Революції, повстання та заборонене кохання: 5 нових історичних романів

2025-07-01 22:00:00 Анастасія Герасимова

Вікторіанська Англія з її марнославством та нерозумінням природи кохання, провінція в Китаї кінця XIX століття, охоплена повстанням, боротьба за незалежність США, Україна у вогні масштабних суспільно-політичних зсувів часів УНР, Париж за Великої французької революції — важливі події стають основами для літературних творів, від яких не можна відірватися. Нас манить минуле як своїми загадками, так і можливістю пошукати відповіді на ті питання, які бентежать нині. 

Тож зібрали пʼять нових історичних романів, які перенесуть в різні епохи, країни та міста зі швидкістю найкращої машини часу.  

Ця стаття є частиною спецпроєкту «Вітрина новинок 2025», створеного за підтримки Фундації ЗМІН у партнерстві з Міжнародним фестивалем «Книжковий Арсенал».

Вайлди: роман на п’ять дій

Луїс Баярд. Пер. Н. Ференс. — Ще одну сторінку, 2025. — 352 с.

Читання роману Луїса Баярда можна порівняти з тихою, душевною розмовою з близькою людиною, яка відкриває тобі подробиці й таємниці приватного життя. Таке собі підглядання за згодою. Луїс Баярд береться переповісти історію родини Оскара Вайлда, видатного ірландського прозаїка та драматурга, засудженого й увʼязненого у Великій Британії за гомосексуальність, точніше, «грубу непристойність». 

 

Але в центрі уваги автора не сам Вайлд, а його дружина Констанс. Луїс Баярд пропонує змістити фокус зі страждань та поривань Оскара на обставини життя жінки, яка фактично утримувала родину, вірила у те, що будує щасливу сімʼю з двома чудовими синами, доглядала свекруху, не помічаючи численних зрад чоловіка. У вирі всіх турбот, ще й відвідування лекцій, формування власних поглядів на роль жінки в суспільстві Констанс віддала перевагу ідеалізму, а не суворій реальності стосунків з Вайлдом. 

 

Прозріння прийде до неї під час літнього відпочинку у Норфолку 1892 року. В їхній орендований будинок постійно приїжджатимуть гості, зокрема туди завітає лорд Альфред Дуглас — блудний син відомої аристократичної родини, поет і… коханець Оскара Вайлда. В атмосфері напівнатяків, випадкових жестів і світських розмов минатиме серпень.

 

Констанс, свідома того, що одружена з генієм, якому дозволено більше, ніж простим смертним, змирилася зі спанням в різних кімнатах, відсутністю фізичної близькості з чоловіком. Але ця стримана, розумна, талановита жінка не зможе пробачити Вайлду суспільного осуду, який тавром ляже на неї та їхніх спільних синів — Сиріла та Вівіяна. 

 

«Усі ці роки я керувався бажанням стерти ту пляму, повернути, якщо це можливо, через якийсь свій вчинок ім’я, покрите нині неславою в нашій країні», — писатиме старший, Сиріл, що загине під час Першої світової війни. Вівіян залишиться сам. Як привид минулого у його житті знову зʼявиться лорд Альфред Дуглас, щоб підштовхнути до думки про те, що творчість дає можливість змінити реальність. На підтвердження цього автор роману «Вайлди: роман на п’ять дій» подасть фінал, який розчулить, адже всі заслуговують на щастя — навіть легендарні постаті, що вже давно залишили цей світ. 

Купити книжку

Мала

Едвард Кері. Пер. Я. Базалій. — Лабораторія, 2025. — 496 с.

Роман «Мала» британського письменника Едварда Кері — белетризована біографія легендарної мадам Тюссо, скульпторки, засновниці музею воскових фігур, який працює й нині. Вважайте це найбільшим і найголовнішим спойлером, адже автор побудував оповідь про пригоди Анни-Марі Ґросгольц, народженої у невеликому селі в швейцарському Ельзасі 1761 року, так, що ледь не до останніх сторінок книжки її доля видаватиметься надто химерною, щоб різко змінитися, ще й в сторону іншої країни, міста та успіху. 

 

Роман написаний у формі щоденника головної героїні. Тут слова супроводжуються малюнками, адже мистецтво — це те, що допомагало Марі пізнавати світ і водночас ховатися від його несправедливості. 

 

«Я народилася з любові. — розповідає дивовижна жінка. — Любов, яку мої батько й мати мали одне до одного, назавжди відбилася в мене на обличчі». За словами Марі вона мала специфічну зовнішність з великим носом та підборіддям. «Наслідок того, як їх сполучено, виявився трохи незграбним, ніби я виставляла напоказ більше плоті, ніж мені особисто належалося», — підкреслює вона. Але «малою» її прозвали через низький зріст. Все згадане вище не завадило Марі прагнути в житті справедливості, ставити перед собою цілі й досягати їх. 

