«Віктор_Робот»: від мультфільму до книжки і навпаки

«Віктор_Робот»: від мультфільму до книжки і навпаки

Лавренішина Анастасія. Віктор_Робот. Щоденник збирача планет – Ранок, 2021 – 136 с.  

Дуже часто кінопродукти – байдуже, це фільми, мультфільми чи серіали – отримують книжковий супровід. Звісно, більше це поширено за кордоном, але поступово така практика приходить і до нас. Український мультфільм «Віктор_Робот», що розповідає про пригоди крихітного залізного механіка та дівчинки Віки, також має книжкове втілення. На глядачів, які придбають книжку, гадаючи, що це звичайна новелізація, очікуватиме дуже приємний сюрприз – це дещо більше і цікавіше.

На екрані

Мультфільм «Віктор_Робот» здолав довгий шлях до свого глядача. Як зазначає режисер Анатолій Лавренішин, перші ідеї, які потім переросли у повнометражний проєкт, виникли у нього ще 15 років тому. Чернетки довго чекали свого часу, обростаючи м’ясом ідей. Над сценарієм працювала також Анастасія Лавренішина, тому з певного моменту «Віктор_Робот» став сімейною справою. Мультфільм отримав державне фінансування: його створила студія анімації «Червоний собака»  за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Історія одразу припала до душі критикам та глядачам – отримав приз глядацьких симпатій Одеського міжнародного кінофестивалю у 2020 році, а національна премія кінокритиків «Кіноколо» назвала його найкращим анімаційним фільмом. 

 

Історія розповідає про світ далекого майбутнього. Класичний сценарій: Земля перенаселена, тому крутий винахідник Маркіян Гут будує штучну зоряну систему, яку називає Зоря́ною – на честь своєї коханої. Однак, система чомусь гасне, а винахідник зникає невідь-куди.

 

На його порятунок вирушає молодше покоління родини Гутів – син з дружиною та онука. Власне, на долю онуки Віки й випадають усі пригоди – батьки в історії виконують утилітарно-декоративну функцію (доставити Віку до пригоди й забрати Віку з пригоди).  Дівчинка знайомиться з крихітним роботом-механіком, якого називає Віктором. Разом вони потрапляють до дитячої версії похмурого кіберпанково-тоталітарного світу зламаних машин, де панує смуток і безнадія.  Полагодити механічних родичів Віктора, знайти зниклого Творця (так роботи називають Маркіяна Гута) та Зоря́ну – ось основні елементи квесту, які повинні пройти наші герої. Проте чи витримає їхня дружба такі випробування?

«Віктор_Робот» справляє потужне враження. Це справжнісінький візуальний бенкет. Мультфільм витворює фантастичну у всіх сенсах атмосферу: світ майбутнього одночасно і моторошний, і затишний. З найперших кадрів виникає бажання залишитися в ньому довше, щоб усе-все роздивитися. Картинка дуже деталізована: мальована анімація просто таки заворожує (коли ви востаннє бачили новий 2D мультфільм у кінотеатрі?). Майстри з «Червоного Собаки» розкішно поєднують мальовану анімацію з елементами комп’ютерної графіки. Солідний як для української анімації бюджет відпрацьовано на всі сто відсотків.

 

У мультфільму дуже гарні естетичні орієнтири. Багато-хто відзначає, що світ роботів нагадує комп’ютерну гру Machinarium. Вони справді дуже подібні. Окрім того, сінефіли точно впізнають у місті роботів риси «Метрополісу» Фріца Ланґа 1927 року. Також простежуються подібності з містом-руїною з манґи Юкіто Кішіри «Бойовий янгол Аліта» («Сни зброї»). Механічний соціум навіває спогади про мультфільм «Роботи» 2005 року, а сценарний закрут, що запускає історію, дуже схожий на початок «Короткого замикання».

