Марія Дружко. Рятівне коло традицій. Із циклу «Ми UA»

У сучасному динамічному світі іноді нам заважають вільно рухатися споконвічні традиції. Те, що сягає корінням давнини, передається з покоління до покоління час від часу стає на перепоні новому, гальмуючи світовий розвиток, зокрема і культурний, мистецький. Як же приємно усвідомити раптом, що саме завдяки оцим сивезним звичаям та строкатим фольклорним надбанням українці до сьогодні не втратили своєї автентичності. Як би там не пащекували сусіди-маразматики, що українців немає і не було, а ми й досі впізнавані у велелюдному Всесвіті через наші вишиванки, писанки, музику…
«Міцні традиції
українського народу не здолали ані царі, ані більшовицькі диктатори, – говорить
Іва Подольська, ще одна з гостей культурного медіапроєкту «Ми UA»».
Як журналістка, письменниця та перекладачка
Іва Подольська спілкується з великою кількістю цікавих митців та культурних
діячів, і не лише вітчизняних. Отож завдяки своїй творчій діяльності вона
знайомиться з культурами різних народів.
«Працюючи над
перекладами творів білоруського письменника і
політика Зянона Пазньяка, я багато чого довідалася про Білорусь, —
розповідає співрозмовниця. – Мені навіть випало побувати у цій країні кілька
років тому. Звичайно ж, боляче, що миролюбивих та інтелігентних білорусів
терористична рф утягує сьогодні до війни з нами».
Коли ж я поцікавилася, що заважає білорусам
протистояти разом із нами російській навалі, то почула у відповідь: «Якщо
проаналізувати історію двох наших народів, то виявляється, білоруси, на відміну
від українців, не мають традиції виборювати свою свободу як територіально, так
і культурно. Поряд із нашими козаками, гайдамаками, довбушами, Cічовими стрільцями аж до УПА у
білорусів за всю історію зафіксовано лишень одне повстання. Те саме стосується
і народних звичаїв. Наприклад, за радянських часів скрізь була заборона
релігійних свят. Отож, законослухняні білоруси не святкували Великодня.
Натомість ми потайки продовжували святити паски і малювати писанки, –
посміхається львів’янка».
Цікаво, але факт: наявність в усі часи дідуха
та писанок забезпечили нам сьогодні звільнення від ворожої облоги української
столиці та багатьох інших міст. А ті, хто 24 лютого не вірив у нашу перемогу,
точно не читають казок про козаків, не носять вишиваної сорочки.
Ще одна з давніх українських традицій – читати
книжки. З діда-прадіда українці були писемними, чим дуже дивували іноземних
дослідників. І сьогодні читання допомагає нам вистояти у Новітній Вітчизняній
війні, яка має не лише військовий, а також інформаційний та культурний фронти.
Як головна редакторка відомого дитячого щомісячника «Вечірня казка» Іва
Подольська вирішила підтримати культурну традицію навіть під час війни: «24
Лютого саме пішов до друку черговий номер «Вечірньої казки». Ми вирішили не
зраджувати традиціям – щомісяця наш журнал радує маленьких книголюбів добрими казками.
Сьогодні по всій Україні гинуть діти. Але ми переконані, що національні українські традиції порятують наш народ і цього разу».
nspu.com.ua
Оригінал статті на НСПУ: Марія Дружко. Рятівне коло традицій. Із циклу «Ми UA»
Блог
У Великій Британії видадуть фотоальбом «Український модернізм» Дмитра СоловйоваБританське мистецьке видавництво FUEL видасть друком фотоальбом «Український модернізм» Дмитра Соловйова. Про це повідомили на сайті видавництва.
У книжці вміщені світлини понад 120 об’
У Кракові оголосили імена переможців першого етапу VI літературної премії «Краків — місто літератури ЮНЕСКО» (Nagroda KMLU). Серед 26 відзначених авторів і авторок — українські письменн
В Одесі встановлять памʼятник Лесі УкраїнціВ Одесі у сквері на перетині Фонтанської дороги та проспекту Лесі Українки встановлять пам’ятник письменниці. Таке рішення ухвалили на сесії Одеської міської ради.
За рішення проголосу
Унаслідок ракетного обстрілу Харкова постраждали книгарня та склад видавництваВнаслідок ранкового обстрілу Харкова 18 квітня 2025 року постраждали книгарня «КнигоЛенд» та склад видавництва «Віват». Про це повідомили директор мережі книгарень «КнигоЛенд» Ігор Зару
Українські наївні мозаїки: відшуковування «чипсів» власної пам’ятіІм’я фотографа Євгена Нікіфорова стійко асоціюється з радянськими мозаїками. Раніше Читомо вже писало про його фотокнигу Decommunized: Ukrainian Soviet Mosaics, що вийшла у видавництві
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.