Національна бібліотека імені Ярослава Мудрого святкує 155-річний ювілей

2021-03-05 08:00:00 НСПУ

3 березня 1866 року у Києві з’явилася перша міська публічна бібліотека, заснування якої відіграло важливу роль у розвитку освіти і науки. За свою історію книгозбірня 9 разів змінювала назву. Нині у фондах бібліотеки зберігається майже 5 мільйонів книжок. Її колекція є однією з найбільших та найцінніших у нашій державі. Про це повідомляє vechirniy.kyiv.ua.

Розташована у самому центрі міста, на початку вулиці Михайла Грушевського, вона більш відома киянам як Національна Парламентська бібліотека. Саме таку назву вона мала до 2016 року.

Заклад було створено рішенням царського уряду під назвою Київська російська публічна бібліотека. Багато істориків пов’язує її заснування з політикою русифікації, яку рішуче запроваджував уряд після придушення польського повстання (1863-64 років). Інші ж уважають, що до створення спонукала і низка інших обставин, зокрема активний розвиток освіти та науки у Києві. На той час у місті діяли 28 закладів освіти, університет, духовна академія та семінарія.

Серед меценатів міської бібліотеки були відомі київські діячі, серед яких губернатор Іван Фундуклей, граф Олексій Бобринський, купець Лазар Бродський. На момент відкриття фонди бібліотеки були скромними і нараховували 319 книг у 667 томах та 43 періодичних видання.

У перші 25 років своєї діяльності бібліотека не мала власного приміщення, тож змінила чимало адрес та неодноразово опинялася на межі закриття через фінансові труднощі. Ситуація змінилася лише у 1891 році, коли Київська міська публічна бібліотека перейшла у безпосереднє підпорядкування Державній Думі.

За 10 років обсяг фондів зріс до 30 214 томів. Історики та професори Володимир Юзефович, Іван Лучицький, юрист Микола Тулуб та онука архітектора Беретті-молодшого — Олександра подарували закладу від 3000 до 5000 книг. Важливий внесок у розвиток бібліотеки зробили і самі кияни, які час від часу здійснювали цінні поповнення книг та періодичних видань.

Завдяки ініціативі небайдужих містян, фонди бібліотеки почали поповнювати й україномовні видання, зокрема твори Тараса Шевченка, книги Михайла Грушевського та Івана Стешенка.

Незважаючи на важливу роль, яку відігравала бібліотека у житті міста, своє власне приміщення, яке сьогодні знайоме всім киянам, бібліотека одержала лише через 20 років.

За рішення спеціальної комісії було прийнято рішення про розташування бібліотеки поблизу затишного місця «Шато де Фльор», поблизу Царського парку — мальовничого місця, де любили проводити своє дозвілля кияни.

У 1909 році будівництву споруди передував грандіозний конкурс, де перше місце здобув Микола Шехонін, друге Павло Альошин, а третє посів їхній менш відомий колега — Микола Реутов. Проте жоден із проєктів видатних зодчих не був затверджений до будівництва через брак коштів, тому міська влада купила за 100 карбованців проєкт київського архітектора польського походження Збігнєва Клаве у стилі неоренесансу.

За 2 роки нове приміщення відкрили для відвідувачів. Окрасою споруди став не лише розкішний інтер’єр і величезна читацька зала, названа Олександрівською на честь царя Олександра ІІ.

Завсідниками бібліотеки були історик Михайло Грушевський, пілот Петро Нестеров, письменник Михайло Булгаков, а також чимало відомих професорів Київського університету.

Після більшовицького перевороту, назва бібліотеки часто змінювалася, а сам заклад перетворився на своєрідний центр радянської пропаганди, де було створений перший у країні кабінет марксизму та ленінізму…

Під час війни будівля тогочасної Центральної обласної бібліотеки імені ВКП (б) була сильно пошкоджена вибухами на Хрещатику та пожежею восени 1943 року. Дуже постраждали і книгосховища, чимало цінних книг було втрачено, близько 50 тисяч примірників рідкісних книжок та старовинних видань вивезли німці. Уважається, що за роки Другої світової війни втрачено близько 300 тисяч видань із фондів бібліотеки та близько 1 мільйона книжок з інших бібліотек Києва.

З 1957 року бібліотека стала називатися Державна республіканська бібліотека імені КПРС, за рік вона відкрила міжнародний книгообмін, а у 1980 році відкрили філіал закладу на Поштовій площі.

За часів незалежності розпочалася нова сторінка історії закладу, яка пов’язана з новою назвою та статусом Національної Парламентської бібліотеки. Наприкінці 90-х бібліотека однією з перших розпочинає застосовувати новітні цифрові технології та створювати електронні каталоги та книжкові бази.

Сьогодні Національна бібліотека імені Ярослава Мудрого є одним із провідних закладів культури, освіти і науки Києва та України. Нині у її стінах створений цікавий музей історії бібліотеки, де можна познайомитися з цікавими та маловідомими фактами установи, а також побачити багато унікальних, рідкісних видань та рукописні матеріали деяких відомих державних діячів, письменників та науковців.

Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»

Оригінал статті на НСПУ: Національна бібліотека імені Ярослава Мудрого святкує 155-річний ювілей