Поети не вмирають
Шибка дрижить, як мембрана.
Щось вже не так, а втім,
рано ще, дуже рано
цей полишати дім.
А. Шкляр
Занадто зарано подаленів у засвіти член НСПУ, член правління Дніпропетровської обласної організації НСПУ, прекрасний поет, професійний редактор, щирий друг, власник великого добросердного серця АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ ШКЛЯР (01.10.1954, Дніпропетровськ – 12.11.2025, Дніпро).
А.М. Шкляр народився 01.10.1954 р. в Дніпропетровську (нині Дніпро). Закінчив українське відділення філологічного факультету Дніпропетровського державного університету. Працював журналістом у газетах заводу ім. Петровського, тресту «Дніпроспецбуд», потім – директором Дніпропетровського клубу письменників, редактором і завідуючим редакцією художньої літератури видавництва «Промінь», редактором видавництва «Поліграфіст», директором видавництва «Січ». Автор п’яти поетичних збірок. Твори друкувалися у періодичних виданнях України, Австралії, Канади, США. Лауреат літературних премій ім. Олександра Стовби, Павла Кононенка.
Поетичні збірки Анатолія Шкляра – «Скрипковий ключ», «Знак птаха», добірки «Сторожа» (в колективній збірці «Гурт»), «Тисячоока хвиля», «Віртуальний потяг» – підкорюють читача філософічністю, щирістю, свіжістю думок, свідчать про живу та постійну еволюцію українського слова, яке не втомлюється виражати наші радості, болі, сподівання та роздуми.
Талановитий письменник і редактор Анатолій Миколайович мав плеяду учнів, розкривав в поезії перед початківцями нові глибини почуттів, думок та світогляду, а головне – смак українського Слова.
ПЕТРІВ БАТІГ
Скрипить старезний віз, бо з возу все пропало…
Серпневих ос азарт – невимушений гріх
розбитих кавунів, покинутих недбало,
і всюди вздовж доріг зліта петрів батіг.
Світіння пелюсток, мов подих із безодні, –
небесний напівтон розлито на стеблі,
і я аж здивувавсь, коли мене сьогодні
якийсь дивак Петро хльоснув із – під землі.
Ким був той чоловік? Одвічним гречкосієм,
кремезним козаком, погоничем волів?
Зітхав трагічно віз, потрапивши у виям,
коли дарунки віз до молодиць і вдів…
Крізь дощ у травах брів, забрьоханий по вуса,
і шепотів слова, неначе в напівсні…
Куди ж це повела його лиха спокуса,
що цей тугий батіг згубив у гущині?
Отак іду і я… Трагічних трав неспокій
у цей серпневий день навіяв, Петре, сум…
Стьобає по ногах батіг блакитноокий,
до серця дістає землі солодкий струм.
А. Шкляр
Кончина А. М. Шкляра після важкої хвороби – неймовірна втрата для культурного осередку країни.
Але! Справжні поети не вмирають, бо строфи їх поезій безсмертні.
Щирі співчуття родині поета від Дніпропетровської обласної організації Національної спілки письменників України.
Пресслужба ДОО НСПУ
Оригінал статті на НСПУ: Поети не вмирають
Блог
У Провен!)Вітаю, любі мої букнетівці!
Сьогодні:
-Ти була у Provin? – Запитує, радіючи як дитя.
-Ні. Ми… тільки в Парижі.
-Я теж не був. Отже наступна геолокалія – місто Provin.
Він жестом запрошуює до авто. Допомагає сісти спершу
Шепіт північного вересу. Глава 43: Нічна гостяНевеличкий уривок з сьогоднішньої глави Шепіт північного вересу та ілюстрація до нього. Приємного прочитання!
Інґрід міцно спала. Втома від довгої подорожі, стрес від візиту до Клари та бурхливі емоції від народженого
Мандри іменіСьогодні я додала розділ про слов’янські імена у фінській традиції імен. Як же цікава подорож імен у світі!
Наприклад, ім’я Ольга має довгу й цікаву мандрівку крізь простір і час. Його коріння веде на північний
Костя і Аня ♥Вони змінили один одного з першої ж зустрічі, тільки не зрозуміли цього
Давайте зазирнемо у площину несвідомого, що й самі герої не помічають, роблять на автоматі ♥
_______________________________________________________________________________________
Ші
Поети не вмираютьШибка дрижить, як мембрана.
Щось вже не так, а втім,
рано ще, дуже рано
цей полишати дім.
А. Шкляр
Занадто зарано подаленів у засвіти член НСПУ, член правління Дніпропетровської обласної організації НС
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.