 

До речі, про сценарій. Він у «Вікторі_Роботі» не такий плавний, як анімація. Відверто кажучи, якби мультфільм був вдвічі коротшим, він би сприймався значно краще. Темп основної частини просідає. «Віктору_Роботу» бракує драйву. Екшну б більше, пригод… І, можливо, чіткішої мотивації. Автори заганяють себе в пастку: якби «Віктор_Робот» був короткометражкою, глядачів би вразив шикарний візуал, а на дірки в сценарії вони б не встигли звернути увагу. Але 70 хвилин хронометражу не лишають такої лазівки: час роздивитися все і подумати буде. Те, що історія розрахована на дітей 8-9 років, не означає, що вона має бути аж настільки простою.

Значну частину часу відведено на музичні номери – «Віктора_Робота» можна назвати несподіваним мюзиклом. Музичний супровід, над яким попрацювали гурт «Dakh Daughters», Софія Байбакова, Антон Слепаков, Мар’яна Головко, Марко Галаневич і дитячий хор під керівництвом Альони Галай, добре створює атмосферу – у ньому вчуваються приємні космічні ритми з легким етноелектронним звучанням. Саундтреки цікаві, чіпкі, майстерно виконані. Пісня з мультфільму «мПола-ла-ла» отримала кінопремію «Золота Дзиґа» в номінації «Найкраща пісня». Однак тексти пісень не завжди можна чітко розчути, а вони ж повідомляють важливу для сюжету і сетингу інформацію.

 

Натомість творцям добре вдалися характери персонажів: вони не статичні, а проходять певну еволюцію. Мила, але спершу егоїстична та марнославна дівчинка Віка (вона навіть робота на свою честь назвала!) протягом історії переосмислює свою поведінку і ставлення до стосунків з іншими.

 

Ти не знаєш, що таке дружити? Це просто. Другий закон робототехніки: робот повинен підкорятися наказам людини. Це і є дружба. Усік?

 

Ось так Віка описувала ідеальну концепцію взаємодії на початку історії. Звісно, з часом від такого підходу не лишається і сліду. Робот Віктор теж не такий простий, як здається. Він не звичайна мила іграшка, а особистість, яка шукає своє призначення і мету в житті. Замість скніти на нудній роботі, він хоче йти за Мрією. Мова героїв також нівроку, хоча з нею автори часом передають куті меду. Навряд чи фраза «Мега-роботило всіх пороботило» настільки крута, щоб вводити кальку з російської. На щастя, вона у мультфільмі така одна (решта каламбурів вельми вдалі). Історію оживляють гарні голоси відомих українських акторів – Римми Зюбіної, Віктора Жданова, Василя Мазура, Богдана Бенюка, Анатолія Хостікоєва, Доктор Звука (Юрія Коваленка) і Сергія Солопая. Молода актриса Марія Аглоткова звучала дуже переконливо в ролі Віки.

На папері

Погляньмо тепер на паперову версію. Що ж ховається під обкладинкою книжки «Віктор_Робот. Щоденник збирача планет» Анастасії Лавренішиної, яка вийшла у видавництві «Ранок» за сприяння літературної агенції «Barabooka»? Точно не просто сценарій. Це одночасно й ориджин одного з важливих героїв мультфільму, і приквел, і лор-бук.

 

Збирач планет – це дідусь Маркіян, а книжка – його щоденник про часи, коли він іще не був дідусем. Щоденник потрапив до рук Віки та робота Віктора – і тепер вони разом читають про шкільні роки великого винахідника. Тоді Марко навчався у п’ятому класі, готувався до наукової олімпіади й страждав від мук першого кохання. Саме в цей час у голові хлопчака спершу зароджується ідея про робота-механіка, а потім вона переростає у концепцію створення штучної зоряної системи, яку він хоче подарувати коханій.

Допитливі читачі й читачки зможуть зазирнути за лаштунки світу «Віктора_Робота». Як зазначає в передмові авторка, під час роботи над мультфільмом у них із чоловіком з’явилося стільки ідей та концепцій, що лишати їх за облавком проєкту було неприпустимо. Тому письменниця «вирішила написати книжку, яка б стала легендою нашого всесвіту та своєрідним приквелом до мультфільму». Окрім того, «Щоденник збирача планет» робить з Маркіяна Гута живу людину, а не «дідуся з машини», яким він був у мультфільмі.

