✨❄️❄️ Уривок з твору+візуал❄️❄️✨
З цими словами мій захисник зривається з місця і йде через натовп прямо до цього мерзотника. Вони про щось говорять, потім він врізає йому прямо в ніс. Той у нокауті падає. Гера нахиляється і щось повідомляє на вухо, його противник старанно киває, показуючи, що все зрозумів.
— А ти завжди заступаєшся за незнайомих? — питаю, коли красень повертається до мене.
— Чому незнайомих? Сьогодні ми зустрічалися з тобою двічі: перший раз на ковзанці, а другий — коли ти врізалася в мене на повороті коридору, — підморгує мені, — і зауваж, обидва рази ти падала, а я тобі допомагав.
— Це тонкий натяк на те, щоб я подякувала? Ну, тоді дякую.
— Нема за що. Що ти робиш завтра ввечері?
— Ти не повіриш, готуюся до свого весілля…
— Вау… начебто молода ще. До чого такий поспіх? Чи не за того роздовбая виходиш заміж, який тобою опікувався на ковзанці?
— По-перше: не твоя справа. А по-друге, твоя дівчина теж не подарунок, — ось так… ну, бісить мене його Барбі, що тут поробиш?
— Адже я тобі подобаюся, правда? — схрещує руки на грудях і відкидається на спинку стільця.
Підсуваюсь до нього якомога ближче і нахиляюся так, щоб наші обличчя були на одному рівні. Тягнуся до його вуха і пошепки солодко вимовляю:
— Так само як я подобаюся тобі…
Потім підіймаюся з-за столу, і задоволена своєю перемогою, збігаю геть від нього.
Книгу прочитати можна ТУТ.
Оригінал статті на Букнет: ✨❄️❄️ Уривок з твору+візуал❄️❄️✨
Блог
Зимова казкаНарешті я закінчила свою готичну казку.
Ту, яку хочеться розповідати холодними зимовими вечорами, коли тиша стає глибшою, а тіні здаються ближчими. Казку, у якій темрява визирає з кожного кутка і ніби спостерігає за нами.
Ректор чекає на вас. Негайно.Всім привіт. До прем’єри моєї нової книги про футбол, логіку та справжню дружбу залишилося всього 10 днів.
Чи замислювалися ви, що буває, коли четверо студентів наважуються переписати правила гри, за якими університет
Візуалізація до розділу 29Щойно я відчинила двері, як завмерла на порозі.
Кімната не була порожньою. Вона була заповнена солодким, п’янким ароматом квітів, але під ним, тонкою невловимою ниткою, відчувався інший запах. Терпкий, дорогий, із нотками
Іноді мене питають, чому між розділами або книгами бувають паузи. Чому я не пишу часто й багато.
Відповідь проста й складна водночас: для мене книга — це не просто текст. Це деталі. Логіка подій. Причини й наслідки.
Інтерв’ю з авторами після “Так” від видавництваВсім привіт!
Можливо, хтось вже чув, що я, разом з Дмитром Євтушенком, Тетяною Овчінніковою, Ангеліною Александренко та Анею Прокопович, зібралися разом, щоб написати спільну книгу.
П’ять різних авторів та п’ятнадцять
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.