Сьогодні о 20°° продовження “Сліз короля…”

Сьогодні о 20°° продовження “Сліз короля…”
“Сльози короля, посмішка королеви”
будуть виходити
щопонеділка, середи та п’ятниці
о 20°°
На другий день після прибуття мені наносили цілу діжку теплої води, а капітан приніс красиву, хоч і простеньку, сукню з тонкої в обліпочку тканини.
— Час! — єдине слово, яке він при цьому сказав.
Все власне було зрозуміло без зайвих слів. Я прийняла ванну, якщо так можна висловитися про плескання в діжці, зняла мої звичні та зношені майже в мотлох штани з тунікою і вбралася в сукню капітана. Ну, зрозуміло, що не капітана особисто, а ту, що він приніс.
Вже через пів години, навіть волосся не встигло як слід висохнути, у двері постукали й в каюту увійшов Леко. Він глянув на мене і важко зітхнув.
— Пора! Всі вже на борту, — сказав він пригніченим голосом. Мені захотілося підійти та обійняти його. По суті, він хороша людина, хоч і пірат. І видно, що по-справжньому за мене переживає. Тож я так і зробила — підійшла й обняла його. Коли я розімкнула обійми, мені здалося, що він зараз розплачеться. Але він зумів взяти себе в руки.
— Ходімо! — сказав він, по-зрадницькому шморгнувши носом. — Я буду поруч скільки зможу. Буду перекладати.
— Дякую, рідне серце! Ти — хороша людина! — сказала я йому. — Не здумай підставлятися через мене! Все буде добре! Не хвилюйся!
Коли я вийшла на палубу, сонце хилилося до заходу. Небо було дивним! Воно буквально горіло вогнем! Сонце ніби поринало в ціле море кривавого золота. Я ніколи раніше не бачила подібного!
Задивившись на цю красу, я не відразу звернула увагу на групу чоловіків, що стояли на палубі та статечно потягували вино з чудернацьких високих келихів, закушуючи невідомими мені фруктами й, здається, солодощами. Мене ця картина чомусь змусила посміхнутися. Можливо, тому що в наших краях вино п’ють з великих грубих чаш (а іноді, особливо відморожені мої родичі, з черепів ворогів), щоб запити жирне м’ясо. Так воно краще засвоюється. Це не тому що ми такі дикі, а тому що у нас все підпорядковано раціональним діям. Країні, яка постійно змушена воювати, не до манірної дурної розкоші. Особливо, її правителям. Якби моя бабуся була якоюсь там світською дамою, яка хизується своєю блакитною кров’ю, моя країна була б вже не моєю.
Дякую усім, хто мене читає!
Читаємо тут.
Оригінал статті на Букнет: Сьогодні о 20°° продовження “Сліз короля…”
Блог
Оголосили програму літературної сцени фестивалю «Виделкаfest»З 25 по 27 липня в Одесі триватиме третій фестиваль української культури «Виделкаfest». Однією з центральних подій стане Літературна сцена, у програмі якої — понад 30 авторів і авторок,
Українці 2025 року більше скаржаться на порушення закону про мовуУ першому півріччі 2025 року до уповноваженого із захисту державної мови надійшло 1410 звернень громадян — на 348 більше, ніж за аналогічний період 2024-го. Про це повідомили на сайті с
В інтернеті не втрачають спроб збувати книжки з рф і білорусіУ червні 2025 року Держкомтелерадіо зафіксував понад 400 випадків розміщення забороненої видавничої продукції російського та білоруського походження в українському інтернет-просторі. Пр
Від атаки рф на столицю пошкоджений склад «Нашого Формату»Унаслідок російської ракетної атаки по Києву вночі з 3 на 4 липня пошкоджений склад книжкового видавництва та інтернет-магазину «Наш Формат». Про це повідомили на фейсбук-сторінці видав
На фестивалі «Протасів Яр» презентували меморіальний проєкт на честь братів РатушнихПлатформа «Меморіал» у співпраці з Характер.медіа презентувала спецпроєкт «Ратушні. Легенда про Лицаря і Друїда». Про це Читомо повідомили представники «Меморіалу».
Спецпроєкт — меморіа
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.