Премія Читомо 2025 оголосила короткий список

2026-01-06 08:00:00 Читомо

6 січня Премія Читомо, яка має на меті підсвічувати діяльність тих, хто змінює книговидання України і робить українську літературу дедалі видимішою у світі, оголосила короткі списки. 

«Робота журі цього разу не наштовхнулася на якісь значні суперечності. Наші погляди на те, хто має бути серед фіналістів премії, виявились доволі подібними, і це свідчення того, що усі учасники короткого списку справді достойні там бути, а їхня діяльність протягом року була помітною, і не лише в Україні», — наголосив цьогорічний голова журі, випусковий редактор і керівник громадської організації Читомо Олександр Мимрук. 

 

«Цьогоріч особливо показово, що серед прагнень і досягнень номінантів з коротких списків — утримання і розширення читацької авдиторії. Це найбільш відчутна проблема ринку, вирішення якої є завданням як профільних інституцій, так і дієвців культури. Напевне, саме спроможність залучати і гуртувати нових (та й наявних) читачів визначатимуть яким буде книговидання в Україні. Минулий рік показав, як це непросто, особливо на тлі кризових явищ, які лише поглиблюються в умовах війни. І саме тому їхні досягнення видаються особливо вартими відзначення», — зазначає співзасновниця Премії та представниця оргкомітету Ірина Батуревич.

 

Головний партнер премії 2025 року — Міжнародний фонд «Відродження». Також премія Читомо проводиться у співпраці з Франкфуртською книжковою виставкою. Грошова винагорода переможцям складатиме 150 000 грн у кожній з номінацій. 

 

Одне з номінованих видавництв у категорії «Трендсетер» також отримає Спеціальну відзнаку Frankfurter Buchmesse, що передбачатиме окрему нагороду від партнера премії — Франкфуртської книжкової виставки. Таку відзнаку має можливість отримати будь-який номінант із категорії «Трендсетер» довгого списку Премії.

 

Короткий список Премії Читомо у 3-х номінаціях 

 

Трендсетер видавничого ринку

 

• Видавництво «Віват» (Vivat Publishing LTd)

Засноване 2013 року в Харкові, видавництво Vivat наразі у трійці найбільших українських видавництв за обсягом накладів і кількістю виданих назв. Асортимент видавництва охоплює художню й нонфікшн-літературу, видання для дітей і підлітків. Окрім цього, Vivat розвиває і мережу фізичних книгарень: станом на жовтень 2025 діє 17 крамниць, 9 із яких відкрилися впродовж 2025-го. У своїй видавничій стратегії Vivat орієнтується на перетворенні бізнесу в комплексну культурну інфраструктуру – мережі книгарень, медіаплатформ, клубів, фестивалів, партнерств і авторських подій. 

 

• Видавництво «Komubook» (Komubook Publishing House)

Видавництво, що вперше в Україні запровадило спільнотну модель краудфандингу, де читачі не лише фінансують книжки, а й впливають на вибір авторів. Завдяки цьому процес стає прозорим, демократичним і зосередженим на якості перекладу та відборі текстів. Його мета – видання перекладів ключових світових авторів, раніше відсутніх українською. Iз 2016 року, завдяки кураторському відбору книг, акценту на канонічній світовій літературі та високим стандартам перекладу, Komubook сприяє розширенню українського літературного простору, формує читацькі смаки, зміцнює українську мову як мову інтелектуального та художнього дискурсу та сприяє подоланню російського впливу та демонструє, що спільнота може інвестувати в розвиток української культури та безпосередньо впливати на її майбутнє.

 

• Книгарня Сенс (Sense Bookstore)

Книгарня «Сенс» розпочала свою історію наприкінці 2021 року на Арсенальній у Києві, згодом відкрилася на головній вулиці столиці – Хрещатику, а минулоріч «Сенс» з’явився і у Івано-Франківську. Наразі Сенс – це не лише книжкова крамниця, а й простір для важливих книжкових подій: презентацій книжок, читацьких клубів, дискусій, виставок, музичних виступів, тематичних вечірок і навіть ярмарків. Щомісяця у книгарні «Сенс» на Хрещатику зокрема відбувається близько 25 подій, через зручне розташування книгарня стає місцем десятків зустрічей щодня, а вітрини, стилізовані під окремі видання стають ще одним інструментом промоції читання і заохочують зайти до крамниці. Попри війну, книгарня «Сенс» змогла стати справжнім осередком української культури, стала впізнаваним брендом, який формує довкола себе активну спільноту читачів та культурних дієвців.

