❤️ Знижка на роман “Стань мамою моїх дітей” ❤️

2022-06-29 21:00:59 Ема Ноель

❤️ Знижка на роман “Стань мамою моїх дітей” ❤️

Сьогодні, 29.06 діє перша знижка на роман “Стань мамою моїх дітей”, 10%!!!

… Макар намагається здерти з мене одяг. Під руку підвертається порожня пляшка на поличці для взуття. Схопивши її, замахуюсь, цілячись у скроню Макара, зовсім не замислюючись про наслідки. Головне — врятуватися, зупинити його, втекти.

Не досягаю мети. Він встигає перехопити моє зап’ястя, дивиться на мене поглядом, у якому змішалися злість та шок. Від тиску на руку, пляшка вислизає з долоні й падає на килимок, уцілівши при цьому.

— Дурепа, — гарчить крізь зуби. Здається, навіть протверезів трохи. — Вбити мене хотіла? Розумієш взагалі, що твориш?

Розриваюся між бажанням вибачитися, усвідомивши весь жах ситуації, і послати його куди далі, адже нічого було мене чіпати, якщо я кажу «ні».

— Ненормальна, — відсахнувшись від мене, запускає пальці у своє волосся.

А потім відчиняє двері й, схопивши за лікоть, виштовхує мене за поріг.

— Забирайся. Вранці поговоримо, — кидає наостанок і залишає мене біля порога, зачинивши перед носом двері.

Ні грошей, ні телефону — адже сумка в квартирі залишилася. І куди я маю забиратися?

Стою й витріщаюся на зачинені двері. І що мені робити? Куди мені піти? Під дверима ночувати? Чи на вулиці?

Повертаю голову в інший бік. Дивлюся на замкнені двері квартири Леона. А що… у Леона під дверима непоганий килимок, його вдома немає. І темно з того боку, світло не падає, якщо Макар гляне у вічко, не повинен помітити мене.

Сідаю на цей килимок. Підтягнувши ноги до грудей, обіймаю коліна та опускаю голову. Може, навіть подрімати вдасться. Обидві квартири зараз порожні, у моїй у п’яному чаді сплять, ліфт працює, сходами ходити ніхто не повинен, тож, сподіваюся, мене тут ніхто не помітить.

Здається, я справді засинаю. Бо не одразу помічаю, що хтось стоїть поряд. З жахом та соромом усвідомлюю, що непоміченою залишитись не вийшло. Зверху чую шарудіння, як відчиняється замок. Запізно розумію, що це, напевно, Леон, проте навіть злякатися не встигаю. Соромно так стає. Треба підвестися, попросити вибачення за те, що як безпритульний песик під його дверима на килимку сплю. Сором.

Всі ці думки проносяться за частку секунди, перш ніж встигаю прийти до тями і зробити щось з того, про що подумала. Перш ніж я встигаю спробувати якось виправдати своє перебування тут, мене підхоплюють на руки, переступають через поріг і, заплеснувши ногою двері, заносять у квартиру.

Здіймаю очі й розглядаю зосереджене обличчя Леона, спрямований уперед погляд, напружені під сорочкою м’язи. І знову всередині все завмирає зі ще більшою силою, ніж уперше. Хочеться усміхатися. Доля знову нас зіткнула в ту мить, коли я дико потребувала допомоги, підтримки, та просто присутності поруч людини, нехай сторонньої, але якій чомусь не байдуже… читати далі

***

Принагідно запрошую на сторінки колег, які пропонують сьогодні знижки (назви творів та імена авторів клікабельні, просто натисніть, щоб перейти на сторінку автора чи твору):

Анна Харламова “Мій норовливий зведений брат”, 25%

Юліана Бойлук “Втрачене кохання (повернути втрачене)”, 15%

Бережіть себе!

Оригінал статті на Букнет: ❤️ Знижка на роман “Стань мамою моїх дітей” ❤️