«Один із останніх покоління шістдесятників»: у Києві попрощалися із письменником Валерієм…

2025-05-09 07:00:00 НСПУ

У Києві попрощалися з українським письменником, літературознавцем і перекладачем Валерієм Шевчуком, який помер у віці 85 років.

Про це повідомляє кореспондент Суспільного.

«Він був один із останніх цього покоління шістдесятників, яке починає ставати історією. Мені це страшно. Заспокоюю, що на небі в нього буде хороше товариство», — говорить його старша донька Мирослава Андрущенко.

Голова Національної спілки письменників Михайло Сидоржевський особисто познайомився із Шевчуком ще на першому курсі. Каже, що він значно вплинув на розвиток української літератури та прози ХХ-ХХІ століть.

«Валерій Шевчук поєднав у собі безперечно унікальний талант прозаїка і не менш унікальний талант історика, дослідника нашої минувшини. Він цікавий тим, що витворив власний письменницький космос. Це поєднання магії, містики, українського бароко. Його письмо надзвичайно пластичне та об’ємне. Ми досі не усвідомлюємо цієї втрати», — розповів Сидоржевський.

Письменниця Оксана Пахольська називає Шевчука одним із найбільших українських письменників за всі століття.

«Його не зрозуміли, його не почули. Він відродив славну Україну і дав їй змогу жити в новому часі. Це повністю змінило стереотипи російських і радянських наративів про Україну. Йому можна тільки подякувати», — вважає письменниця.

Про автора

Валерій Шевчук (1939–2025) — український письменник, літературознавець і перекладач, представник шістдесятників, який визнаний одним із фундаторів Житомирської прозової школи.

Його творчість охоплює різноманітні жанри — від історичної прози до літературознавчих праць. Відомий своєю здатністю поєднувати психологізм і готичні елементи в прозі, Шевчук також приділяв велику увагу дослідженню українського літературного бароко, створюючи переклади й адаптації давніх текстів.

У літературу Валерій Шевчук увійшов 1962 року паралельно з іншими письменниками-шістдесятниками завдяки публікаціям у журналі «Вітчизна» та в «Літературній газеті» (пізніше — «Літературна Україна»). Його проза не була схожа на тексти інших українських радянських письменників, які оспівували соціалістичні реалії. У 1970-х роках він потрапив до «чорного списку»: 10 років його не друкували.

Шевчук здобув популярність завдяки своїм романам та повістям, серед яких особливе місце займають твори «На полі смиренному» та «Дім на горі», які стали важливою частиною української літературної спадщини. Він також автор багатьох літературознавчих праць і публіцистичних статей, що досліджують розвиток української літератури та її місце в європейському контексті. Його твори перекладені кількома мовами, а його дослідження давньої української літератури мали значний вплив на сучасних літературознавців.

Шевчук отримав Шевченківську премію 1988 року за роман-триптих «Три листки за вікном». Крім того, він лауреат літературних премій ім. М. Коцюбинського, О. Копиленка, Є. Маланюка, І. Огієнка, Б. Певного, О. Пчілки. Шевчуку в 1999 році надали Орден Ярослава Мудрого V ступеня.

Упродовж своєї кар’єри Валерій Шевчук не лише писав, але й активно працював як викладач у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та ведучий історичних програм на Українському радіо. Він став відомим не лише завдяки своїй літературній діяльності, але й за свій внесок у популяризацію української культури та історії.

suspilne.media

Оригінал статті на НСПУ: «Один із останніх покоління шістдесятників»: у Києві попрощалися із письменником Валерієм…