 

• Український інститут книги (Ukrainian Book Institute)

Український інститут книги – державна установа при Міністерстві культури України, заснована 2016 року, яка реалізує державну політику у книжковій галузі та долучається до творення української культурної дипломатії за кордоном. Наприкінці 2024 року УІК запустив програму державної підтримки єКнига, в межах якої вісімнадцятирічні українці мають право отримати 908,4 грн від держави на придбання книжок. Станом на 1 грудня 2025 за програмою єКнига допомогу на придбання книг отримали 231 554 вісімнадцятирічних. За кошти програми було придбано понад 410 тисяч книг. Це наразі єдина з “є-Програм”, по якій ведеться статистика придбаних за кошти програми товарів.

 

• Школа творчого та професійного письма Litosvita (School of Creative and Professional Writing Litosvita)

Школа творчого та професійного письма Litosvita заснована 2013 року в Києві. Litosvita систематично проводить курси про літературу. Залучає для цього висококваліфікованих лекторів – літературознавців, критиків, письменників, викладачів університетів (Ростислав Семків, Віра Агеєва, Богдана Романцова, Ярина Цимбал). У такий спосіб лекції від найвідоміших професіоналів сфери доступні широкому колу слухачів. Litosvita проводить «Підліткові літературні школи», на яких розповідають про те, як читати із задоволенням та користю, як стати букблогером.

 

Для дітей, чиї батьки служать у лавах ЗСУ, участь безплатна. 2025 року на безплатній основі участь узяли 52 дитини. У Litosvita є власний Книжковий клуб, до якого за рік долучилися понад 1300 слухачів. Із 2023 року курси Litosvita з літератури відвідали понад 2000 людей. Найпопулярніші – програми з української літератури, адже з початком повномасштабної війни в українців посилився інтерес до свого. Завдяки курсам і Річній програмі на полицях книгарень зʼявляється більше книжок. Із 2013 року понад 200 випускників видали свої рукописи.

 

Амбасадор української книги

• Андре Штьор (André Störr), генеральний директор видавництва Friedrich Mauke Verlag, Німеччина, Ваймар, Facebook

Генеральний директор видавництва Friedrich Mauke Verlag (Німеччина, Веймар). Із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Friedrich Mauke Verlag рішуче підтримує Україну. Видавництво, що спеціалізується переважно на європейській історичній художній літературі, стало відомим, завдяки численним перекладам творів сучасних українських авторів німецькою мовою. Зокрема, FM Verlag переклало одні з найважливіших творів на тему російсько-української війни, наприклад, «Доцю» Тамари Горіха Зерня, «Я перетворююсь» Володимира Вакуленка та багато інших.

 

Половину книжкового асортименту видавництва (7 з 18) складають українська воєнна проза та дитяча література. Окрім того, за німецький переклад «Доці» FM Verlag також отримало Спецвідзнаку премії Hotlist 2025 (Німеччина) та перемогло у читацькому голосуванні. Видавництво рішуче позиціонує ці твори як важливу частину сучасної європейської літератури, що робить великий внесок у формування позитивного іміджу України серед німецькомовних читачів.

 

• Галина Крук (Halyna Kruk), українська письменниця, перекладачка, Facebook

Галина Крук – українська письменниця, перекладачка, докторка філософії, викладачка європейської та української барокової літератури у Львівському національному університеті імені Івана Франка, амбасадорка української літератури. Її тексти перекладені понад 30 мовами. Поетична збірка «Lost in Living» 2025 року вийшла у фінал премії PEN America Literary Awards. У 2024 Крук стала лавреаткою Премії Гріффіна: вперше була відзначена поетична збірка, повністю присвячена темі війни.

 

Упродовж 2024-2025 років Галина Крук взяла участь у понад 60 міжнародних літфестивалях, конференціях, книжкових виставках у США, Франції, Німеччині, Індії, Швеції та ін, що супроводжувалися ефірами на національних радіо цих країн та в медіа. Галина Крук відіграє важливу роль і в комеморації письменників, чиє життя забрала Росія – їхні історії, роботи та імена звучать на культурних заходах в усьому світі.

 

• Клаудія Дате (Claudia Dathe), німецька перекладачка, координаторка проєктів в Університеті Тюбінгена, одна з ініціаторок об’єднання Translit, Facebook

Одна з найвідоміших перекладачок з української мови на німецьку, координаторка проєкту, присвяченого літературному перекладу, в Тюбінгенському університеті, промоутерка української літератури в Німеччині. Уже понад 20-річна перекладацька діяльність Клаудії Дате суттєво змінила рівень видимості української літератури у німецькомовному просторі, зробивши її помітною не лише серед фахових кіл, а й серед широкої читацької аудиторії. Їй вдалося відкрити українські твори широкому колу читачів (а відтак переконати великі німецькі видавництва у тому, що це варто видати), зокрема йдеться про видавців Suhrkamp, Haymon, Wieser Verlag.

