Тривожний рюкзак тривіршів Вікторії Фещук
![Тривожний рюкзак тривіршів Вікторії Фещук Тривожний рюкзак тривіршів Вікторії Фещук](https://chytomo.com/wp-content/uploads/2023/12/feschuk_vika-1024x392.jpg)
Вікторія Фещук — письменниця, журналістка, учасниця письменницької резиденції у місті Кассель (Німеччина).
У жовтні цього року вийшла друком перша поетична збірка авторки — «182 дні». Історія створення та публікації заслуговує того, аби про неї написати. Спочатку вірш (чому саме «182 дні» — це вірш? дізнаєтеся в наступному абзаці) друкувався на особистих сторінках авторки в телеграмі та на фейсбуці. Потім, у лютому 2023, зʼявилася верстка німецькою, і лише в травні — українською. Зараз збірка українською є у вільному доступі в pdf-форматі. Розповідаємо про неї докладніше.
Книжку «182 дні» можна сприймати по-різному: як поетичний зін, як щоденник у віршах, як поетичну книжку-метелик і навіть як поему, адже усі 182 вірші — це одна історія, що охоплює доволі довгий проміжок часу і велику кількість подій. Однак сама авторка зазначає, що це — вірш-щоденник, який вона вела з 24.02.2022 по 24.08.2022.
За пів року авторці довелося чимало переміщатися в просторі. На початку збірки зазначено: «Текст створено за маршрутом: Київ — Луцьк — Демидівка — Київ — Львів Україна — Перемишль Польща — Демидівка — Київ Україна — Кассель Німеччина». І вже в першому вірші на нас чекають поспішні збори та потяг у західному напрямку:
день 1
вчасно схопити кота
триматись за стрічку новин
усю дорогу
Цей вірш — своєрідне запрошення до подорожі. От тільки яка її кінцева мета? І чи справді «182 дні» — книжка про мандри?
Отже, за збігом обставин, яка згодом перетворилася на концепцію, один вірш дорівнює одному дню. І кожен з них — це коротке резюме, в якому дивним чином уміщується надто багато переживань, страхів, злості. Наче в тривожний рюкзак. А часом вірші нагадують короткі новини. Саме ті, що ми споживали майже цілодобово в найперші дні в умовах воєнного стану. Але, відкинувши метафори та порівняння, маємо визнати, що ці вірші мають також абсолютно практичну мету: задокументувати найважливіше. Перші відчуття і перші страшні враження, адже лише вони є найбільш правдивими та чесними.
У цьому авторці допомагає форма: всі твори збірки — тривірші. Поетична мініатюра — жанр, який вимагає від автора бути особливо влучним в умовах жорсткої словесної економії. І Вікторії це вдається:
день 25
повернуло на весну та лелеки
ще досі не прилетіли
всуціль порожні гнізда
Триверсова будова віршів, лаконічність, сприйняття світу через споглядання природи — усе це нагадує японський поетичний жанр хайку. А наївні метафори поруч із жахіттями війни спонукають згадати поетичну манеру «Князя роси» Тараса Мельничука. Здогадку підтверджує пряме посилання на творчість поета так званого «витісненого покоління»:
день 163
рухатись мало
в такому густому повітрі передчуття
рухи причинно-наслідкові
Це далеко не єдиний випадок інтертексту: уже на самому початку збірки знаходимо згадку про роман Світлани Алексієвич:
день 3
по комендантській годині
зовсім не лишилось прокладок
у війни не жіноче обличчя
Апелювання саме до жіночого досвіду переживання війни — це також одна з характерних рис збірки, хоча і не визначальна. Насправді сутність книжки «182 дні» обертається навколо маршруту, що авторка дбайливо вказала на самому початку. І хоча в збірці майже немає прямих вказівок на геолокацію (окрім буквально трьох віршів), уважний читач безпомилково визначить, які вірші були написані в Україні, а які — за її межами. Й особливо теплими, сповненими споглядання та спокою (навіть коли весь світ перевернувся догори ногами) є перші 75 віршів, левову частку яких авторка писала на малій батьківщині.
Війни завжди були причиною вимушених переміщень. Починаючи з весни 2014 року, наша країна дізналася значення абревіатури ВПО. Цей колективний травматичний досвід, який набув величезних масштабів 24 лютого 2022-го, змусив переосмислити цінність дому.
Тож для мене збірка «182 дні» — це вірші про дім. Дім маленький, як-от смт Демидівка, та дім великий — вся Україна. Дім, атрибутами якого є милі серцю речі: домашнє вино в погребі, збитошний пес, який унадився красти яйця, смородинові листочки на крашанках, заквітчані, мов наречені, дерева. А також — пам’ять предків і землі, перед якою відступає навіть страх смерті:
день 19
звідси ближче до землі
ніж куди-небудь
тут і лишаємось
Оригінал статті на Suspilne: Тривожний рюкзак тривіршів Вікторії Фещук
Блог
90-ті, нульові й непокаране зло у романі «Хазяїн» Маркіяна КамишаМаркіян Камиш — добре відомий читацькій спільноті як сталкер і автор романів про Чорнобильську зону. У його новій книзі «Хазяїн» не буде Чорнобиля, але будуть ландшафти української Півн
У Харкові перейменували вулиці на честь Семенка, Йогансена й УшкаловаУ Харкові перейменують 48 вулиць та 3 станції метрополітену. Про це повідомили на сайті Харківської міської обласної адміністрації.
На мапі Харкова будуть зокрема такі вулиці:
вул. Гр
У Києві музей Булґакова знову облили червоною фарбою19 липня будівлю Київського літературно-меморіального музею Булґакова облили червоною фарбою. Про це музей повідомив на своїй фейсбук-сторінці.
«Замість поваги до закону, участі у грома
У межах всеукраїнського проєкту «Вільні читають українською!» вдалося зібрати близько 20 тисяч книжок для поповнення бібліотек та створення мобільних книжкових куточків у 6 деокупованих
У Мелітополі росіяни незаконно утримують журналістку Ірину ЛевченкоЖурналістку з Мелітополя Ірину Левченко незаконно утримують в одній з катівень у місті. Про це повідомило медіа «Новини Приазовʼя».
За словами сестри журналістки Олени Руденко, Ірину дв
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.