Від закарпатського живопису до харківських фасадів: 5 нових мистецьких видань

2024-11-12 08:00:00 Анастасія Денисенко

Нові українські мистецькі видання пропонують погляд на прояви нашої художньої культури, підсвічуючи її багатогранність і витривалість. Книги про Закарпатську школу живопису, історію театрального костюма, харківську архітектуру та розвиток українського дизайну переносять у світи, де художні традиції і сучасні тенденції переплітаються, формуючи новий культурний обрій України, яка зберігає свій унікальний голос і стиль.

Закарпатська школа живопису

Київ: Національний музей «Київська картинна галерея», 2024 — 120 с., іл.

 

На виставці «Закарпатська школа живопису», що пройшла в Національному музеї «Київська картинна галерея» влітку, було представлено понад 100 робіт з приватних колекцій, збірок аукціонних домів та самих художників. Виставку супроводжує каталог, який зібрав усі ключові експонати: від ранніх робіт засновників школи Адальберта Ерделі та Йосипа Бокшая до сучасних творів, що втілюють її естетичну спадщину.

 

Закарпатська школа живопису — один з унікальних напрямків українського мистецтва, що сформувався в першій половині XX століття і здобув визнання за майстерність у поєднанні локального колориту із західноєвропейськими мистецькими традиціями. Засновники школи — Адальберт Ерделі та Йосип Бокшай — навчалися у європейських академіях мистецтв та створили художнє середовище, яке дало початок цілій мистецькій традиції. Ця школа відома тяжінням до яскравих кольорових акцентів, які відображають світлі, насичені барви природи Закарпаття навіть у похмурих пейзажах. Пейзажний живопис став домінуючим жанром, як у роботах таких майстрів, як Антон Кашшай та Золтан Шолтес, так і у творчості нових поколінь художників.

 

Це видання — можливість зануритись у світ закарпатського живопису, де основою художнього вираження є колір, немов наповнений сонцем. Навіть у пізньоосінніх і зимових пейзажах Бокшая простежується яскрава палітра, що підкреслює колорит регіону. Закарпатська школа вирізняється також близькістю до західноєвропейських мистецьких течій, які гармонійно вплинули на її стилістичні особливості, роблячи закарпатський живопис своєрідним і водночас універсальним. демонструє різноманіття жанрів і стилів, зокрема портрети, натюрморти, фольклорні мотиви та абстрактні форми.

Альбом «Закарпатська школа живопису» відкриває перед читачами світ закарпатських художників з їхньою неповторною манерою і відчуттям кольору, що виходять за межі радянської академічної школи та її догм. Пейзаж «Дорога вздовж річки», як і численні інші твори, асоціюється з творчістю Сезанна — живопис виконаний пастозною технікою, яка створює густі фактурні мазки. У таких роботах відчувається надійний український ґрунт, що живить цю школу, надаючи їй глибокої автентичності.

 

Твори Антона Ерделі, зокрема весняні пейзажі, пронизані легкістю повітря, яке, здається, вібрує в унісон із дзвонами карпатських церков. В каталозі ми знайдемо і міські пейзажі, і сільські мотиви, вже пронизані урбаністичними елементами.

 

Каталог також містить портрети, переважно селян, із гуцульськими атрибутами. Гаврило Глюк, Золтан Шолтес, Федір Манайло й Андрій Коцка є представниками пошуків і трансформацій, через які проходили митці цієї школи. Їхня спадщина впливає навіть на нефігуративні роботи таких нонконформістів, як Євгенія Кремницька та Володимир Микита, які продовжують досліджувати й осмислювати закарпатську тематику крізь формалістичні експерименти.

 

У каталозі відчутний хронологічний розрив між ранніми поколіннями та сучасними митцями, які прагнуть зберегти й розвинути дух експерименту закарпатських майстрів 1970–1980-х років, вносячи свіжий погляд у розвиток цього мистецького напряму. Видання дає можливість поглибити розуміння цього самобутнього мистецького напрямку і дає контекст для осмислення ролі Закарпаття в українському та європейському мистецтві.