 

Вона зробила чимало для створення перекладацької інфраструктури: сприяла появі нового покоління перекладачів із української на німецьку. Перекладачка регулярно бере участь у дискусіях, публічних читаннях і фестивалях у Німеччині, де представляє українських авторів. Клаудія Дате збільшує видимість української книжки за кордоном не лише через переклади, й, зокрема, через нещодавній масштабний проєкт «Українська бібліотека» (Ukrainische Bibliothek), створений спільно із Танею Малярчук.

 

• Олег Коцюба (Dr. Oleh Kotsyuba), директор друкованих та цифрових публікацій в Українському дослідницькому інституті Гарвардського університету, головний редактор онлайн-журналу «Критика», Facebook

Реалізував низку ініціатив, спрямованих на популяризацію української культури, зокрема, створив онлайн-платформи для публікацій Інституту за понад 50 років, а також для журналу Harvard Ukrainian Studies. У 2021 році він запустив нову книжкову серію «Гарвардська бібліотека української літератури», в межах якої вже опубліковано 10 томів української літератури в англомовних перекладах.

 

Ще одним важливим проєктом є база даних Ukraïnica, запущена у 2022 році. Вона надає інформацію про переклади української літератури англійською мовою й містить інструмент для створення навчальних програм, що сприяє інтеграції українських джерел у дослідження. З метою розширення кола фахових перекладачів з української, 2024 року Олег Коцюба бере участь в організації Літнього інституту перекладу України, започаткованого Канадським інститутом українських студій (CIUS), Українським інститутом Гарварда (HURI), Українськими студіями Кембриджа та іншими партнерами.

 

• Юлія Козловець (Yuliya Kozlovets), директорка Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал», Facebook

Із 2019 року – координаторка Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал», а з часу заснування фестивалю (2012) була незмінною кураторкою дитячої програми. Після повномасштабного вторгнення міжнародна співпраця у літературній сфері лише посилилася: «Книжковий Арсенал» організував та курував спеціальні програми та окремі події на фестивалях та ярмарках, сприяв участі українських авторів, дизайнерів, ілюстраторів, видавців у програмах та проєктах партнерів, організовували виставки, перформативні події, в тому числі в співпраці з українськими партнерськими інституціями у 30 країнах.

 

Серед найпомітніших ініціатив – День України в Челтнемі (Велика Британія, 2022), виставкові проєкти та події навколо них в межах Болонського книжкового ярмарку в 2023–25, спеціальна програма для видавців з України та сусідніх країн на Франкфуртському книжковому ярмарку в 2022–25 роках. Її діяльність сприяє видимості українського книговидання, зокрема через міжнародний конкурс «Найкращий книжковий дизайн» та участі у програмі CELA для перекладачів з 11 європейських країн. Юлія працює в міжнародних експертних радах та виступає на конференціях із книговидання, а до її голосу прислухалися іноземні партнери.

Книжкова ініціатива з промоції читання

1. Всеукраїнський радіодиктант національної єдності (Nationwide radio dictation of national unity)

Радіодиктант національної єдності – традиційна щорічна загальнонаціональна акція, що відбувається в День української писемності та мови. Акція триває з 2000 року, що свідчить про її тяглість. Щороку до акції долучаються учасники з усіх областей України та десятків країн світу – Китаю, Канади, США, Польщі, Австралії, Лівану тощо. Радіодиктант має сталий міжнародний вимір: його пишуть у закордонних університетах і культурних центрах. У 2024 році до нього долучилося понад 700 тис. людей, а понад 10 тисяч текстів надійшло на перевірку з 30+ країн. У 2025 у радіодиктанті брали участь і учасники діаспори, це ще раз підтверджує його об’єднавчу функцію, надто у часи повномасштабної війни, коли мільйони українців опинилися поза межами країни.

 

• ГО Літературна платформа «Фронтера» (NGO Frontera Literary Platform), Website

Літературна платформа «Фронтера» формує в Луцьку стале середовище, де література стає основою міжсекторальних зв’язків, інклюзії та культурної дипломатії. Команда платформи інтегрує літературу в життя громади – однойменний міжнародний фестиваль, клуби («Місто читає», гастроклуб «Читаємо ложками»), театральні формати («Вірші.Хліб.Вино», «Хованка») та майбутній простір «Дім Пако». Разом із ГО «місто.ребут» «Фронтера» провела аудит і впроваджує рішення для доступності культурних локацій, задаючи новий стандарт інклюзивності.

 

Літературний фестиваль у Луцьку 2025 року зібрав понад 2,5 тис. відвідувачів із 5 країн. «Фронтера» також співорганізувала національний стенд України на ярмарку Liber у Мадриді, посилюючи міжнародну присутність української літератури. «Фронтера» стає рушієм розвитку сучасного літературного процесу на Волині та платформою для міжнародної співпраці. В умовах війни безбар’єрність сприяє реінтеграції постраждалих, а регіональний вплив забезпечує стійкість культурного процесу.

