Мандрівка з ретро-Києва у шахтарські нетрі Луганщини: 4 нові українські романи

2025-02-04 08:00:00 Тетяна Петренко

Початок року — не найвдаліший момент для пошуку нових книжок, та й читачі саме мають час прочитати згадане у підсумкових топах і списках. Але видавничий процес не стоїть на місці. Два романи про Київ, один – про містечко на Луганщині й один про (несподівано) Павлоград – оглядаємо, що можна почитати з українських новинок.

Ця стаття підготовлена за підтримки Клубу Читомо. Доєднатися до Клубу можна на Патреоні або Buy me a coffee.

Тінь за тобою

Лілія Черен. Тінь за тобою. — Віхола, 2024 — 272 с.

 

Жанр ретродетективу продовжує розростатися й шукати своїх поціновувачів. До детективів Владислава Івченка, Дмитра Безверхнього, романів Богдана Коломійчука й Андрія Кокотюхи, не згадуючи вже про «Лазарус» Світлани Тараторіної, додаються нові книжки. Зрештою, поєднання детективного сюжету із сучасним запитом на київську старовину і перевідкриття української історії — виграшна комбінація.

 

«Тінь за тобою» — детективна історія з привидами, що розгортається в епоху 1920-х років. Корній — сирота з інтелігентної родини, що чимало поневірявся в революційні роки після втрати батьків і врешті опинився в карному розшуку. Але він не розшукуваний, він — детектив. Корній не має нічого спільного з новим робітничим класом, а на тлі своїх колег з карного розшуку справляє враження вразливого хлопчика, якого всі готові забулити через його інакшість.

 

Перше розслідування, на яке посилають Корнія, виявляє, що в нього є суперсила. На місці вбивства наш детектив бачить підозрілих жінок, які виявляються привидами (а точніше, за термінологією роману, сиренами). Поводяться вони як типові привиди, що не завершили чогось у житті й, відповідно, не можуть піти. Серед нових знайомих Корнія — його перше хлопчаче кохання, Ада. В роки революції дівчина врятувала Корнія, а сама пережила знущання і зґвалтування. Як бачимо, в Ади були серйозні причини залишитись у цьому світі.

 

Що робитиме ця напівпримарна компанія? Звісно, шукатиме серійного вбивцю дівчат, який їх душить і ґвалтує. Хто виявиться головним поганцем? Представники нової пролетарської сили, які, замість влаштовувати рівність і справедливість, почнуть користуватися перевагами свого нового становища.

Ґвалтувати жінок, виправдовуючись тим, що це всього-на-всього буржуазні шльондри, — дегуманізувати жертву є типовою поведінкою ворога в усі часи.

У підсумку маємо захопливе чтиво: вбивство на Солом’янці, київський ландшафт… Жанр роману дає змогу ідеологічного перепрочитання, хто насправді на початку століття був ворогом, а хто — своїм.

 

Купити книжку 

Дім з вежею через дорогу

Катерина Зінов’єва. Дім з вежею через дорогу. — Yakaboo Publishing, 2024. — 352 с. 

 

Іще один ретро-сюжет про Київ початку XX століття, який, однак, буде тільки частиною роману «Дім з вежею через дорогу». Ця книжка заримовує сучасну російсько-українську війну й революційні події в Києві сторічної давнини.

 

Основний сюжет цього роману відбувається в сучасності, а головним героєм стає колишній військовий Слава, який нещодавно повернувся до цивільного життя, втративши кінцівку. Він живе наодинці, на перетині Тарасівської й Саксаганського, ігнорує поради свого психіатра вживати таблетки й ходити на терапію, натомість систематично заливається спиртним, хоч і намагається не скотити до «статусу» місцевого алкоголіка. Втім, кого Слава дурить — чоловік без ноги в маленькому районному супермаркеті одразу викликає принизливе питання: «Вам як завжди?» До слова, якщо ви вирішите з’ясувати, як виглядає той самий дім з вежею, мусимо вас розчарувати: на розі Тарасівської й Саксаганського не існує такого будинку.

 

Поки Слава намагається впоратись зі своєю травмою, призвичаїтись до нової реальності, він помічає таємничу постать у будинку навпроти й отримує загадкові погрози. А далі життя зіштовхує його з історією одноногого гайдамаки з Києва першої чверті XX століття. Ця історія буквально витвережує Славу й змушує його шукати відповіді на питання про загадкового чоловіка. Він дізнається про Товариство Любителів Києва, яке зберігає всі київські таємниці, і починає розслідувати загадки минулого. Зрештою, історія гайдамаки відображує історію Слави, наче той — його закіптюжений образ у вінтажному дзеркалі. Тож, як ви здогадуєтесь, друга сюжетна лінія розповідає про чоловіка з ампутацією з XX століття і його рятівницю, лікареву дочку Ірину.

 

Ця загадкова історія стає для Слави сеансом психотерапії і подорожжю до власної травми.

І хоч трошки містики в цій книзі теж буде, основний її корінь — психологічний.

Романтично налаштовані кияни й киянки оцінять ідею про локальну києволюбську масонську ложу, що збирається в таємних кімнатах бібліотеки Максимовича. От де ховається справжній романний і романтичний потенціал!