 

Загалом атмосфера книжки Едварда Кері доволі похмура, навіть готична. Дійсно, чого чекати від XVIII століття з його війнами, низькім рівнем життя простих людей, не аристократів, брудом навіть таких романтизованих міст, як Париж… Так-так, Марі опиниться у Франції. Втративши батька, маленькою дівчинкою вона потрапить до відлюдника — доктора Курціуса, майстра воскових фігур, який виготовляв копії частин людського організму для шпиталю міста Берн. Не витримавши такого химерного сусідства, мати Марії піде з життя. Дівчинка залишиться геть сама. Але доктор Курціус зробить її своєю помічницею. Їхня дивна ідилія триватиме не довго. Курціусу та Марії доведеться тікати від боргів до Парижа за порадою французького письменника Луї-Себастьєн Мерсьє і ледь не самого Жан-Жака Руссо. 

 

В столиці Франції на героїню чекатиме складне життя служниці, перебування при королівському дворі, перше кохання, вогонь й терор революції. Серед усього цього Марі зберігатиме любов до людей, волю до свободи та справедливості й прагнення побудувати власне незалежне життя. Тож в Едварда Кері вийшла цікава, атмосферна історія про те, як попри випробування залишатися хазяїном/хазяйкою власної долі. 

Купити книжку

Кассандра курить папіроси

Анна Безпала. — Темпора, 2025. — 376 с. 

Перед подорожами в далекі країни, пропонуємо помандрувати до зимового Києва 1918 року, коли щодня відбувалося стільки подій та доленосних для країни змін, що місяць видавався роком. Анна Безпала написала динамічний роман з яскравим історичним тлом та персонажами, серед яких вигаданих набагато менше, ніж реальних. Анатоль Петрицький, Михайль Семенко, Павло Тичина, Симон Петлюра — їх та інших знакових особистостей української культури, політики, науки й навіть тогочасного бізнесу зустрінете на сторінках книжки. 

 

За сюжетом наша сучасниця Леся, переховуючись в підвалі батьківського будинку під час повітряної тривоги, знаходить загадкову коробку. Вона «була із брудно-сіруватого матеріалу, а на кришці її хтось, виглядало, домалював маленькі сонця та місяці дивних форм, що наче заплутувались одні в одних і сплітались у сузірчасті гілки». Серед старих папірців дівчина побачить стос сторінок — щоденник Наталії Федорівни Горовської, який охопив період з 9 по 22 січня 1918 року. Тож поки триватиме чергова російська атака, Леся читатиме про пригоди студентки пʼятого курсу Медичного інституту, яка мріє займатися психіатрією, що на той час було доволі зухвалим наміром для жінки. 

 

Бувши прихильницею незалежної України, на початку січня Наталія сподівалася, що «місто таки піднімається, прокидається до своєї українськости». Попри криваві вуличні бої з більшовиками, повстання на заводі «Арсенал» надія на силу УНР та вплив її лідерів іще жевріла… Перед Наталією постане знайомий нині багатьом з нас вибір: залишитися у Києві чи поїхати з міста, щоб далі будувати карʼєру деінде.  При цьому наша героїня повністю захоплена роботою у психіатричній клініці, пише наукову роботу за унікальним випадком шизофренії колишнього високопосадовця Олександера Владиславовича Сухобруса. Пообіцявши пацієнту вивезти його з родиною з Києва, Наталія візьме на себе непосильне зобовʼязання та стане випадковою повіреною у їхніх справах. Головною героїнею керуватимуть добрі наміри, але молода жінка не помітить, як стане жертвою чужих маніпуляцій.

 

Наталія рятуватиме поранених, ходитиме на секретні зібрання, поринатиме в атмосферу богемного Києва, стикатиметься зі складними морально-етичними конфліктами, які часто супроводжують людину, що живе під час масштабних суспільно-політичних зрушень, і, звісно, заковуватиметься. 

 

В цілому у Анни Безпалої вийшов захопливий історичний роман, в якому авторка проводить паралелі із сьогоденням, демонструє тяглість певних проблем, розвʼязання яких залежить від багатьох чинників, але передовсім — від особистого вибору: бути чи не бути українцем. Із зауважень: в тексті забагато Києва. І таке буває. Сторінки рясніють згадками про ті чи інші вулиці, будівлі. Наче авторці хотілося скласти чіткий маршрут Наталії, щоб читач міг ним пройтися. Для тих, хто нині в столиці, це актуально. Але ж книжка вийде за межі міста, продаватиметься по всій країні, тож читач зі Львова чи Одеси може просто втомитися від назв, які для нього жодного сенсу не несуть. Іще одна річ, наявність якої радше заплутує, ніж додає книжці родзинки,  — примітки. Спершу спробуйте зрозуміти, від чийого імені вони написані. Коли збагнете, готуйтеся до внутрішньої дискусії щодо того, як далеко може сягнути майбутнього у своїх пророцтвах Кассандра…         

Купити книжку 

Тортури з ароматом сандалу

Мо Янь. Пер. О. Калюжний. — Книголав, 2025. — 586 с.