 

У книжці є все, що потрібно для юних шанувальників фантастики: пригоди, підліткові хвилювання, підступи, карколомні ідеї … і наука. «Щоденник збирача планет» – своєрідна спроба розказати дітям про те, як влаштовано наш всесвіт. Така собі «Астрофізика для наймолодших».

 

Воно й не дивно: до роботи над книжкою долучилася астрофізикиня Тетяна Скороход. Книжка приємно збалансована: не навантажуючи читача фізикою (ми гуманітарії, ми б відчули), авторка правдоподібно описує хвилювання молодого науковця (не впевнені, що саме п’ятикласника, бо Марко здається трохи старшим, але точно молодого і точно науковця). Це історія про мрії та про те, що коли ти справді докладаєш зусиль для їх здійснення, ніщо не зіб’є тебе зі шляху.

 

Хотілося б сказати, що книжка «Щоденник збирача планет» – український варіант «Зоряного шляху», де героїв на нові звершення мотивує жага до знань, а всі подвиги здійснюються в ім’я людини та прогресу. Проте ні. Поки що цей титул зберігається за «Сапієнсами» Володимира Арєнєва (також, до речі, видавництва «Ранок»). Всесвіт «Віктора_Робота» – як фільму, так і книжки – містить недоречний містичний елемент, а саме – Потік, названий у словничку наприкінці книжки «богом, творцем Всесвіту». Хоча «Віктор_Робот» цієї гіпотези зовсім не потребує.

 

Історія про людей та роботів позбавлена магії, а зведення безміру космосу до божества нічого не дає, ще й наповнює частину пісень госпельними обертонами.

 

 

Книжку приємно тримати в руках: красива обкладинка, круглі кутики, закладка лясе… Що ще треба маленькому книголюбові? Ілюстратор Toll de Lavr, який працював і над мультфільмом, щедро прикрасив видання схемами робота і зоряних сиВікстем. Історія робота Віктора і його людисьок – дуже приємна, хоч і не позбавлена недоліків. Приємно, що тепер стало на один фантастичний світ більше. То читати чи дивитися? Звісно, в ідеалі – і те, й інше. Але скажемо від себе: книжка краща. Тут і історія цікавіша, і жаги до відкриттів більше.

 

Матеріал створений у співпраці

 

Купити книжку

 

Оригінал статті на Suspilne: «Віктор_Робот»: від мультфільму до книжки і навпаки

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Поетична книжка української авторки увійшла в список читаня від Forbes

Дебютна поетична збірка перекладачки Оксани Максимчук “Still city” увійшла до переліку рекомендованого літнього читання від Forbes.
«У своїй першій збірці англійською мовою американка у

«Казку про калинову сопілку» Оксани Забужко видали у формі артбуку

Видавництво «Комора» перевидало «Казку про калинову сопілку» Оксани Забужко у форматі артбуку. Про це видавництво повідило Читомо.
Нове видання доповнене ілюстраціями художниці Олі Стрю

У США вийде книжка Оксани Луцишиної Love Life

У серії Українського наукового інституту Гарвардського університету вийде роман Оксани Луцишиної Love Life («Любовне життя»). Про це повідомили на фейсбук-сторінці університету.
Роман н

Професор Єльського університету перерахував $20 тисяч на навчання українських захисників

Американський філософ, професор Єльського університету Джейсон Стенлі перерахував Фонду компетентної допомоги армії «Повернись живим» $20 000, які отримав за роботу почесним професором

Оголосили лавреатів американської премії The Carnegie Medal

Американська бібліотечна асоціація оголосила лавреатів щорічної літературної премії The Carnegie Medal. Про це повідомляється на сайті асоціації.
Книжка The Berry Pickers («Збирачі ягод

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"