 

• Ініціатива «Книга на фронт» (The “Book to the Front” initiative, Cultural forses), Webpage

Ініціатива Культурних сил, яка повертає читання туди, де триває війна. Команда «Книги на фронт» передає книги військовим, формує бібліотеки у підрозділах і шпиталях, підтримує акції, де самі захисники читають уголос поезію чи прозу — для побратимів, для себе, для пам’яті. Їхня діяльність змінила уявлення про те, що культура може і має бути присутньою навіть на передовій. Команда ініціативи вже передала понад 42 000 книжок. До проєкту залучають небайдужих людей, бізнеси, видавництва, книгарні. Наразі, коли війна все ще триває, така робота набуває особливої ваги. Вона не просто популяризує читання — вона повертає змісту й слову місце, яке вони заслуговують: поруч із людьми, які нас захищають.

 

• Недописані (Nedopysani)

«Недописані» – проєкт памʼяті людей літератури, яких вбила росія. Моніторинг платформи представляє найдокладніший наразі список полеглих, що налічує понад 280 профілів. Команда проєкту працює у трьох векторах: пошук, збереження, поширення. Значну кількість списку складають літератори і люди з літературної сфери, що не встигли здобути популярності за життя, тому команда у різний спосіб знаходить тих, чий літературний спадок має бути збережений, і розповідає про них на свою аудиторію в соцмережах. Мета «Недописаних» – стати відлунням голосів загиблих. Проєкт втілив аудіоантологію «Голоси.Недописані», брав участь у створенні відеопоезій, створив Стіну Памʼяті з іменами «Недописаних» в межах українського національного стенда на Франкфуртському книжковому ярмарку.

 

• Харківський літературний музей (Kharkiv Literary Museum)

Харківський літературний музей – культурний осередок, що зберігає спадщину української літератури, представляючи видатних авторів, організовуючи літературні події та проєкти («Генерація Ніка» – конкурс у пам’ять загиблої Ніки Кожушко), презентації книжок й дискусії в «Літнаметі», фестиваль «Квіткадень», проєкти «Місто на лінії», «Поезія на драбині», резиденцію «Слово»). Музей співпрацює з громадськими організаціями, освітніми закладами, молодіжними центрами, що просувають ідею читання, змінюючи уявлення, що книжка – це лише шкільна програма.

 

Зокрема конкурс «Читальня 2.0» у 2025 році охопив підлітків Запорізької, Миколаївської, Харківської та Херсонської областей. Завдяки іноземним партнерствам виставки Літмузею бачать у світі, зокрема, виставка «Антитекст» експонувалась не лише в Харкові та регіонах, а й в Університеті Гумбольдта у Берліні, Музеї книги і письменства у Лейпцигу, Університеті Віадріна у Франкфурті-на-Одері, а також на Українському фечтивалі в Торонто. Робота музею, попри постійні російські атаки на Харків, посилює видимість українського культурного спадку в світі та популяризує його в Україні.

 

До складу журі Премії Читомо 2025 року увійшли:

• Олександр Мимрук, голова громадської організації і випусковий редактор медіа про книжки Читомо.
• Григорій Баран, директор програми «Соціальний капітал» МФ «Відродження».
• Антон Мартинов, засновник видавництва Лабораторія та застосунку для читання книжок Librarius.pro.
• Владка Купська (Німеччина), головна менеджерка Франкфуртського книжкового ярмарку з роботи з ринками Центральної і Східної Європи.
• Світлозар Желєв (Болгарія), директор Національного книжкового центру Національного палацу культури, член програмного комітету мережі TRADUKI.
• Фіона Ґрінланд (США), доцентка соціології в Університеті Вірджинії, дослідниця культурної спадщини й українського літературного процесу.
• Саша Довжик, голова організації INDEX: Інститут документування і взаємодії, письменниця й редакторка, кураторка проєктів й дослідниця культури.

 

Церемонія оголошення і нагородження переможців Премії Читомо, за участі фіналістів конкурсу та членів журі, відбудеться 29 січня у Києві. 

 

Результати Премії будуть опубліковані у відкритому доступі й на сайті Читомо. 

 

Як відомо, у 2025 році на конкурс було подано 82 заявки, серед яких обрали по 5 номінантів до кожної з трьох категорій: «Трендсетер видавничого ринку», «Амбасадор української книги» і «Книжкова ініціатива з промоції читання». 

Раніше оголосили результати технічного відбору премії.

Оригінал статті на Suspilne: Премія Читомо 2025 оголосила короткий список