві «Крокус» вийшла друком книжка-картинка, що розповідає про заповідник «Кам’яні Могили» на Донеччині. Видання гармонійно продовжує давнішню серію видавництва «Цікава Україна», в межах якої вийшли друком книжки про червонокнижних тварин України та про гору Говерлу.

 

Головний герой історії – лисеня, що народилося в заповіднику. Коли його мама вирушає на полювання, малюк лишається наодинці та вперше починає самостійно досліджувати навколишній світ. Він навідує вершини гір, що колись височіли над прадавнім морем, зустрічає журавлів, гадюк, ящірок, блукає серед ендемічних рослин, що ростуть тільки тут. Читачі мандрують разом із ним, знайомлячись з унікальною природою та неймовірними пейзажами заповідної місцевості.

 

В ілюстраціях Лани Гусак цей маленький затишний всесвіт міниться зеленими, жовтими, рожевими, золотими акварелями — кольорами життя, весни, ніжності, помаранчевої життєрадісності, сірої поважності прадавніх скель. Уся ця барвистість перетікає одна в одну, як хвилі ковили — у хвилі Азовського моря. Вона покликана передати красу й тріумф життя, а жовті зоряні відсвіти на синіх кам’яних бабах, що застигли мовчазною сторожею, — плинність і єдність крізь часи.

 

Ілюстрації в книжці наповнені ніжністю й трепетом наближення до таїни дикої природи та загадок прадавніх часів. І, дивлячись на них, безмежно тяжко усвідомлювати, що ця природна краса й історична унікальність відтепер живуть тільки на фотографіях і сторінках книжок: у серпні 2024 року російські окупанти знищили заповідник, улаштувавши на його території полігон. «П’ять вершин» — книжка, що зберегла красу, якої вже не існує, але пам’ять про яку стала частиною нашої національної пам’яті.

Нечиста сила

Іван Андрусяк / Ілюстрації Михайла Дунаковського. – Івано-Франківськ: «Маґура», 2024. – 136 с.

10+

Видавництво «Маґура» перевидало збірку оповідань Івана Андрусяка «Нечиста сила» 2020 року. Книжка складається з двох частин: у першій — чотири «вінтажні» оповідання про «капосних», а насправді звичайних дітей, що, як усі нормальні діти, роблять шкоду і змушують понервувати старших. Це дотепні й живі персонажі часів-до-гаджетів, це правдиві й безкомпромісні, виписані з лагідною іронією портрети дорослих і дітей. Від них віє ностальгією, безтурботністю та атмосферою журналу «Перець», і це останнє враження посилюється феєрично дотепними ілюстраціями карикатуриста й політичного сатирика Михайла Дунаковського.

 

Друга частина книжки об’єднує історичні оповідання про епізоди із життя ще малого Тараса Шевченка й уже зрілих Григорія Сковороди та Ніла Хасевича. Але в новому виданні з’являється також текст, якого не було в попередньому. І ця новела «Шмарката баба», на нашу скромну думку, виявляється чи не найпотужнішим твором у збірці.

 

Після смерті Сталіна 1953 року частині українців, що були заслані в концентраційні табори чи виселені далеко на Схід, дозволили повернутися додому. Возз’єднання такої сім’ї, що проживала в Косівському районі на Гуцульщині, й описує письменник. Історія розповідається від першої особи — від імені малого хлопчика, якого налякали «жахастиком» про «шмаркату бабу». За його «маленькими» клопотами й наївними запитаннями проступає зовсім інша реальність, немов світові влаштували інфрачервону рефлектографію. Під шарами дійсності проглядаються люди, яких «стерли», і відлунюють голоси, яких змусили замовкнути.

 

«Шмарката баба» завершується як святвечірнє оповідання, нагадуючи нам: навіть у найтемніші часи є місце надії й незбагненному диву.

 

Купити книжку

Лев у цирку не сміється

Ганна Булгакова / Ілюстрації Каріни Шуби. – Харків: «Ранок», 2025. – 32 с.

8+

«Історія західної думки, починаючи від Арістотеля, була також історією знецінення тварин», — констатує професорка політології Армель Ле Бра-Шопар у своїй грандіозній праці — «Філософському зоопарку». Ми як вид не просто використовували тих, хто не міг постояти за себе, але й повністю легітимізували таку експлуатацію.

 

Цирки з тваринами, контактні зоопарки, хутрова промисловість — відрижка часів, коли людина вважала себе вершиною творіння з правом розпоряджатися «менш досконалими» істотами. Книжка для дітей «Лев у цирку не сміється» в досить простий і прямолінійний спосіб допомагає дітям, які, можливо, ще не мали нагоди замислитися над ставленням до тварин, показати ситуацію з боку експлуатованих.

 

Сюжет історії простий: сорока-журналістка бере інтерв’ю в мешканців зоопарку: пантери, єнота, крокодила, мавпи, слона та інших. Усі вони — бранці, що мешкають зовсім не в реабілітаційних центрах, а в крихітних клітках задля розваг інших.

