Історія з присмаком Італії

2022-07-03 19:40:29 Кристина Асецька

Історія з присмаком Італії

Слава Україні! Сьогодні я пропоную Вам переміститися до весняного Мілану. Звісно, я про книгу Каміли Дані “Безодня”. Це історія з присмаком Італії. У цьому випадку я не перебільшую, адже героїня багата дівчина, яка хоче отримати диплом кухаря. Вона потрапляє на кухню відомого ресторану, де одразу зустрічає холодний погляд суворого шефа. Сподіваюся у неї вийде розтопити крижину в чоловічому серці та здобути його прихильність.  Автор обіцяє дилогію, перша частина безкоштовна. У тексті є:

 

Залишу для вас анотацію:

Моя сім’я це — безодня. Прірва брехні, приниження та влади. Я завжди намагалась бути кращою, вищою за все, але зустрівши ЙОГО, сама зробила крок у чорну вирву. Одна брехня тягнула за собою наступну, до того часу, поки я не спіткнулася.

Коли брехня стає між двома серцями, тільки кохання може перемогти темну безодню.

 

І апетитний шматочок з книги:

— Сеньйорито Россі, не хочете зайти всередину, сьогодні прохолодний вітер.

— Сальваторе, — усміхаюся. Поглядом прошу залишити мене наодинці й хай навіть у холоді.

— Вибач, — трохи схиляє голову.

Як можна снідати у закритому приміщенні, якщо на вулиці весна? Мілан перетворюється на гніздечко кохання та шаленого ритму життя. Сіра зима нарешті відступає, впускаючи сонечко на заміну важким хмарам і туману.

Глибоко вдихаю свіжий аромат квітів, що щойно розпустилися. Милуюсь плющем, який закутав у свої обійми стіни будинків. Живого паркану з жасмину, що вже розпустився. Солодкий аромат витає у повітрі, пробуджуючи дитячі спогади та мрії.

Мілан прекрасний будь-якої пори, але навесні немов місто з казки. У цьому я переконуюсь щоразу, перебуваючи на цій терасі.

— Тримай, донько, — на моєму столику з’являється чашка з лате.

— Дякую, але я вже йду, сьогодні перший день практики.

— Справді?

Власник старенької й водночас моєї улюбленої кав’ярні опускається на сусідній стілець.

— Шеф тебе взяв на практику? — накриває мою руку долонею.

— Ні, шеф поїхав у справах, але направив до свого найкращого учня, — не ховаю гордості. — Дуже щаслива, що нарешті зможу виконати обіцянку, дану дідусеві.

Тепер уже хочеться плакати.

— Доню, я певен: дідусь пишається тобою.

— Знаю, — змахую нестримні сльози, — але мені дуже його не вистачає.

— П’єра? — зітхає. Хитає сивою головою.

ЧИТАТИ ТУТ

Також не забудьте забігти на мою сторінку, де Вас чекає цікавенька глава любовного роману “Ставка на принца”. Нарешті ми дізнаємося, чи пробачать зрадливій наречені.

Приємного читання!

Оригінал статті на Букнет: Історія з присмаком Італії