Дві тисячі теплих слів або чому я пишу)

2021-10-26 01:32:47 Лаванда Різ

Дві тисячі теплих слів або чому я пишу)

Вітаю, мої любі! Сьогодні цей пост я присвячую вам – моїм читачам, це ода вдячності, бо нас вже трохи більше ніж дві тисячі, від чого моє серце радісно тьохкає та стискається. Трохи хвилююся, тому може вийти сумбурно)

 До письменництва кожен приходить по-різному: хтось, прочитавши історію та розчарувавшись фіналом раптом вирішує спробувати написати свою з хепі ендом, створюючи власний світ, а хтось тікає від болю. Як я… Є така порода болю, який ніколи не мине, його не позбутися, ти до нього звикаєш, бо нічого вже неможливо виправити. Але я знайшла спосіб, як рятуватися від нього хоч на деякий час – я стала ховатися в свої історії. В своїх книжках я вчила себе бути сильною. Тому мої героїні ніколи не втрачали віри, не опускали рук, не здавалися, повторюючи про себе «все буде добре». Своїми історіями я досі намагаюся надихнути читачів на віру в краще, бо якщо щиро сподіватися, що все буде добре – може статися диво. Зі мною вони траплялися. Коли моєму сину поставили страшний діагноз, затаврувавши інвалідністю, я думала, що я зламаюся. Але почавши писати – я потроху ставала іншою.

Я дуже самокритична людина, тому я довго сумнівалася чи можна комусь показати ці історії, не вірила, що їх буде хтось читати. Особливо довго вагалася йти на букнет чи ні, і коли у мене появилися перші підписники – я мало не ридала від радості. Дуже вдячна авторці Asteriya за її найперший коментар і моїм найпершим читачам – Вікторії Бойко, Яні Максимовій та Оксані Симчич, які досі залишаються зі мною.

Кожен новий підписник, кожен відгук додавав мені впевненості, і фарби мого світу ставали яскравішими, мій світ збільшувався…завдяки вам.  

Я дуже щаслива, що познайомилася з такою кількістю чудових людей, всі ви тепер мої натхненниці, мої порадниці, мої подруги, мої добрі друзі, бо серед моїх читачів є й чоловіки. Боюсь засмутити когось не назвавши, якщо почну перераховувати, бо для мене важливий кожен читач, навіть якщо ви жодного разу не озвалися – ви все одно підтримали мене, подарували мені свою довіру та поділилися теплом. Дві тисячі разів вклоняюся та подумки обіймаю кожного з вас, бо ви навчили мене …літати. Так, ви надали мені крила) Коли мені весело або сумно – я йду сюди, до вас. Коли мені є чим поділитися – я теж біжу сюди, до свого джерела наснаги.

Іноді мене називають танком, гугломовним графоманом, навіть фейком, кажуть, що мене хтось недолюблює з колег за те, що я багато пишу – вже пробачте, що я є, але я нікуди не піду, бо в мене тут родина, а я своїх не кидаю.

Я не краща і не гірша, я нікому нічого не хочу довести – я просто пишу душею, а як вже в мене це виходить – судити вам, мої любі читачі. Коли з’явилася можливість отримати статус комерційного автора – я за неї вхопилась, тому що зараз це мій єдиний спосіб заробити гроші, але я намагаюсь робити знижки, проводити розіграші в фейсбуці та надавати змогу безкоштовного читання найактивнішим читачам. Я завжди йду на зустріч, бо всі ми люди.

Додам вам ще трохи гумору наостанок. Моя найкраща подруга – це мій чоловік, але в цієї «подруги» є один недолік – він страшенно не любить ходити зі мною по магазинах) Я не водій, він в мені так і не народився, і в мене ніколи навіть бажання не виникало сісти за кермо. Коли я дивлюся, як мій чоловік проїжджає складне перехрестя – я б на його місці кинула кермо, заплющила очі та чекала коли все розсмокчиться або матюкалася б) Зате я вмію добре стріляти з рушниці, до речі теж «подруга» навчила. Я дуже люблю тварин, але котів найбільше, бо вони не бігають вночі, гавкаючи навколо будинку) Свою пухнасту натхненницю Хвеську я нещодавно запостила в Інстаграмі можете подивитися)

Я маю в планах ще багато історій і дуже сподіваюсь, що наша читацька родина буде лише збільшуватися. Ще раз ДЯКУЮ вам, що ви в мене є!

З любов’ю та повагою, Ваша Лаванда Різ!

Оригінал статті на Букнет: Дві тисячі теплих слів або чому я пишу)