 

Літопис українського дизайну №2

Київ: ist publishing, 2024. — 184 c., іл.

 

Це вже другий випуск журналу, який ставить перед собою мету досліджувати й документувати історію та розвиток українського дизайну. Тут розкриваються ключові етапи, які вплинули на формування візуальної ідентичності країни, і представлені роботи як сучасних дизайнерів, так і класиків українського графічного мистецтва. Особлива увага приділена періодам зламу, таким як 1990-ті роки, коли дизайн став важливою частиною нової культури незалежної України.

 

Перший випуск розлетівся, як гаряча перепічка, далі команда планує зробити ще 10 випусків, після чого — скомпонувати велике англомовне видання. 

 

Видання насичене ілюстраціями та прикладами робіт, що підкреслює різноманітність підходів українських дизайнерів. Воно стане корисним не лише для фахівців, але й для широкої аудиторії, яка цікавиться культурою і мистецтвом України. Це видання — важливий внесок у збереження та популяризацію національного дизайну, що відображає його значення на глобальному рівні.

«Літопис українського дизайну» надає детальну хронологію та приклади, які ілюструють розвиток українського дизайну протягом багатьох десятиліть. В одній з глав, наприклад, йдеться про творчість дизайнерів 60-х років, коли відбувався сплеск експериментів з графічним оформленням та індустріальним дизайном. На зображеннях у книзі представлені унікальні зразки плакатного мистецтва, графічних оформлень книг, а також предметів побутового дизайну, таких як меблі та промислові вироби, які набули популярності в той час.

 

Ще один важливий приклад стосується періоду 1990-х років, коли після розпаду СРСР український дизайн почав розвиватися в умовах економічних і культурних змін. У книзі можна знайти приклади логотипів і брендів, які сформували візуальний код пострадянської України. Це стосується і робіт відомих дизайнерів, які активно сприяли становленню української ідентичності через дизайн.

 

Видання висвітлює як ключові моменти минулого, так і сучасні тенденції українського дизайну, пропонуючи глибокий і багатогранний аналіз його еволюції.

 

Серед тем другого Літопису: життя та роботи Василя Єрмілова, шрифти Ermilov та Jermilov, кампанія «Ukraine NOW», неочікуваний промисловий дизайн від авіаційного завода «Антонов» — «кравчучка», перегоновий автомобіль «Київ-Спорт та інше», портфоліо дизайнера Слави Потієвського, застосунок Reface та спалах iBlazr.

 

Купити видання

Український театральний костюм ХХ-ХХІ ст. Ідентичність, контекст, ландшафт

 

статті: Б. Жарінов, Д. Клочко, Т. Руденко, Б. Поліщук ; упоряд. Т. Руденко, Б. Поліщук. — Львів ; Київ ; Харків : ГО «Галерея сценографії» ; Музей театрального, музичного та кіномистецтва України ; Видавець Олександр Савчук, 2024. — 132 с. : 122 іл.

 

Це видання, що розкриває глибину і складність українського театрального мистецтва крізь призму сценічного костюма, підкреслюючи його художню цінність і суспільне значення. Збірка статей, упорядкованих хронологічно, переносить читача в різні періоди розвитку українського театру, зокрема в часи авангардного руху, коли ескізи стали самостійним мистецьким жанром. Як один з прикладів прояву мистецького аспекту в ескізах авторка статті Діана Клочко розповідає про антирадянський підтекст деяких ескізів, в якому червоний колір трансформується з імперського символу на критичний коментар щодо радянської політики.

 

Кожен розділ розкриває нові грані мистецтва театрального костюма, від натхненного новаторства Вадима Меллера до модернізації українських традицій Анатолем Петрицьким, а також демонструє еволюцію ідей, які впливають на українську сценографію до сьогодні.