 

Бажання в тварин невибагливі: мавпеня прагне жити у своїй мавпячій родині, крокодил — зануритися в прохолоду річки, дельфін — полювати на рибку. Проте світогляд людей і закони суспільства змінити так важко…

 

«Лев у цирку не сміється» — корисна книжка для читання дорослими дітям. Вона допоможе розвивати емпатію, зокрема, не ігнорувати біль і страхи інших. Її можна використовувати на уроках і тематичних сторітаймах, присвячених екології, правам і гуманістичним цінностям. Важливо мати дорослий супровід у такому читанні, оскільки неможливо передбачити поріг емоційної вразливості кожної окремої дитини.

 

Купити книжку

 

Суничники

Юрій Сосницький, Яна Хоменко  / Ілюстрації Юрія Сосницького. – Київ: Час майстрів, 2025. – 64 с.

5+ (для читання дорослими дітям)

Уявіть собі яскраво-зелений червневий ліс, де буяння природи досягає свого апогею. Суниці червоніють під сонцем, зеленіють мохи, павутиння вгинається під росою, і, здається, от-от із трави вистрибнуть гноми чи ельфи. Якщо ви бодай раз відчували цю магію природних мікрокосмів, то й «Суничники» відгукнуться у вас із дітьми передчуттям чогось таємничого і казкового.

 

За сюжетом, малюк Жожо взявся нізвідки, немов упав з неба. Принаймні, його подружці-білці так і здалося. Цей крихітний хлопчик, схожий на гнома, шукає відповідей: звідки він узявся? Хто він? Якого він роду? Де його рідні?

 

Проте, щоб знайти відповіді на ці запитання, йому доведеться вирушити в мандрівку, уникнути небезпек і наважитися на щось справді божевільне.

 

Це книжка про пошук себе, про прагнення віднайти втрачений зв’язок і знайти те, що, здавалося б, зникло назавжди. Про можливість почути зникле й безмовне, коли до нього тебе кличе серце. Про неспокій, який веде до мети, про хоробрість, із якою виходять переможцями з найнебезпечніших ситуацій, а також про те, як це важливо — відчувати, що ти не сам.

 

Найкраще, якщо цю книжку читатимуть дорослі дітям, адже тут важливо не просто здолати обсяг і синтаксис, але й відчути спільність емоцій. А ще слід обов’язково розглядати та обговорювати разом ілюстрації, адже вони не просто атмосферні й емоційні, а й сюжетотворчі.

 

Купити книжку

Бузиновий цар

Ліна Костенко / Ілюстрації Вікторії Ковальчук. – К.: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2024. – 32 с.

3+

«А-ба-ба-га-ла-ма-га» перевидала легендарну книжку поезії для дітей «Бузиновий цар» Ліни Костенко з ілюстраціями Вікторії Ковальчук. Художниці не стало 2021 року, тож книжка — це ще й певною мірою данина пам’яті видатної мисткині.

 

Уперше збірка поезії про природу «Бузиновий цар» вийшла друком 1987 року у видавництві «Веселка», а 1990-го навіть мала англомовну версію. У новому виданні, порівняно з першим, змінено порядок віршів — їх упорядкували за порами року. Також змінилася обкладинка — на неї винесли ілюстрацію до вірша «Бузиновий цар».

 

Сучасна поліграфічна якість видання дозволяє повною мірою насолодитися мистецькими ілюстраціями Вікторії Ковальчук, роздивитися хитросплетіння ліній, найдрібніші орнаменти, делікатну мінливість відтінків на акварелях.

 

Як усі найкращі ілюстрації, малюнки Ковальчук можна «читати» як самостійні завершені візуальні тексти, у яких вона пропонує міфологічні інтерпретації створених Ліною Костенко образів. Використовуючи численні архетипні символи, ілюстраторка створює власну космогонію, у якій груша стає деревом життя, снопи в полі — райськими писанками, а Бузиновий Цар із дудою — українським Паном, що втілює хаотичну силу природи, але водночас і її гармонію. Найцікавіше, що зчитувати ці коди можуть як дорослі, так і діти, адже семантика архетипних образів сприймається інтуїтивно та часто вже знайома дітям із народних казок.

 

«У Ліни Костенко я знайшла стільки барвистих, глибоких метафор, сюрреалістичних порівнянь і асоціацій…» — розповідала в інтерв’ю 2020 року художниця.

 

Що ж, тепер ми знову маємо змогу насолодитися грандіозною взаємодією дитячої поезії Костенко з ілюстраціями Ковальчук. Ніде правди діти, в Україні майже не перевидають найкращих українських книжок-картинок XX століття — тих, які були виконані на високому мистецькому рівні. Хоча частина з них і зацифрована, вони все-таки не доходить до своєї цільової аудиторії — дітей. Тож увесь цей візуальний спадок просто «мовчить», невідомий чи забутий. З перевиданням «Бузинового царя» принаймні один із таких скарбів знову має шанс потрапити в дитячі руки.

 

Купити книжку

 

Оригінал статті на Suspilne: Друге свідчення: 5 дитячих книжок, які промовляють голосами зниклих і безмовних