Привітики, мої мандрівнички… Темна відкривається.
Темна Гра відкривається повільно. Але красиво.
На сьогодні вже готові три візуали персонажів — як і тих хто просто промелькає в книзі, так і тих, хто стоятимуть на межі між світлом і тінню.
Але… Я публікуватиму їх поступово, разом із розділами. Щоб кожна поява була своєчасною, емоційною, наповненою змістом. Бо Темна Гра — це не просто сюжет. Це ритуал. Гравці не відкриваються одразу. Вони приходять тоді, коли настав їхній хід. Проте як деякі розділи вже готові та опубліковані, я опублікую їх раніше.
Тож поки що ви знайомі лише з Алісією, а тепер і з Незнайомцем, що випробовував Алісію. (Розділ2).
“Темрява всередині кімнати була м’яка, але глибока. Освітлення — тепле, приглушене, лише лампа на нічному столику кидала світло на крісло в кутку. Він сидів там. Силует — у темному костюмі. Обличчя в тіні.”
«Світло освітлює обличчя. А темрява — істину.»
Але повірте — далі буде ще глибше. Ще загадковіше. І ще небезпечніше. Залишайтесь поруч. Спостерігайте. Гра тільки починається…
З інтригою, Ваша Лірія Маєр❤️
Оригінал статті на Букнет: Привітики, мої мандрівнички… Темна відкривається.
Блог
СайленсПривіт) Заходьте почитати безкоштовну веселу детективну історію — “Сайленс”.
Цитата:
— Давно тебе не накривали сни про викрадення. Я справді повірив, що тобі захотілося смаженої совятини.
—
Важливо.Доброго дня.
Академія Дракхана. Місто Скелетів – уже добігає кінця, залишилося всього 11 розділів. Тому в мене є останній подарунок на цю книгу для тих, кому ця історія дуже сподобалася. Запрошую до свого ТгК каналу, посилання
Вітаю, любі друзі.
Сьогодні зранку я зловила чудову цифру – 20 000 прочитань на книжці Непокірна.
Це дуже приємно.
Уривочок для тих, хто тільки приглядається.
Я відступаю на крок, Данило заходить, зачиняє двері
Перша активністьАвтори, чого ви очікували коли почали писати свій перший твір? Особисто я взагалі нічого, ну знаєте, максимум 10 переглядів за весь час. Але що я бачу через 3 глави, 10 сторінок всього за місяць існування твору? 24 читання й
Нарешті глава 18+ ❣️Аж дивно, що не тридцята, правда?
— Дякую вам, — сказав я. — Не за сьогодні… За все.
Почувши ці слова, чоловік усміхнувся, дивлячись в нічне небо.
— Мені приємно це чути, — сказав, переплітаючи свої пальці
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.