 

Окремий розділ присвячений ескізам Петрицького та Меллера, що відзначаються не лише майстерністю виконання, а й новаторським підходом до руху та динаміки. Наприклад, Меллер розробив ескізи для постановок Леся Курбаса, в яких активно експериментував із рухом і пластикою тіла, демонструючи авангардну свободу від традиційних меж. Своєю чергою, Петрицький осучаснив українське мистецтво, синтезуючи авангардні практики з національним колоритом, зокрема у вишуканих оперних ескізах, які, за спогадами сучасників, він сам ретельно перевіряв під час вистав.

 

У книзі також представлені роботи сучасних студентів, що показують зв’язок поколінь і наступність традицій. Усі ці мистецькі твори ретельно зафіксовано у фотографіях, що не лише увійшли до видання, але й доступні для перегляду на сайті Галереї сценографії, а також у фондах Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.

 

PDF версія

Фасади. Харків

Максим Розенфельд. Харків: Асса, 2024 — 208 с., іл.

 

Книга Макса Розенфельда Харків. Фасади — це візуальна й літературна мандрівка архітектурною спадщиною Харкова, яка крізь фіксацію фасадів зберігає пам’ять про місто, що втратило чимало унікальних пам’яток. Видання стає живою картиною харківської архітектури, а водночас — роздумом про значення спадщини для культурної ідентичності. Розенфельд, який виступає тут і автором, і художником, обирає особистий підхід до кожного об’єкта, акцентуючи на особливому моменті в житті будівлі, відображаючи її у найбільш знаковому стані. У світлі втрати таких архітектурних символів, як Держпром, ця книга постає як важлива ланка між минулим та майбутнім Харкова, нагадуючи про силу архітектурної пам’яті.

 

Перше видання книги з’явилося у 2017 році й охоплювало 50 будівель, однак нова версія — значно глибша. В ній представлені не лише споруди, а і їхні творці: 11 видатних архітекторів, серед яких Олексій Бекетов, Мойсей Гінзбург та Олександр Жепєшевський. Розенфельд приділяє увагу стилю кожного з них та впливу, який вони мали на міську забудову, водночас демонструючи, як їхні проєкти стали невіддільною частиною харківської культури. Багато цих будівель досі прикрашають вулиці міста, хоч і зазнали суттєвих пошкоджень під час обстрілів, а Лютеранська кірха була повністю зруйнована, що робить книгу важливим архівом культурної ідентичності.

Видання, яке вміщує тексти українською та англійською, містить детальні графічні реконструкції будівель кінця ХІХ — початку XX століть, а також інтерактивні мапи, що допоможуть легко знайти описані об’єкти. «Харків. Фасади» запрошує дослідити історичне серце Харкова, перетворюючи звичайну прогулянку містом на захопливе знайомство з його архітектурною душею.

 

Купити книжку

Мистецький арсенал. Колекція

Київ: Державне підприємство «Національний культурно-мистецький та музейний комплекс “мистецький арсенал”», 2024 — 422 с., іл.

 

Видання «Мистецький Арсенал. Колекція» — це ретельно продумана збірка, яка відображає багатогранність і значущість мистецької спадщини України. Книга розкриває різні аспекти колекціонування та музейної діяльності: від археологічних артефактів, знайдених під час розкопок на території Мистецького арсеналу, до сучасного мистецтва, яке комплекс цілеспрямовано зберігає й досліджує. Зібрані твори формують унікальну колекцію, яка демонструє різноманіття українського мистецького надбання та культурної ідентичності.

Особлива увага в книзі приділяється ролі сучасного музею в Україні та його місцю в суспільстві. У виданні підіймаються питання про те, як інституція може підтримувати культурний розвиток та пам’ять про минуле, а також як музейні зібрання формують і захищають колективну ідентичність. Це стає особливо актуальним у контексті війни, яка внесла нові виклики у діяльність музею, посиливши значення безпеки й оцифрування колекцій.

 

«Мистецький Арсенал. Колекція» не лише документує історію й сучасність українського мистецтва, а й нагадує про його фундаментальну роль у формуванні національної пам’яті та протистоянні загрозам знищення культурного надбання.

 

Переглянути онлайн

 

Оригінал статті на Suspilne: Від закарпатського живопису до харківських фасадів: 5 нових мистецьких видань