 

Купити книжку

П’ять поглядів на весняний вогонь

Олег Поляков. П’ять поглядів на весняний вогонь. — Видавництво Старого Лева, 2024. — 392 с. 

 

Чи багато книжок про Павлоград ви знаєте? Тепер у нас є шанс зазирнути у шпарину його життя. «П’ять поглядів на весняний вогонь» — це історії 5 чоловіків різного віку і з різним досвідом, які живуть поруч і випадково перетинаються один з одним. Історії, які, наче навколо Світового дерева, крутяться навколо Кірпічного заводу. Саме кірпічного, не цегельного — зрештою, чи має нас дивувати такий неймінг, якщо більшість сучасних авторів обирають писати романи різними українськими говірками й робити їх фішкою (часто єдиною) своєї книжки? Однак, у випадку з Павлоградом йдеться не так про говірку, як про історії, побутову специфіку і ландшафт. Історії цієї книжки перегукуються за настроєм з романами Сергія Жадана та Артема Чеха.

Тут віє вітер дикого степу, відчувається приреченість і безнадія, але водночас — щемке почуття любові та провини довжиною в усе життя.

Серед цих історій — життєпис Фантомаса, хлопця, який умів найкраще з-поміж усіх ховатись, і закохався в мотоциклістку Марину — жінку, що через травму хребта підсіла на травку, а тоді й на важчі наркотики. Або історія юного Макса, який закохався у свою однокласницю Альбіну, граючи ще в школі з нею в рольову гру з прибиранням. Дівчину, що маскувала статки своєї сім’ї й вирішила його професійну долю. Це роми, що вигулькують то тут, то там — то лякаючи, то рятуючи, то постачаючи фатальну травку. Зрештою, це типові для кінця 1980-х і початку 1990-х інтер’єри й реалії — весільні сцени в місцевому ресторані, вкладання грошей в акції тощо.

 

Роман Полякова нагадує інтерактивний музей минулого. Власне, як і «Район “Д”» Артема Чеха. Історії й почуття героїв книжки застигають у прозі як комахи в бурштині. А наприкінці персонажів цього роману об’єднає один очисний весняний вогонь, а також невидимі нитки власних гріхів, бажань і жалів. Бо якщо є Світове дерево, витворення локальних міфів і героїв, має з’явитись і ритуальний вогонь.

 

Автор роману, Олег Поляков, помер, не дочекавшись друку своєї книжки. Можливо, порівняння цього тексту з музеєм спогадів і справді мали б для автора сенс, адже Поляков описує в романі своє рідне місто, здається, переповідаючи історії справжніх людей, але водночас перетворюючи їх на напівміфічних персонажів. Зрештою, тепер саме вони будуть спадати читачам на думку при згадці про Павлоград.

 

Купити книжку

 

Стахановський рух

Роман Буданов. Стахановський рух. — Темпора, 2024. — 496 с. 

 

Пригадуєте книжку «Гордість і упередження і зомбі», де в класичний текст Джейн Остін додали зомбаків? Виявляється, серед шахтарського ландшафту Луганщини упирям чи зомбі теж ведеться незле. «Стахановський рух» — це трилер про Схід України, який перегортає його воєнну сторінку, зіштовхує читачів з моторошною містикою, а також із не менш лячним контекстом повернення до щоденного життя колишніх ополченців та колаборантів.

 

Отже, мертві постають із могил, у повітрі чутно Клич, і це все має щось спільне зі зниклим науковцем і суперздібностями головного героя — Лео. Ласкаво просимо на Схід, у Юком на Луганщині, місто, яке знаходиться в безпосередній близькості від Стіни. Як і колись у «Грі престолів», Стіна відділяє цивілізований світ від наших ворогів. Різниця тільки в тім, що через стіну, як через дірку в кордоні, цілком можна торгувати наркотиками і проводити інші оборудки. Та й роль Стіни тут суто символічна, бо який порятунок можна чекати від цієї споруди, якщо ми живемо в епоху дронів, а всі шахти по обидва боки Стіни сполучені спільними комунікаціями?

 

Головний герой книжки, Лео, — екстрасенс. Точніше, він володіє ретрокогнітивними здібностями: може доторкнутися руками до предмета й пережити щось схоже на епілептичний напад, зчитавши спогади та емоційні переживання власника тієї самої речі. Той випадок, коли порпання в брудній білизні справді щось дає герою. І саме Лео з його специфічними здібностями наймають шукати зниклого вченого. Приїжджаючи в колись рідні місця, герой спостерігає, як сильно змінився Юком, бігає (інколи буквально) за привидами свого минулого і розслідує клубок екологічно-містичної катастрофи. 

У підсумку маємо жвавий текст, масонську ложу шахтарів, привидів минулого, яке насправді не минуло.

А разом із тим — абсолютно кінематографічний, місцями приємно іронічний і захопливий роман, де за фантастикою неявно й ненав’язливо проступає сутність Сходу. Естетика шахтарських «столовок», тонка гра з реаліями й міфами, локальний жаргон і флешбеки з довоєнних часів — якщо Чорнобиль свого часу став культовою локацією для створення художніх світів, Роман Буданов неабияк доклався до розбудови художнього потенціалу шахтарських поселень. 

 

Купити книжку 

 

Оригінал статті на Suspilne: Мандрівка з ретро-Києва у шахтарські нетрі Луганщини: 4 нові українські романи