Структурно, ідейно та образно «Тортури з ароматом сандалу» — найскладніша книжка нашої добірки, що й зрозуміло, бо йдеться про роман лауреата Нобелівської премії. Мо Янь створив яскраве полотно, в якому складна історія Китаю подається крізь оптику людських доль, бо що, врешті, перше без другого. Відправною точкою роману є затримання Сунь Біна — ватажка Боксерського повстання мешканців провінції Шаньдун проти німецьких колоністів. З кожним розділом, то поринаючи в минуле, то зосереджуючись на подіях під час арешту, письменник розкриває передумови тих чи інших подій, обставини, за яких формувалися характери персонажів. 

 

Роман «Тортури з ароматом сандалу» має кількох оповідачів. Це дає можливість читачу оцінити майстерність Мо Яна, який фактично під однією обкладинкою вмістив історичний, любовний і соціально-психологічний романи.

 

За любовну лінію відповідає Мейнян — місцева красуня, донька від першого шлюбу Сунь Біна, колишня акторка, а потім — дружина мʼясника і коханка повітового судді. Соціально-психологічна частина належить вже згаданому ватажку повстанців. Сунь Бін колись був оперною зіркою, чоловіком, який пишався своєю бородою. Але сваволя китайських чиновників, жорстокість німців зробили з нього народного месника. Носієм історичної памʼяті, зберігачем звичаїв, хоч і моторошних, у романі є Чжао Цзя — легендарний кат, свекор Мейнян, який буде змушений вигадати особливо жорстоку страту для Сунь Біна. 

 

Так, непросто. Події «Тортур з ароматом сандалу» відбуваються в кінці XIX століття. Мо Янь не романтизує минуле, тому вразливому читачу може бути складно впоратися зі сторінками, на яких описано поїдання собачих лап чи вичавлювання людських очей під час страти. Проте маєте бути готові до того, що автор може швидко відійти від історичної правди на користь магічного реалізму, в якому повстання перетворюється на оперу, а його ватажок — на соліста чи то фарсу, чи то героїчного епосу. 

 

Стиль Мо Яня має чимало візуальних і звукових елементів. У книжці сцени суду чи страт переплітаються з ліричними описами сценічного співу, травматичними переживаннями та рефлексіями. Письменник кожним рядком доводить, що світ «грає і карає» одночасно. За таких умов знайти гармонію в житті по-справжньому важко. Загалом доля Сунь Біна показує, що гідність, талант і прагнення самовираження можуть бути придушені холодною жорстокістю історії. Тому герої, на жаль, вмирають, як би не хотілося вірити у зворотне. 

Купити книжку

Дівчина на ім’я Самсон

Емі Гармон. Пер. К. Семенюк. — Віват, 2025. — 512 с.

«Мені хотілося бути воїтелькою, як Яїль — жінка, яка вбила могутнього воєначальника й визволила свій народ з-під гніту й утисків. — пояснює головна героїня роману Емі Гармон. — Але передусім мені хотілося звільнитися». Взявши за основу історичний факт, за яким Дебора Семпсон зі штату Массачусетс видала себе за чоловіка, щоб вступити до лав Континентальної армії під час Війни за незалежність США, авторка вміло поєднала його з художньою вигадкою. Вийшла щира, захоплива книжка з центральною персонажкою, якій симпатизуєш і співпереживаєш з перших сторінок. 

 

Варто зазначити, що вихід «Дівчини на ім’я Самсон» в Україні супроводжувався критикою якості перекладу. Видавництво обіцяло виправити помилки. Ми ж, часто читаючи книжки у форматі робочих файлів ще до коректури та останніх редакторських вичиток, зосередимось на художній цінності та письменницькій майстерності його авторки, які помітні, якщо, звісно, вони є, з перших сторінок. 

 

Власне, в таланті Емі Гармон можна не сумніватися. Український читач мав змогу познайомитися з її творами, наприклад, романом «Що знає вітер», для якого характерне занурення в історичний контекст та емоційність. «Дівчина на ім’я Самсон», створена з великою повагою до джерел і ніжністю до персонажів, продовжила низку успішних книжок авторки, які стабільно стають бестселерами у США. 

 

Емі Гармон детально відтворює побут революційної Америки — від занедбаних хатин до армійських таборів, від сурової праці служниці до обов’язків солдата. І що важливо — акцентує на обмеженій ролі жінки в суспільстві. Тому «Дівчину на ім’я Самсон» можна сміливо називати феміністичною прозою. 

 

Оповідь ведеться від першої особи — Дебори Самсон. З раннього дитинства вона мусила виживати, працюючи служницею, аж поки не опинилася в родині Томасів, в якій було десять синів. Інших людей Дебора дивувала не тільки своїм високим зростом та зовнішністю, а й невтомною жагою до знань, пригод і подорожей. «Я була дитиною, коли мене віддали в служниці, але це справило на мене неабиякий вплив, запалило в душі вогонь обурення та протесту», — писатиме вона. Це полумʼя жінка пронесе крізь своє неймовірне життя, в якому буде як боротьба за ідеали вільної Америки, так і справжнє кохання. 

Купити книжку

 

Оригінал статті на Suspilne: Революції, повстання та заборонене кохання: 5 нових історичних романів